Постанова
Іменем України
22 червня 2021 року
м. Київ
справа № 710/330/20
провадження № 51-1583км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Нескородяного А. М.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження
за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Васильків Шполянського району Черкаської області, жителя
АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника Тептюка М. П. на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 30 липня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 30 липня 2020 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено долю речових доказів, а також питання про стягнення судових витрат
у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 05 жовтня 2019 року близько 16:20, керуючи автомобілем ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Шпола - Катеринопіль
зі сторони м. Шполи в напрямку с. Скотареве Шполянського району Черкаської області, порушуючи вимоги п. 10.1, пп. "ґ" п. 12.6, пп. "г" п. 14.2 Правил дорожнього руху, перевищив дозволену швидкість руху свого автомобіля,
перед перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, після виконання маневру обгону автомобіля ВАЗ-2103, державний номерний знак НОМЕР_2,
під керуванням ОСОБА_4, не зміг, не створюючи перешкоди цьому автомобілю, безпечно повернутися на займану ним смугу, допустив дотичне зіткнення з вищевказаним автомобілем, у результаті чого ці транспортні засоби з`їхали у правий кювет відносно свого напрямку руху, де автомобіль
під керуванням ОСОБА_3 здійснив наїзд на дерево.
Унаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля
ВАЗ-21063 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження, від яких загинули на місці події.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити оскаржувані судові рішення, призначити підзахисному покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки. Вказує на те, що суди належним чином не врахували всіх даних про особу ОСОБА_3,
його поведінки після вчиненого, пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, думки потерпілої ОСОБА_8,
яка просила суворо його не карати, та безпідставно не застосували під час призначення покарання положення ст. 75 КК України. Крім того, зазначає,
що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор та потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, кожен окремо, вважали касаційну скаргу необґрунтованою та просили залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_3, доведеність обвинувачення та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України
про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість колегія суддів вважає безпідставними.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання
суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення
та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція
за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування
та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої
і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Статтею 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги
без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону суди першої та апеляційної інстанцій дотримались.
Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання, з яким погодився і апеляційний суд, урахував обставини справи, ступінь тяжкості та характер вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, позицію потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_9 та
ОСОБА_1, які наполягали на реальному позбавленні волі, а також дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Крім того, суд під час призначення покарання взяв до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття, оскільки обвинувачений визнав вину
в інкримінованому йому злочині, активно сприяв розкриттю злочину і дав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті,
що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.
Зваживши на все вищевикладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення засудженому покарання у виді позбавлення волі
з позбавленням права керувати транспортними засобами, адже внаслідок вчинення злочину настали тяжкі наслідки - загибель 3 людей.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині призначеного
покарання, захисник подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.
Апеляційний суд, переглядаючи в апеляційному порядку кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи в апеляційній скарзі захисника Тептюка М. П. щодо суворості призначеного покарання, можливості його пом`якшення та застосування положень ст. 75 КК України, які аналогічні доводам у його касаційній скарзі, та обґрунтовано залишив подану скаргу без задоволення, навівши при цьому мотиви прийнятого рішення.
Постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Крім того, з огляду на всі наведені обставини справи у їх сукупності, а також тяжкі наслідки, що настали від кримінального правопорушення, - загибель
3 людей, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд