Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 170/733/19
провадження № 61-17555св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сімпл мані",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шацького районного суду Волинської області, у складі судді Матвійчука С. П., від 11 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., від 27 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сімпл Мані" про визнання договору недійсним. Позов мотивовано тим, що 01 грудня
2017 року між сторонами укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № SМ-00008692 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати позивачу споживчий кредит в розмірі 50 000 грн.
Посилався на те, що в порушення приписів частини третьої статті 12 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (далі - № 1734-VIII) текст кредитного договору було надруковано надміру дрібним шрифтом, що ускладнило його прочитання, а відтак він не зміг ознайомитися з його умовами, які вважав незаконними та несправедливими.
Так, зокрема, умовами кредитного договору передбачено плату за оформлення кредиту (пункти 2.2 та 2.8 кредитного договору), що прямо заборонено положеннями абзацу 2 частини другої статті 14 Закону № 1734-VIII та сплату страхового платежу в сумі 11 700 грн (пункт 2.3.1 кредитного договору). Звертав увагу, що укладення договору добровільного страхування життя не є обов`язковим для позичальника при укладенні кредитного договору, однак було нав`язано кредитором, що суперечить вимогам статті 17 Закону України від 12 травня 2016 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII) та статтям 5, 7 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР). Примірний договір страхування йому не наданий.
Пункт 2.7 кредитного договору суперечить пункту 2.9 того ж договору щодо визначення річної та місячної процентної ставки. Положення пунктів 3.5, 4.10 кредитного договору надали можливість відповідачу штучно створювати прострочення повернення кредиту з метою додаткового незаконного збагачення. Пунктом 3.7 кредитного договору позивачу було нав`язано невигідний ануїтетний спосіб повернення кредиту, при якому сукупна його вартість є вищою, ніж при класичному диференційованому способу повернення кредиту.
Згідно з пунктом 4.3 кредитного договору, - при розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається за календарну, а у році - 360 днів, що має наслідком приховане збільшення фактичного розміру річної процентної ставки.
Пунктом 4.5 спірного договору встановлено, що орієнтовна вартість (практично безпроцентного - 0, 001 % річних) кредиту розміром 50 000 грн за трирічний строк кредитування становить 153 908, 25 грн, що більше 100% річних. Разом з тим, реальна процентна ставка зазначена в розмірі 48,66% річних. Вважав, що такий набір цифр вказує на арифметичний обман споживача, а відтак ці умови договору є незаконними.
В порушення приписів статті 19 Закону № 1734-VIII пунктом 4.12 кредитного договору передбачено право відповідача на односторонню зміну черговості погашення платежів, що надає можливість незаконного додаткового збагачення відповідача шляхом обману позичальника (споживача).
Пункт 5.6 кредитного договору суперечить вимогам статей 608, 1218, 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункт 6.1 - положенням статей 252, 631 ЦК України, частині першій статті 12 Закону № 1734-VIII, а пункт 8.2.2 кредитного договору не узгоджується з вимогами частини першої статті 110 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 2004 року та частини п`ятої статті 28 чинного ЦПК України.
Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено сплату упущеної вигоди, без визначення в чому вона полягає, а пунктом 7.4 сплату неустойки (штрафу) за порушення строків виконання зобов`язань, порядок нарахування якої не відповідає приписам частини другої статті 549 ЦК України.
Всупереч вимог частини другої статті 9 Закону № 1734-VIII відповідач не видав йому паспорт кредиту, а пунктами 10.5 кредитного одговору передбачено розсилання відповідачем через засоби зв`язку споживача нав`язливої реклами (спаму), а також вимагання з боку третіх осіб (організованих злочинних угрупувань), що за певних обставин має ознаки кримінального правопорушення (статті 182, 189 Кримінального кодексу України) і становить небезпеку для позивача.
Встановлене пунктами 10.7 та 10.8 кредитного договору право кредитора передати персональні дані позивача на власний розсуд будь-яким третім особам є грубим порушенням банківської таємниці та законодавства у сфері захисту персональних даних. Крім того, безстрокове зберігання персональних даних позивача суперечить вимогам пункту 2 частини другої статті 15 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI).
Посилаючись на те, що включенням до спірного кредитного договору ряду незаконних та несправедливих умов відповідач вчинив обман, позивач, на підставі статті 230 ЦК України, просив суд визнати недійсним укладений
01 грудня 2017 року між ним та ТОВ "Сімпл Мані" договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № SМ-00008692.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шацького районного суду Волинської області
від 11 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Сімпл Мані" не допущено порушення законодавства при укладенні оспорюваного кредитного договору з позивачем, оскільки про всі істотні умови кредитного договору
ОСОБА_1 був повідомлений та прийняв їх, що підтвердив своїм підписом на відповідних документах та частковою сплатою коштів в рахунок погашення кредиту.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Шацького районного суду Волинської області від 11 червня 2020 року, шляхом викладення її у редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
Колегія суддів виходила з того, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли домовленостей з усіх істотних його умов, доказів того, що дії відповідача при укладенні оспорюваного правочину суперечили волевиявленню сторін та вимогам закону позивачем не надано. ОСОБА_1 не навів ні фактичних, ні правових підстав для визнання недійсним кредитного договору.
Положення пункту 4.12 кредитного договору про те, що кредитодавцю належить право в односторонньому порядку змінювати черговість погашення позичальником платежів за цим договором, - є нікчемними в силу вимог статті 12 Закону № 1734-VIII, отже, згідно з частиною другою
статті 215 ЦК України, не потребує визнання недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шацького районного суду Волинської області
від 11 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 27 жовтня 2020 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши при цьому нове рішення про задоволення вимог його позову в повному обсязі.
Безпосередньо в касаційній скарзі викладено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 170/733/19 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 29 листопада 2019 року у справі № 522/18855/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 444/484/15-ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 695/3474/17,
від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, від 09 грудня 2019 року у справі№ 524/5152/15-ц.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не надали правову оцінку усім доводам його позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 грудня 2017 року між позивачем та ТОВ "Сімпл Мані" укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту
№ SМ-00008692 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати кошти на умовах фінансового кредиту позичальнику, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах, визначених договором. Сума кредиту становить 50 000 грн. Кредит надається строком на 36 фактичних місяців. Дата повернення кредиту
до 01 грудня 2020 року включно.
12 березня 2019 року між ТОВ "Сімпл мані" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 20190312, відповідно до умов якого ТОВ "Сімпл мані" відступає ТОВ "ФК "ЄАПБ" право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (загальна сума кредиту), плату за кредитом (щомісячні та річні проценті: неустойки у вигляді штрафу за порушення клієнтом строку погашення (повернень, кредиту, річних та щомісячних процентів, повного або часткового прострочення чергового платежу передбачених кредитним договором, та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ "Сімпл мані", в тому числі по кредитному договору № SМ-00008692 від 01 грудня 2017 року.