Постанова
іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа №643/3561/17
провадження № 51-5262км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Білик Н.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника Найдьонової О.Г. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Найдьонової О.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220470000562, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 25 січня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Крім того, частково задоволено цивільний позов ОСОБА_2 та постановлено стягнути із ОСОБА_1 на його користь 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 січня 2017 року близько 16:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у приміщенні кухні в квартирі за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 ), під час чергової побутової сварки із співмешканкою ОСОБА_3, діючи з умислом на вбивство останньої через особисту неприязнь, усвідомлюючи небезпечність своїх дій для життя та здоров`я потерпілої, умисно та цілеспрямовано наніс ОСОБА_3 два удари столовим ножем у ліву частину грудної клітки, тобто в область розташування життєво-важливих органів, в результаті чого її смерть настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з пошкодженням лівої легені та серця, що супроводжувалось великою крововтратою і розвитком унаслідок цього геморагічного шоку.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2020 року вирок місцевого суду залишив без змін та ухвалив рішення про зарахування ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIIIвід 26 листопада 2015 року у строк відбуття покарання строку попереднього ув`язнення з 25 січня 2017 року по 22 вересня 2020 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Найдьонова О.Г. через істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд дав неправильну правову оцінку обставинам справи, оскільки мотиву і умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_1 не мав, натомість вчинив вбивство через необережність. Також наводить у касаційній скарзі обставини, які, на її думку, свідчать про порушення права засудженого на захист, а саме безпідставну відмову суду у виклику свідків та призначенні комісійної судово-медичної експертизи, а також у ненаданні судом достатнього часу для підготовки до судових дебатів. На наведені порушення, як зазначив захисник, не звернув уваги апеляційний суд, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник Найдьонова О.Г. просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Вараниця В.М. просив залишити оскаржені судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник Найдьонова О.Г., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилається, окрім іншого, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, тоді як ці обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції згідно зі ст. 409 КПК України, і їх перевірка до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
У результаті перегляду справи в порядку касаційної процедури було встановлено, що висновок про подію кримінального правопорушення та доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_3 за викладених у вироку обставин суд зробив, дотримуючись принципів змагальності, рівності сторін та вимог ст. 23 КПК України, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, оцінених відповідно до правил статей 85, 86 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності та докладно наведених у постановленому рішенні.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів вважає обґрунтованими.
Із суб`єктивної сторони вбивство може бути умисним (статті 115 - 118 КК України) або необережним (ст. 119 КК України). Тому у справах про вбивство суд повинен ретельно досліджувати всі обставини, які свідчать про форму вини обвинуваченого, тобто його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків.
Зазначені обставини були належним чином з`ясовані місцевим судом, який дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази доводять, що ОСОБА_1 діяв з умислом на позбавлення життя потерпілої. Під час апеляційного перегляду вироку висновки суду в частині кваліфікації дій засудженого визнано правильними.
Аргументи захисника про відсутність у засудженого мотиву й умислу на вбивство потерпілої та неправильну кримінально-правову оцінку його дій, оскільки вони носили необережний характер, є неспроможними.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Із суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків такого діяння. Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
У цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 та його співмешканка ОСОБА_3 регулярно вживали спиртні напої. Як пояснив ОСОБА_1 в суді першої інстанції, останнім часом ОСОБА_3 стала зловживати алкоголем, на ґрунті чого між ними відбувалися сварки, які переростали в бійки, через що й виникли неприязні стосунки.
Пояснюючи під час допиту в суді обставини заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень ОСОБА_1 зазначив, що під час конфлікту ОСОБА_4 стала тягнути його на кухню та забирати ніж, який він тримав у лівій руці, на що ОСОБА_1 відштовхнув потерпілу вдаривши її ножем. Це саме він стверджував під час проведення з ним слідчого експерименту, вказуючи, що він наніс лише один удар відштовхуючи потерпілу.
Показання ОСОБА_1 були ретельно перевірені судом першої інстанції під час з`ясування обставин кримінального провадження та апеляційним судом під час перегляду вироку місцевого суду, проте були визнані неспроможними.
Так, суд дослідив висновок судово-медичного експерта № 33-Ат/17 від 4 березня 2017 року, згідно з яким у ОСОБА_3 мали місце два поранення грудної клітки спереду зліва - непроникаюче колото-різане поранення та проникаюче колото-різане поранення з пошкодженням лівої легені та серця. Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок вказаного проникаючого колото-різаного поранення, що супроводжувалося численною крововтратою та розвитком внаслідок цього геморагічного шоку. Найімовірніше в момент заподіяння ушкоджень потерпіла перебувала у вертикальному положенні та була повернута до нападаючого передньою поверхнею тіла.
Разом із цим суд дослідив висновок судово-медичного експерта № 6/33-Ат/17 від 4 березня 2017 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_3 не могли утворитися при обставинах, вказаних ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту, його показання не відповідають судово-медичним даним в частині кількості, локалізації, сили нанесених ударів.
Під час надання пояснень в суді експерт зазначив, що ОСОБА_1, більш за все, наніс спочатку непроникаюче поранення, а потім проникаюче, влучивши у серце, із сильним розмахом руки та значною амплітудою. Також експерт наголосив, що потерпіла не могла сама наштовхнутися на ніж, оскільки вона відчувала сильний біль, і окрім того це є неможливим з огляду на механізм нанесення удару - зі значною силою, горизонтально до ребер.
