Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 441/2101/18
провадження № 61-3474св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство "Укрзалізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
від 18 березня 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство "Укрзалізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця"), про визнання незаконними дій та зобов`язання її працевлаштувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що в грудні 2017 року вона працевлаштовувалась на роботу на посаду провідника міжнародного сполучення в АТ "Укрзалізниця", але відповідачі завадили її працевлаштуванню, у зв`язку з чим просила визнати їх дії незаконними, захистити її право на працевлаштування провідником пасажирського вагону депо Львів та зобов`язати голову правління АТ "Укрзалізниця" дати вказівку ОСОБА_6 про негайне прийняття її на роботу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області, у складі судді Українця П. Ф., від 25 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, в чому полягає порушення її прав відповідачами, які залучені нею до участі у справі як фізичні особи, які саме дії цих відповідачів є незаконними, а також не зазначено обставин порушення відповідачами її прав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції взяв до уваги пояснення представника АТ "Укрзалізниця" про те, що ОСОБА_1 у трудових відносинах з АТ "Укрзалізниця" не перебуває, із заявами про прийняття на роботу до товариства не зверталась, доказів, які б спростовували такі пояснення, позивачка суду не надала.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення, невизнання чи оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів саме відповідачами. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено порушення головою правління АТ "Укрзалізниця" її прав, свобод чи інтересів, а відтак вимоги позивачки про захист її права на працевлаштування провідником та зобов`язання голови правління АТ "Укрзалізниця" дати вказівку
ОСОБА_6 про негайне прийняття її на роботу є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних
у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про залучення до участі у справі посадової особи АТ "Укрзалізниця", яка б знала помічника генерального директора товариства у 2002-2010 роках ОСОБА_7 . Заявниця наголошує на тому, що ОСОБА_8 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції, який відхилив клопотання позивачки про відкладення розгляду справи. Особа, яка подала касаційну скаргу, звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, не встановивши обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення. Посилається ОСОБА_1 на створення перешкод у працевлаштуванні.
У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, голови правління АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_8 та просила визнати незаконними дії ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у грудні 2017 року вона працевлаштовувалась на роботу провідником міжнародного сполучення
у АТ "Укрзалізниця", але ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завадили її працевлаштуванню, тому просила визнати їх дії незаконними, захистити її право працевлаштуватися провідником та зобов`язати голову правління
АТ "Укрзалізниця" дати вказівку ОСОБА_6 про негайне прийняття її на роботу.
Під час розгляду справи представник третьої особи АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_10 в суді пояснила, що 20 січня 2003 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в пасажирське вагонне депо Чернівці Львівської залізниці на посаду провідника пасажирського вагона, а 16 січня 2006 року вона звільнена за прогул. На момент розгляду справи між АТ "Укрзалізниця" і ОСОБА_1 відсутні будь-які трудові відносини, із заявами про прийняття на роботу в АТ "Укрзалізниця" позивачка не зверталась.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої
статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша, друга статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
(стаття 2 ЦПК України).
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані абооспорені права, свободичи інтереси цих осіб, і залежно відустановленого вирішити питання прозадоволення позовних вимог абовідмову в їхзадоволенні.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України).
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
За положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не довела належними, допустимими та достовірними доказами порушення відповідачами її прав або охоронюваних законом інтересів, зокрема позивачка не зазначила які самі дії визначених нею у позовній заяві відповідачів вона вважає незаконними й такими, що заважають її працевлаштуванню у АТ "Укрзалізниця". Судами було правильно враховано, що вирішення питання про прийняття на роботу, видача наказу чи підписання контракту не віднесено до компетенції інших штатних працівників підприємства, установи, організації, до посадових обов`язків яких віднесено лише прийняття та оформлення документів, пов`язаних з прийняттям на роботу, а порушення прав позивачки головою правління АТ "Укрзалізниця" доведено не було.
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_8, оскільки зазначене спростовується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 114, 120). Крім того, представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подавав письмові заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Безпідставним є посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції не викликав в судове засідання представника АТ "Укрзалізниця", який би знав помічника генерального директора АТ "Укрзалізниця" у 2002-2010 роках ОСОБА_7, оскільки заявниця не довела необхідності такого виклику і не обґрунтувала яким чином це стосується встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що спростовує доводи касаційної скарги щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у значній мірі зводяться до незгоди заявниці з установленими апеляційним судом обставинами справи та переоцінкою доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами попередніх інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 819,20 грн до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції. До Верховного Суду ОСОБА_1 подано квитанцію про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 500 грн, отже до сплати підлягає судовий збір у розмірі 2 319,20 грн
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду