Постанова
Іменем України
25 червня 2021 року
м. Київ
справа № 348/2143/19
провадження № 61-15634св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління "Долинанафтогаз",
третя особа - комісія по трудових спорах Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2020 року в складі судді Грещука Р. П. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Мелінішин Г. П., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувне управління "Долинанафтогаз" (далі - НГВУ "Долинанафтогаз"), третя особа: комісія по трудових спорах НГВУ "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта", про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов`язки начальника НГВУ "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта".
В обґрунтування позову вказав, що наказом № 2066-к від 07 серпня 2019 року його за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, а саме допущення недостачі товаро-матеріальних цінностей та наявність лишків товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. Цим же наказом йому було запропоновано відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду в загальній сумі 160 942,16 грн з податком на додану вартість (далі - ПДВ).
Цим наказом встановлено осіб, які допустили безпідставне списання матеріальних цінностей, однак до відповідальності притягнуто лише його. Всі фактично виконані об`єми робіт підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт за формами КБ-2в, вони були прийняті та підписані представником замовника Пендораком Ю. І. і відповідно проведені в бухгалтерському обліку бухгалтерією. При цьому, жодного зауваження до завищення вартості виконаних робіт до нього не було, що підтверджується кошторисною документацією, зокрема вартістю кошторисних робіт та об`ємів, за межі яких він не виходив. Він як виконавець робі належним чином організовував проведення зазначених робіт у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами і технічними умовами.
При проведенні інвентаризації було створено окрему нову комісію, в той час як на підприємстві є постійно діюча інвентаризаційна комісія, і сама інвентаризація проводилась із порушеннями, зокрема, відбувалась за участі члена комісії, який не є працівником ПАТ "Укрнафта", проводилась в порушення строків, у неповному складі, з порушенням правил проведення інвентаризацій. Крім того, комісією не було забезпечено своєчасність, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов`язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації.
В оскарженому наказі зазначено посаду виконроба, в той час як він обіймає посаду виконавця робіт групи будівельного сервісу "Будсервіс" НГВУ "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта". Оспорюваний наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не містить фактичних та конкретних даних щодо причин накладення стягнення, а загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які нібито він допустив у своїй роботі. Керівництво НГВУ "Долинанафтогаз" при притягненні його до дисциплінарної відповідальності, при визначені заподіяної матеріальної шкоди об`єктивно не з`ясувало чи був насправді факт порушення трудової дисципліни та не переконалося у відсутності з його сторони будь-якого порушення трудової дисципліни.
За таких обставин позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки начальника НГВУ "Долинанафтогаз" Мальчика О. В. № 2066-к від 07 серпня 2019 року "Про результати перевірки стану використання та збереження ТМЦ в УБР "Будсервіс" (Надвірнянський НПР) НГВУ "Долинанафтогаз", та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено та не представлено належних, достовірних та достатніх доказів порушення відповідачем його законних прав та інтересів при винесенні наказу № 2066-к від 07 серпня 2019 року, оскільки його описова частина містить визначення про те, який саме дисциплінарний проступок вчинив позивач та чітко зазначено, в чому конкретно проявилося порушення, яке стало приводом до застосування догани та що було підставою для застосування такого стягнення згідно із нормами КЗпП України. Матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів того, що нестача будівельних матеріалів на складі виникла не з вини матеріально відповідальної особи ОСОБА_1, а з незалежних від його волі обставин чи з вини інших осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 08 січня 2020 року у справі № 153/1339/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 820/817/17, від 07 лютого 2019 року у справі № 343/621/18.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування у відповідача рішення комісії по трудових спорах.
Касаційна скарга та додані до неї документи містять посилання на те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи № 348/1121/20. Інвентаризація проведена з порушенням порядку її проведення (протокол інвентаризаційної комісії від 31 липня 2019 року не затверджувався керівником; повторна інвентаризація не проведена новим складом комісії; інвентаризація проведена неповним складом комісії та за відсутності позивача). Оскаржуваний наказ не містить обовʼязкового посилання на норму посадової інструкції, яку порушив працівник. Позивач не мав можливості спростувати акт перевірки від 05 липня 2019 року про завищення обʼємів виконаних робіт, оскільки не був із ним ознайомлений та отримав його лише після звернення до суду із цим позовом.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 26 жовтня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У березні 2021 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПАТ "Укрнафта" на посаді виконавця робіт групи будівельного сервісу "Будсервіс".
У лютому 2018 року ОСОБА_1 шляхом укладення між ним та НГВУ "Долинанафтогаз" договору про повну індивідуальну відповідальність прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей (а.с.101).