Таким чином, характер ножових поранень та локалізація заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень вказують на те, що ножові удари не були випадковими, а навпаки - цілеспрямованими, адже завдавалися зі значною силою у ліву частину грудної клітки, де розташовані життєво важливі органи, що виключає можливість характеризувати дії засудженого як необережні.
Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1, завдаючи потерпілій два удари кухонним ножем, довжина клинка якого становить 20 см, в ліву половину грудної клітки, тобто в область розташування життєво важливих органів, усвідомлював небезпечний характер своїх дій, що посягали на життя потерпілої, і передбачав, що наслідком таких дій може стати смерть останньої.
Заслуговує на увагу і той факт, що до настання події між засудженим та потерпілою склалися неприязні стосунки на ґрунті конфлікту з приводу зловживання алкоголем останньою, безпосередньо під час події відбувалася сварка через вимоги потерпілої придбати алкогольні напої або дати гроші на їх придбання.
Усі наведені вище обставини спростовують версію сторони захисту про те, що потерпілій заподіяно колото-різані поранення випадково.
Таким чином, суди дійшли вірного переконання про наявність у ОСОБА_1 умислу саме на заподіяння смерті потерпілій, а тому його дії за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.
Та обставина, що ОСОБА_1 викликав медичну допомогу, не впливає на правову оцінку його дій з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження, та не спростовує наведених вище висновків суду про його винуватість у вчиненні злочину.
З урахуванням наведеного, вчинений ОСОБА_1 злочин обґрунтовано отримав юридично-правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 115 КК України. Разом із умислом та мотивом вчинення цього злочину, під час судового провадження було з`ясовано усі передбачені статтею 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування. Надані місцевому суду докази досліджені в повному обсязі, їх було достатньо для вирішення питання про винуватість особи у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Твердження захисника про необґрунтовану відмову суду у задоволенні клопотань про виклик та допит як свідка слідчого та призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи є безпідставними, оскільки суд, відмовляючи у задоволенні цих клопотань, належним чином обґрунтував свої рішення. Зокрема, в ухвалі від 19 листопада 2018 року суд зазначив про відсутність підстав для призначення вказаної експертизи, оскільки під час допиту судово-медичного експерта та дослідження його експертних висновків не виявлено жодних суперечностей, сумнівів у їх достовірності або порушень порядку їх отримання. Крім цього, суд не виявив необхідності допиту як свідка слідчого, а тому відмовив у його виклику. Отже, заявлені стороною захисту клопотання були розглянуті судом з дотриманням вимог ст. 350 КПК України. Тому сама по собі відмова суду у задоволенні цих клопотань, з чим не погоджується сторона захисту, не свідчить про порушення права обвинуваченого на захист.
Що стосується доводів захисника Найдьонової О.Г. про порушення права ОСОБА_1 на захист внаслідок ненадання місцевим судом захисникові достатнього часу для підготовки до виступу у судових дебатах, то слід зазначити таке.
Судові дебати - обов`язкова частина стадії судового розгляду, в якій виступають його учасники з аналізом доказів, які були досліджені в судовому розгляді, та пропозиціями про вирішення кримінального провадження.
Учасники судового розгляду мають право заявити суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів. Тривалість цієї перерви має визначатись судом із урахуванням таких критеріїв, як складність та обсяг кримінального провадження. Зокрема, до складних слід відносити багатоепізодні справи, справи про злочини, вчинені злочинними групами чи злочинними організаціями, тощо.
Із журналу судового засідання місцевого суду від 19 листопада 2018 року видно, що після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд вирішив перейти до судових дебатів, у зв`язку з чим адвокат Найдьонова О.Г. заявила клопотання про надання їй часу (декількох днів) для викладення своєї промови у письмовому вигляді. Вислухавши думку учасників судового провадження, суд частково задовольнив клопотання захисника та оголосив перерву на 30 хвилин для підготовки до виступу у судових дебатах.
Також матеріали справи свідчать про те, що адвокат Найдьонова О.Г. надавала кваліфіковану правову допомогу ОСОБА_1 починаючи із початку досудового розслідування цього кримінального провадження, була ознайомлена зі всіма доказами, які зібрані стороною обвинувачення та надалі досліджені судом. Крім цього, справа одноепізодна та за обсягом складала півтора томи, на розгляді в суді перебувала тривалий час - із 17 березня 2017 року (судові дебати проводилися 19 листопада 2018 року), протягом якого позиція сторони захисту щодо висунутого обвинувачення була незмінною, тому захисник, який являється професійним адвокатом, та засуджений мали достатньо часу і можливостей підготуватися до судових дебатів.
Отже, зважаючи на зазначене та з урахуванням того, що своїм правом на виступ у судових дебатах скористався як сам ОСОБА_1, так і захисник, який діє в його інтересах, тому немає жодних підстав вважати, що під час провадження в суді першої інстанції було порушено право обвинуваченого на ефективний захист, що позбавило останнього справедливого судового розгляду і створило перешкоди для реалізації наданих йому прав.
Всупереч аргументам у касаційній скарзі захисника, апеляційний суд ретельно перевірив аналогічні за змістом доводи сторони захисту і, навівши докладні мотиви, визнав їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Призначене засудженому покарання відповідає визначеним у статтях 50, 65 КК України його меті та загальним засадам.
За таких обставин, наведені в касаційній скарзі мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, судом касаційної інстанції також не встановлено.
За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд