Постанова
Іменем України
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 334/654/19
провадження № 61-1941св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Концерн "Міські теплові мережі",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду
від 09 грудня 2020 року у складі судді Крилова О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) у розмірі 11 273,08 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня
2020 року у складі судді Баруліної Т. Є. позов Концерну "Міські теплові мережі" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну "Міські теплові мережі" заборгованість у розмірі 11 273,08 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від 01 вересня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявник не виконав вимоги ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху, не сплатив судовий збір у належному розмірі, а тому є всі підстави для визнання апеляційної скарги неподаною та повернення апелянту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху він отримав лише 07 грудня 2020 року і протягом десяти днів мав усунути недоліки, однак суд не дочекавшись закінчення десятиденного строку, 09 грудня 2020 року постановив ухвалу про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки його позбавлено права на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у незаконний спосіб, не надано можливості усунути недоліки апеляційної скарги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до статей 185, 357 ЦПК Україниу разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в установлений судом строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку із несплатою ним судового збору у розмірі 2 881,50 грн та надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути цей недолік скарги.
Частиною першою статті 136 ЦПК України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право особи, яка звертається до суду, на зменшення розміру судового збору, з огляду на його майновий стан.
28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав зазначену ухвалу суду апеляційного суду та 09 листопада 2020 року звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру судового збору та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
12 листопада 2020 року Запорізький апеляційний суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та продовжив заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.
Враховуючи, що заявник клопотав перед судом про зменшення розміру судового збору, він мав законні очікування розраховувати на те, що у випадку відхилення його клопотання, суд надасть йому можливість сплатити судовий збір у належному розмірі з метою апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 вказаної ухвали суду апеляційної інстанції. Разом з тим в касаційній скарзі заявник зазначає про отримання цієї ухвали 07 грудня 2020 року.
Однак суд апеляційної інстанції, за відсутності відомостей про одержання заявником ухвали про відхилення клопотання про зменшення розміру судового збору та зобов`язання його сплатити у повному розмірі, дійшов безпідставного висновку про невиконання заявником вимог суду, оскільки заявник не був обізнаний про такі вимоги.
При цьому днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Зазначених доказів отримання заявником ухвали суду апеляційної інстанції від 12 листопада 2020 року матеріали справи не містять.
Матеріали справи містять лише супровідний лист про направлення
судом 12 листопада 2020 року зазначеної ухвали. При цьому з доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 отримав ухвалу суду 07 грудня 2020 року.
Отже, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 185, 357 ЦПК Україниухвалою від 09 грудня 2020 року визнав апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя
від 01 вересня 2020 року неподаною та повернув її заявнику.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до положень статті 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув та передчасно визнав неподаною і повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що "регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали чи постанови, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З урахуванням наведеного, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року скасувати,
а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.