Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 274/3562/17
провадження № 61-15306св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді Хуторної І. Ю., від 08 січня 2020 року, постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., від 10 вересня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про скасування наказу про звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона 01 листопада 2016 року прийнята на роботу до відповідача на посаду менеджера зі збуту. 12 червня 2017 року вона подала ФОП ОСОБА_2 заяву про звільнення за власним бажанням з дня подання заяви. Відповідач її заяву не задовольнив, встановивши двотижневий строк для відпрацювання, на що вона погодилася, однак і після спливу цього строку її не звільнили.
04 липня 2017 року вона наполягала на своєму звільненні та цього ж дня їй було повідомлено про виявлену недостачу і, що заробітну плату за період із 13 червня 2017 року по 04 липня 2017 року вона не отримає. Також відповідач повідомив, що її звільнено відповідно до наказу від 13 червня 2017 року. Після 04 липня 2017 року вона припинила роботу.
Остаточно сформулювавши позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним та скасувати наказ № 7-к від 13 червня 2017 року, виданий ФОП ОСОБА_2, про її звільнення з посади менеджера зі збуту із 13 червня 2017 року;
- стягнути із ФОП ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період роботи із 13 червня 2017 року по 04 липня 2017 року в розмірі 3 200 грн;
- стягнути із ФОП ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період із 05 липня 2017 року по 31 грудня
2017 року в розмірі 18 400 грн, за період із 01 січня 2018 року по 01 жовтня 2018 року - 33 507 грн, за період з 02 жовтня 2018 року по 02 січня
2019 року - 11 169 грн, за період з 03 січня 2019 року по 04 листопада
2019 року - 41 730 грн, а усього за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 липня 2017 року по 04 листопада 2019 року - 104 806 грн;
- зобов`язати ФОП ОСОБА_2 видати новий наказ та внести запис до її трудової книжки про день звільнення, станом на день фактичного розрахунку по заробітній платі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 08 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним і скасовано наказ № 7-к від 13 червня 2017 року, виданий ФОП ОСОБА_2, про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера зі збуту з 13 червня 2017 року та зобов`язано відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера зі збуту
з 26 червня 2017 року та внести відповідний запис до її трудової книжки. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період роботи із 14 червня 2017 року по 26 червня
2017 року.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 після написання заяви про звільнення продовжила працювати до 26 червня 2017 року, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, що розмір такого заробітку за період з 05 липня 2017 року по 04 листопада 2019 року становить 95 834,40 грн, проте виходячи з принципу розумності та справедливості, підлягає зменшенню до 20 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 08 січня 2020 року змінено, шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період роботи з 14 червня 2017 року по 26 червня 2017 року в сумі 1 440 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів". В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність факту продовження трудових відносин ОСОБА_1 до 26 червня 2017 року після написання нею заяви про звільнення.
Змінюючи рішення місцевого суду в частині вирішення позовної вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати за період роботи з 14 червня
2017 року по 26 червня 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що в зазначеному періоді позивач відпрацювала 9 робочих днів за які розмір невиплаченої заробітної плати становить 1 440 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
13 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в якій просить змінити оскаржувані рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні збільшивши його розмір із 20 000 грн до 95 834 грн.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, ОСОБА_2 вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що із 14 по 26 червня 2017 року ОСОБА_1 не працювала, а лише здійснювала передачу та переоблік товару у зв`язку із закриттям магазину.
Стверджує, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі враховані показання свідків та пояснення самої ОСОБА_3, з яких вбачається, що у спірний період часу, вона здійснювала передачу товарно-матеріальних цінностей. Не погоджується із наданою судами оцінкою доказів у справі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосуванням норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що суди неправильно застосували приписи статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ставлячи розмір стягнення за весь час затримки розрахунку при звільненні в залежність від невиплачених сум при звільненні.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
23 лютого 2021 року та 27 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно, подали відзиви, доводи яких не можуть бути врахованими касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзивів не додані докази надсилання їх копій іншим учасникам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено безстроковий трудовий договір № 7, згідно якого
ОСОБА_1 зобов`язалась виконувати роботу менеджера зі збуту.
