Постанова
Іменем України
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 340/87/18
провадження № 61-15230св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Верховинська селищна рада Івано-Франківської області, Ільцівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Лазоришин Іван Іванович, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня
2020 року у складі судді Бойчука І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту належності господарства до суспільної групи колгоспного двору та визнання права власності на частину домоволодіння. Позовну заяву мотивовано тим, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входять житловий будинок
АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,3666 га. Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, де дізнався про те, що із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті
ОСОБА_4 звернулися також відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Однак, вважає, що господарство АДРЕСА_1 в повній мірі не належало його матері, оскільки станом на 15 квітня 1991 року належало до категорії "колгоспний двір", а він як член даного колгоспного двору, який проживав разом з матір`ю, як головою двору, має рівну частку на майно цього колгоспного двору.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив встановити факт належності станом на 15 квітня 1991 року господарства № 128 у с. Ільці присілок Флесівка Верховинського району Івано-Франківської області, головою якого була ОСОБА_4, до суспільної групи - колгоспний двір та визнати за ним право власності на Ѕ частини зазначеного домоволодіння.
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Бучинського А. Б. від 21 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту належності спірного господарства до суспільної групи господарств - колгоспний двір та спільного проживання, ведення спільного господарства з ОСОБА_4 протягом останніх трьох років, що передували 15 квітня
1991 року.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 липня
2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Встановлено факт приналежності станом на 15 квітня 1991 року господарства № АДРЕСА_1, головою якого була ОСОБА_4, до суспільної групи - колгоспний двір. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують доводи позивача про те, що його мати
ОСОБА_4 була членом колгоспу ім. Коцюбинського та станом на 15 квітня
1991 року була головою "колгоспного двору". Позивач ОСОБА_1 був працездатним членом колгоспного двору, своєю працею та коштами брав участь у веденні спільного господарства разом з матір`ю та не втратив право на частку у його майні станом на 15 квітня 1991 року, а тому, виходячи із рівності часток членів колгоспного двору, він має право на 1/2 частину спірного домоволодіння.
Постаново Верховного Суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рашковської Л. О. залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 10 липня 2019 року - без змін.
05 листопада 2020 року ОСОБА_2 через свого представника
ОСОБА_5 звернулася до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього ж суду від 10 липня 2019 року.
Заяву обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення відсутністю погосподарських книг господарства АДРЕСА_1
прис. Флесівка Верховинського району та даних про прописку до цього господарства станом на 15 квітня 1991 року. 28 жовтня 2020 року її мати виявила будинкову книгу господарства, де проживала спадкодавець
ОСОБА_4 . Дані цієї книги спростовують висновок суду щодо членства і участі у веденні господарства спірного двору ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року визнано неподаною та повернуто заяву ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Лазоришин І. І., про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 10 липня 2019 рокуу цій справі.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявник не виконав вимоги ухвали про залишення його заяви без руху та не усунув недоліки заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема: не сплатив судовий збір у належному розмірі, не вказав у заяві усіх учасників справи, не надав її копії відповідно до кількості учасників справи, зі змісту заяви неможливо встановити дату, коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про відкриття або встановлення нововиявлених обставин, долучений ордер на надання правової допомоги, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, не містить посилання на договір про надання правової допомоги та дату цього документа. За таких обставин, є всі підстави для визнання заяви неподаною та повернення її заявнику ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що залишаючи без руху заяву суд апеляційної інстанції не вказав, яку суму судового збору потрібно сплатити за подання заяви, не звернувши уваги на частину другу статті 6 Закону України "Про судовий збір". Вважає, що незазначення у заяві усіх осіб учасників справи, зокрема третьої особи Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, було пов`язане з тим, що внаслідок об`єднання територіальних громад правонаступником Ільцівської сільської ради стала Верховинська селищна рада, яку заявником й було зазначено. Також заявник вказав дату 28 жовтня 2020 року, коли йому стало відомо про нововиявлену обставину. Надані представником заявника документи на підтвердження відповідних повноважень є належними та такими, що відповідають чинному законодавству.
Відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом апеляційної інстанції ухвали.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року відкрито провадження в указаній справі.
10 березня 2021 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею статті 426 ЦПК України заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими обставинами або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.
У заяві зазначаються: 1) найменування суду, якому адресується заява; 2) ім`я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження; 3) інші учасники справи; 4) дата ухвалення і зміст судового рішення, про перегляд якого подано заяву; 5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.
До заяви додаються: 1) копії заяви відповідно до кількості учасників справи;
2) документ про сплату судового збору; 3) докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин; 4) документ, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява підписана таким представником; 5) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву,-- у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу; 6) у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 427 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_2, в інтересах якої діє
ОСОБА_5, сплатила судовий збір у розмірі 1 271 грн, зазначила учасників справи ( ОСОБА_1, ОСОБА_3, Верховинську селищну раду), без вказівки про їх місце проживання чи місцезнаходження, зазначила дату
28 жовтня 2020 року, коли їй стало відомо про нововиявлену обставину, а також надала ордер серії ІФ № 050477 на надання правової допомоги ОСОБА_5 та копії заяви у кількості 3 шт.
Залишаючи заяву без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявником сплачено судовий збір у неналежному розмірі (зокрема судовий збір за немайнову вимогу повинен становити 1 057,20 грн, а за майнову шкоду 1% від вартості спірного майна, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму прожиткового мінімуму для працездатних осіб); не вказано у заяві усіх учасників справи (Ільцівську сільську раду); не надано її копії відповідно до кількості учасників справи; зі змісту заяви неможливо встановити дату, коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про відкриття або встановлення нововиявлених обставин; долучений ордер на надання правової допомоги, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, не містить посилання на договір про надання правової допомоги та дату цього документа.
На виконання вимог ухвали суду, заявник через свого представника надіслала заяву, до якого приєднала копію рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2017 року (справа № 340/368/17), де зазначена вартість спірного майна у розмірі 89 622 грн.
Однак судовий збір, виходячи навіть із зазначеної у рішенні суду вартості спірного майна, заявником сплачено не було.
Зокрема, відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік" установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2018 року у розмірі 1 762 грн.
Позовна заява містить дві вимоги, майнового та немайнового характеру (встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на Ѕ частину спірного будинку).
Таким чином, за вимогами немайнового характеру судовий збір за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами становить 1057,20 грн. Така ж сума судового збору підлягала сплаті за вимогу майнового характеру, виходячи із вартості Ѕ частини спірного майна, право власності на яке просив визнати позивач. При цьому, оскільки 1% від вартості спірного майна є меншим, ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судовий збір підлягав сплаті з урахуванням мінімального розміру судового збору за вимогами майнового характеру (704,80*150% = 1 057, 20 грн).
Отже, разом за майнову та немайнову вимоги розмір судового збору повинен був становити 2 114,40 грн, однак заявник сплатив лише 1 271 грн, що свідчить про невиконання ним вимог ухвали про залишення заяви без руху.
Також, інші недоліки заяви, вказані в ухвалі суду від 12 листопада 2020 року, зокрема щодо зазначення усіх осіб, які беруть участь у розгляді справи (Ільцівську сільську раду) та надання копій заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі не усунуто.
Таким чином, установивши, що ОСОБА_2 не виконала указані в ухвалі суду про залишення зави без руху недоліки, зокрема сплатила судовий збір у неналежному розмірі, не зазначила усіх осіб, які беруть участі у розгляді справи (Ільцівську сільську раду Верховинського району Івано-Франківської області) та не надала копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участі у розгляді справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року неподаної та повернення її заявнику.
Хоча суд апеляційної інстанції й дійшов передчасного висновку про невиконання заявником вимог ухвали щодо ненадання представником заявника належних доказів, які підтверджують його повноваження, а також щодо дати встановлення нововиявлених обставин, однак таке не вплинуло на правильність висновку суду про визнання неподаною та повернення заяви через неусунення заявником інших недоліків.
Аргументи касаційної скарги про те, що Верховинська селищна рада є правонаступником Ільцівської сільської ради, з огляду на об`єднання територіальних громад, а тому заявник не повинен був зазначати сільську раду є необґрунтованими, оскільки матеріали справи таких доказів не містять, а відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ільцівська сільська рада є окремою юридичною особою, наділеною цивільною процесуальною дієздатністю, отже може бути учасником справи як самостійна особа. При цьому даних щодо правонаступництва сільської ради реєстр юридичних осіб не містить.
Є також необґрунтованими посилання у касаційній скарзі на те, що заявник не знав про розмір судового збору, який він повинен сплатити, оскільки в ухвалі про залишення заяви без руху суд вказав на те, що розмір судового збору за вимогу немайнового характеру повинен становити 1 057, 20 грн, а за майнову у розмірі 1% від вартості спірного майна, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На виконання ухвали заявник хоч і надіслав копію судового рішення, в якому зазначено вартість спірного майна, однак не сплатив судовий збір, виходячи зі спірної суми 44 811 грн (89 622 грн : 2), а саме не сплачено мінімальний розмір судового збору для вимоги майнового характеру 0, 4 розміру прожиткового мінімуму прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 057,20 грн).
Водночас, ОСОБА_2 не позбавлена права повторно звернутися до суду із заявою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушене.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Лазоришин Іван Іванович, залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.