З 18 червня до 05 липня 2019 року контрольно-ревізійною службою Західного нафтопромислового району Департаменту функціонального контролінгу ПАТ "Укрнафта" проводилась перевірка стану використання та збереження ТМЦ в управлінні будівельних робіт "Будсервіс", в ході якої було виявлено завищення об`ємів виконаних будівельно-монтажних робіт на об`єкті "Заміна котлів АБА-2 котельні на УППН "Старуня" НГВУ "Надвірнанафтогаз", та встановлено безпідставне списання матеріальних цінностей позивачем ОСОБА_1 . Результати зазначеної перевірки відображені у акті № 01/01/13/08/03-01/2/94 від 05 липня 2019 року.
У зв`язку із виявленими в ході перевірки порушеннями наказом в. о. операційного менеджера НГВУ "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта" № 142-АГП від 09 липня 2019 року було постановлено провести позачергову інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей у матеріально-відповідальної особи - виконроба УБР "Будсервіс" ОСОБА_1, створено робочу інвентаризаційну комісію та встановлено строки проведення інвентаризації - з 10 липня до 19 липня 2019 року.
Запланована інвентаризація проводилась комісією з 10 по 19 липня 2019 року. Результати інвентаризації були відображені в інвентаризаційному описі ТМЦ, який був доповнений та уточнений інвентаризаційним описом від 30-31 липня 2019 року.
Протоколом засідання інвентаризаційної робочої комісії УБР "Будсервіс" НГВУ "Долинанафтогаз" від 31 липня 2019 року затверджено результати проведення уточнюючої позачергової інвентаризації, а саме виявлено факт нестачі ТМЦ та наявності лишків ТМЦ у працівника ОСОБА_1
Наказом в.о. начальника НГВУ "Долинанафтогаз" Мальчика О. В. № 2066-к від 07 серпня 2019 року позивача ОСОБА_1 за порушення виробничої та трудової дисципліни, а саме за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, допущення недостачі ТМЦ, наявність лишків ТМЦ притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.
Остаточні результати проведеної інвентаризації 02 серпня 2019 року були оформлені та закріплені у порівняльній відомості, зі змісту якої вбачається наявність у матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 нестачі та лишків ТМЦ. Із змістом зазначеної відомості ОСОБА_1 був ознайомлений 03 вересня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при цьому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган в силу частини третьої статті 149 КЗпП України повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Тобто до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що відповідач мав передбачені законодавством підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення виробничої та трудової дисципліни, неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, допущення недостачі ТМЦ, наявність лишків ТМЦ.
Так, судом були встановлені обставини, які свідчать про порушення позивачем як виконавцем робіт управління будівельних робіт "Будсервіс" НГВУ "Надвірнанафтогаз" вимог посадової інструкції, відповідно до якої останній організовує проведення будівельно-монтажних робіт у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами і технічними умовами та іншими нормативними документами у встановлені терміни; веде облік наявності, використання та витрачання матеріальних цінностей, закріплених за ним, робить звіт про рух та залишки матеріалів за місяць, а також пункту 3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, згідно із якими працівник зобовʼязаний чесно і сумлінно виконувати обовʼязки, покладені на нього трудовим договором, розпорядженнями роботодавця, внутрішніми документами товариства; бережно ставитись до майна, економічно і раціонально витрачати матеріали, електроенергію та інші матеріальні ресурси.
При цьому суди врахували, що ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей шляхом укладення між ним та НГВУ "Долинанафтогаз" договору про повну індивідуальну відповідальність.
Установивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для постановлення НГВУ "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта" наказу № 2066-к від 07 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. При цьому, судами було перевірено додержання відповідачем передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
З врахуванням обставин, що встановлені судом та належним чином оцінених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду про порушення позивачем своїх трудових обов`язків, а доводи касаційної скарги про недоведеність цих обставин є безпідставними та необґрунтованими.
Так, безпідставними є доводи заявника про порушення роботодавцем порядку проведення інвентаризації. Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд апеляційної інстанції підставно вказав, що зі змісту пояснень ОСОБА_1, які були відібрані в нього 06 серпня 2019 року за фактом проведеної перевірки, вбачається, що позивач фактично визнав наявність лишків та недостачі ввірених йому ТМЦ. А тому посилання ОСОБА_1 на те, що інвентаризація проходила із порушенням правил її проведення, що судом першої інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між його діями та спричиненою шкодою, не можуть бути прийняті до уваги. При цьому суд констатував, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що нестача будівельних матеріалів на складі виникла не з вини матеріально відповідальної особи ОСОБА_1, а з незалежних від його волі обставин чи з вини інших осіб.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Безпідставними є також посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах у постановах Верховного Суду: від 08 січня 2020 року у справі № 153/1339/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 820/817/17, від 07 лютого 2019 року у справі № 343/621/18 оскільки у цій постанові встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.