Відомості про прийняття ОСОБА_1 на роботу внесено до її трудової книжки
Згідно договору № 4 від 01 листопада 2016 року на ОСОБА_1 покладено повну матеріальну відповідальність за всі передані їй, у встановленому порядку ФОП ОСОБА_2, для роботи товарно-матеріальні цінності.
Відповідно до пунктів 3.14, 3.15, 3.16, 3.17, 3.24 посадової інструкції, на менеджера із збуту ОСОБА_1, серед інших, покладено такі обов`язки: контроль дотримання правил зберігання і підготовки готової продукції до відправлення споживачам; визначення потреби в різних транспортних засобах і робочій силі для своєчасного відвантаження готової продукції та оформлення договорів на перевезення продукції з транспортними організаціями; організація і контроль своєчасного відвантаження готової продукції відповідно до укладених договорів; участь у здаванні, прийманні продукції покупцям (перевізникам) і перевірці її якості, кількості та комплексності, підписує і візує приймально-здавальні акти, супровідні документи; здійснення продажу товарів та продукції, що реалізується торговим закладом.
12 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до
ФОП ОСОБА_2, у якій просила звільнити її з роботи за власним бажанням із 12 червня 2017 року. На копії заяви ОСОБА_1, доданої до позову, наявний напис "з відпрацюванням два тижні", а на оригіналі заяви наданої відповідачем зроблено запис "без відпрацюванням два тижні провести інвент. мат. цінностей 12-13.06 звільнити 13.06.2017".
Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_2 № 7-к від 13 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи менеджера зі збуту з 13 червня
2017 року згідно статті 38 КЗпП України за власним бажанням, з виплатою компенсації за невикористану відпустку з 01 листопада 2016 року по день звільнення.
Запис про звільнення ОСОБА_1 від 13 червня 2017 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, на підставі наказу № 7-к від 13 червня 2017 року, внесено до трудової книжки ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_2 № 1 від 12 червня 2017 року призначено проведення повної інвентаризації активів та зобов`язань магазину з продажу будівельних матеріалів у
АДРЕСА_1 з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 13 червня 2017 року, з обов`язковим складенням відповідних інвентаризаційних документів. Інвентаризацію наказано провести з 12 по 13 червня 2017 року. Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення із цим наказом відсутній.
13 червня 2017 року ФОП ОСОБА_2 склав акт № 1 про недостачу
товарно-матеріальних цінностей на суму 2 120 грн.
13 червня 2017 року ФОП ОСОБА_2 склав акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого наявний товар на суму 44 316,54 грн.
13 червня 2017 року ФОП ОСОБА_2 склав акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого він передав, а ФОП
ОСОБА_4 (його дружина) отримала товарні цінності на суму
72 575,73 грн.
Згідно довідки ФОП ОСОБА_2, грошові кошти з магазину по
АДРЕСА_1 із 14 червня 2017 року не надходили та не оприбутковувались.
Відповідно до копій товарних чеків, прибуткових накладних та копій аркушів із зошита, що вівся працівниками магазину по
АДРЕСА_1, 13 червня - 24 червня 2017 року, 26 червня - 01 липня
2017 року, 03 та 04 липня 2017 року, з магазину було відчужено товар окремим покупцям, товар передавався ФОП ОСОБА_4 та у магазин
ТД-1, ТД-2.
Згідно копій аркушів із зошита, що вівся працівниками магазину по
АДРЕСА_1 за період з 14 червня 2017 року по
27 червня 2017 року вбачається, що до 24 червня 2017 року на кінець дня у магазині були готівкові кошти та наявний підпис про отримання цих готівкових коштів.
ФОП ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що забирав готівкові кошти в магазині та у зошиті наявний його підпис. Грошові кошти він отримував від покупців за власний товар, який самостійно продав
24, 26 та 27 червня 2017 року, підтвердив наявні записи про переміщення товару на склад ТД-1.
04 липня 2017 року ОСОБА_1 та інші працівники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулись до Управління Держпраці у Житомирській області із проханням провести перевірку ФОП ОСОБА_2 . У зверненні вказали, що у зв`язку з передачею майна вони працювали з 13 червня
2017 року по 04 липня 2017 року та розрахунок з ними не проведено, трудові книжки вони не отримали.
05 липня 2017 року ФОП ОСОБА_2 направив лист-повідомлення ОСОБА_1, в якому зазначив, що її звільнено за власним бажанням 13 червня 2017 року та оскільки вона відмовилась від підписання та ознайомлення із наказом про звільнення, отримати розрахункові, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, їй повідомлено про необхідність з`явитись, розписатись у всіх необхідних документах (наказ про звільнення, відомість про виплату грошей, трудовий договір) та отримати розрахункові і трудову книжку.
10 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_2 із заявою про виплату їй невиплаченої заробітної плати у розмірі 4 022,72 грн за період роботи з 13 червня 2017 року по 04 липня 2017 року та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 05 липня 2017 року по день фактичного розрахунку. Також просила видати новий наказ та внести новий запис до її трудової книжки про день звільнення станом на день фактичного розрахунку по заробітній платі.
20 липня 2017 року ФОП ОСОБА_2 письмово повідомив
ОСОБА_1 про те, що, враховуючи відсутність штату працівників, ним було прийнято рішення про закриття з 14 червня 2017 року магазину з продажу будівельних матеріалів по АДРЕСА_1 та розірвання договору оренди тимчасових споруд, в яких здійснювалась підприємницька діяльність.
ОСОБА_1 з січня по червень 2017 року включно було нараховано ФОП ОСОБА_2 17 111,03 грн. Заробітна плата у квітні та травні
2017 року складала 3 200 грн на місяць.
Відповідно до акта № 1 від 13 червня 2017 року, складеного
ФОП ОСОБА_2 та бухгалтером ДП "Автоцентр" ОСОБА_8, ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення, а також від отримання розрахунку і трудової книжки.
Із табелю обліку використання робочого часу ФОП ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 з 01 червня 2017 по 30 червня 2017 року відпрацювала 8 днів. Останнім робочим днем вказано 13 червня 2017 року.
Із довідки, наданої ФОП ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_1 звільнена 13 червня 2017 року та із 14 червня 2017 року у ФОП ОСОБА_2 не працювала.
Згідно довідки ФОП ОСОБА_2, станом на 11 вересня 2017 року перед ОСОБА_1 відсутня заборгованість по заробітній платі.
У відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, що подані до Бердичівської ОДПІ
17 липня 2017 року, ФОП ОСОБА_2 прозвітував, що ОСОБА_1 у червні 2017 року була нарахована заробітна плата 2 711,03 грн та її звільнено 13 червня 2017 року.
Згідно відомості на виплату грошей № 14 за червень 2017 року 10 липня 2017 року ФОП ОСОБА_2 здійснив виплату ОСОБА_1
2 182,37 грн заробітної плати.
З книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ФОП ОСОБА_2 вбачається, що трудова книжка видана ОСОБА_1 10 липня
2017 року.
Відповідно до листа від 14 червня 2017 року ФОП ОСОБА_2 повідомив ДП "Автоцентр" ТОВ "Нове тисячоліття" про закриття (припинення діяльності) магазину з продажу будівельних матеріалів у АДРЕСА_1 із 14 червня 2017 року. Аналогічне повідомлення адресовано міському голові м. Бердичева, датоване 06 липня 2017 року.
Відповідно до додаткової угоди від 14 червня 2017 року між ДП "Автоцентр" ТОВ "Нове тисячоліття" та ФОП ОСОБА_2 договір оренди торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 від 01 квітня 2017 року - розірвано. Складено акт від 14 червня 2017 року передачі-приймання тимчасових споруд - трьох торговельних павільйонів загальною площею 87,74 кв. м та акт прийому-передачі обладнання.
Згідно довідки ДП "Автоцентр" ТОВ "Нове тисячоліття" станом на 14 червня 2017 року погашено орендну плату згідно договору оренди торговельних павільйонів від 01 квітня 2017 року, який розірвано згідно додаткової угоди від 14 червня 2017 року. Із 19 червня 2017 року було укладено з
ОСОБА_7 договір № 1 оренди тимчасових споруд (з обладнанням), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .