Постанова
Іменем України
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 295/940/20
провадження № 61-5047св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Давидченко Андрій Васильович, на ухвалу Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М., від 10 березня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та інформація про рух справи в судах
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 148 794,52 доларів США.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 березня 2020 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 26 квітня 2016 року в розмірі 148 794,52 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, скасовано заочне рішення Богунського районного суду
м. Житомира від 23 березня 2020 року, провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито, цивільну справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 лютого 2021 року у частині закриття провадження у справі та її передачі до іншого суду скасовано, направлено справу для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 травня 2021 року провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито, цивільну справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду
м. Києва.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
09 березня 2021 року ОСОБА_1 було подано до апеляційного суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просила заборонити відповідачу ОСОБА_2 у будь-який спосіб відчужувати, передавати в іпотеку/заставу, передавати до статутного капіталу юридичних осіб нерухоме майно, транспортні засоби, а також накласти арешт на грошові кошти відповідача ОСОБА_2 в межах ціни позову.
Мотивувала свою заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує реальна загроза відчуження відповідачем належного йому майна. Вказувала, що наслідком скасування заочного рішення суду є зняття арешту, накладеного на майно відповідача в межах виконавчого провадження з примусового виконання заочного рішення.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду про забезпечення позову
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, заборонено ОСОБА_2 у будь-який спосіб відчужувати, передавати в іпотеку/заставу, передавати до статутного капіталу юридичних осіб нерухоме майно, транспортні засоби, а також грошові кошти ОСОБА_2, а саме:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1189904932000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер: 3222287601:01:337:0012, площею: 0,155 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 855044232222, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру, загальною площею 95,5 кв. м, житловою площею 63,60 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1110191680000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- групи приміщень № 34а (в літ. А), загальною площею 232,50 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 646311980000, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- транспортний засіб МАZDА, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ;
- транспортний засіб ОДИСЕЙ, реєстраційний номер НОМЕР_3, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ;
- грошові кошти, що містяться на рахунку(ах): акціонерного товариства "УкрСиббанк", номер рахунку: НОМЕР_5, у межах ціни позову.
Ухвала апеляційного суду обґрунтована тим, що між сторонами існує спір про стягнення боргу у розмірі 148 794,52 доларів США, а заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. При цьому судом враховано, що застосовані заходи забезпечення позову не перешкоджатимуть власнику у реалізації права користування майном. Крім того, заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 березня 2021 року засобами поштового зв`язку представник
ОСОБА_2 - адвокат Давидченко А. В. подав касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 295/940/20, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи щодо вирішення питання про забезпечення позову.
У квітні 2021 року матеріали справи необхідні для розгляду касаційної скарги надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норми матеріального права та порушення норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову.
Вважає, що суд не оцінив обґрунтованості доводів ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.
При цьому ОСОБА_1 не була обґрунтована вартість майна, на яке накладено арешт, в той час як вартість лише нерухомого майна
ОСОБА_2, на яке накладено арешт, становить 12 146 202 грн, тобто в чотири рази більше суми боргу, наявність якого ще потрібно довести.
Також апеляційний суд проігнорував ту обставину, що ОСОБА_1 не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання в Україні, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України є підставою для зустрічного забезпечення, та належним чином не мотивував відмову у зустрічному забезпеченні.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали апеляційного суду про забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову,суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову носить тимчасовий характер.
Предметом спору у справі № 295/940/20 є стягнення грошових коштів в розмірі 148 794,52 доларів США.
Апеляційний суд, встановивши, що заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 березня 2020 року, яким було стягнуто із
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 26 квітня
2016 року в розмірі 148 794,52 доларів США скасоване, між сторонами
не вирішений спір про стягнення боргу в сумі 148 794,52 доларів США, а відомості про наявність в ОСОБА_2 іншого майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду у разі задоволення позову, відсутні, дійшов обґрунтованого, на час прийняття оскаржуваної ухвали, висновку про наявність підстав для забезпечення позову.
На час вирішення заяви про забезпечення позову у розпорядженні апеляційного суду були відсутні документи щодо вартості майна
ОСОБА_2, на яке накладено арешт.
За змістом статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а отже додані до касаційної скарги висновки про вартість арештованого майна, які не надавались апеляційному суду, не можуть бути враховані Верховним Судом.
ОСОБА_2 не позбавлений можливості в порядку, передбаченому статтею 158 ЦПК України, подати заяву про повне або часткове скасування заходів забезпечення позову.
Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів щодо незастосування судом апеляційної інстанції зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;
2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
ОСОБА_1 дійсно проживає в Чеській Республіці, разом із тим ОСОБА_2 не повідомлено, що позивач не має на території України майна, а також не зазначено, якими можуть бути збитки, спричинені йому вжитими заходами забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, та як такі збитки співвідносяться із розміром (вартістю) майна позивача на території України.
При цьому ОСОБА_2 не позбавлений можливості в порядку, передбаченому частиною шостою статті 154 ЦПК України, подати клопотання про зустрічне забезпечення з обґрунтуванням наявності підстав для такого забезпечення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням викладеного Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для її скасування, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскарженого судового рішення не впливають.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду