Постанова
Іменем України
18 червня 2021 року
м. Київ
справа № 442/1032/20
провадження № 61-17218св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рихтицька сільська рада Дрогобицького району Львівської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., від 06 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (далі - Рихтицька сільська рада, сільська рада) про часткове скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він за правом спадкування є власником житлового будинку
АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, а також власником земельної ділянки площею 0,1089 га з цільовим призначенням для обслуговування зазначеного житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Зазначав, що у нього із сусідніми землекористувачами виник спір, за вирішенням якого він звернувся до сільської ради.
Проте пунктом 3 рішення Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 1587 від 17 грудня 2019 року було вирішено, що
ОСОБА_1 не має перешкоджати ОСОБА_2 та членам його сім`ї в користуванні проходом (проїздом), який проходить вздовж садиби ОСОБА_1 до земель загального користування (пасовище, урочище " Став").
Вважав, що в цій частині рішення сільської ради є неправомірним, оскільки містобудівними документами не передбачено проходу чи проїзду через належну йому земельну ділянку.
Також ОСОБА_1 стало відомо, що від імені його матері було підроблено заяву про уточнення та зменшення належної їй присадибної ділянки при приватизації землі, тоді як у фактичному користуванні перебуває земельна ділянка більшого розміру. У зв`язку з наведеним він звернувся до сільської ради із заявою про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації з метою приватизації залишку неприватизованої землі. Однак, за наслідками розгляду його заяви, він отримав відповідь Рихтицької сільської ради, якою його повідомлено, що за результатами проведеного голосування, по порушених в заяві питаннях щодо надання дозволу на приватизацію землі, рішення сесії сільської ради не прийнято.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправним, недійсним та скасувати пункт 3 рішення Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 1587 від 17 грудня 2019 року; визнати протиправною бездіяльність Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області у зв`язку із незаконним та неналежним розглядом його заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації та зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 09 квітня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, у складі судді Медведика Л. О., від 05 червня 2020 року позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано пункт 3 рішення Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 1578
від 17 грудня 2019 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1089 га, тоді як за її домоволодінням було закріплено в користуванні земельну ділянку більшої площі, а саме 0,1300 га. Різниця в площі земельної ділянки і є проходом/проїздом до пасовища повз будинок позивача, щодо якої зобов`язано позивача не чинити перешкоди. При цьому, викопіювання з генплану села 1986 року не містить картографічної інформації про наявність наскрізного проїзду з
вул. Української на пасовище повз будинок позивача, там наявний саме заїзд, а наскрізний проїзд міститься з іншого боку його земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд виходив з їх недоведеності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 червня 2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо скасування пункту 3 рішення Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 1578 від 17 грудня 2019 року, та в цій частині ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову. В решті рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 червня 2020 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки позивач не довів, що саме йому належить частина спірної земельної ділянки, про яку йде мова в пункті 3 рішення Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 1578 від 17 грудня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 17 листопада 2020 року ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасувати, заливши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах
є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що за належним йому домоволодінням закріплена земельна ділянка в більшому розмірі, ніж передана в приватну власність його матері, та за рахунок цієї земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, сільська рада намагається облаштувати прохід/проїзд до земель загального користування (пасовище). При цьому, такий проїзд не відповідатиме вимогам нормативно-правових актів у сфері містобудування.
Вважає, що рішення сільської ради порушує його права як власника та користувача земельної ділянки, розташованої під належним йому домоволодінням, оскільки через зазначену земельну ділянку не було проходу/проїзду до земель загального користування, тоді як наявний проїзд передбачено лише до його домоволодіння.
Стверджує, що його доводи підтверджені висновком експерта № 4
від 16 листопада 2020 року, складеного за результатами будівельно та земельно-технічної експертизи.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 05 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в апеляційному порядку не переглядалось та в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
02 лютого 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.
Вказує, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що прохід вздовж належної йому земельної ділянки до земель загального користування перебуває у його користуванні/власності. Вважає безпідставним посилання на висновок експерта № 4 від 16 листопада
2020 року, оскільки такий висновок наданий після розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
У відповідь на відзив ОСОБА_1 25 лютого 2021 року подав письмові пояснення, в яких повторно звертає увагу на те, що вздовж його земельної ділянки відсутній прохід/проїзд до земель загального користування та наголошує на порушені його прав оскаржуваним рішенням сільської ради.