Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 199/13511/13-ц
провадження № 61-19069св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
заінтересована особа - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2020 рокупублічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(далі - ПАТ "Промінвестбанк") звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, посилаючись на те, що на виконання заочного рішення, ухваленого у цивільній справі № 199/13511/13-ц за позовом банка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, видано виконавчий лист, який було втрачено при направленні його на адресу ПАТ "Промінвестбанк" з постановою про повернення виконавчого документа.
Ураховуючи, що втрата оригіналу виконавчого листа позбавляє права на повторне звернення судового рішення до виконання, ПАТ "Промінвестбанк" просив суд видати дублікат виконавчого листа.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2020 року заяву ПАТ "Промінвестбанк" задоволено. Видано дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2014 року у справі № 199/13511/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Промінвестбанк" заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2012 року № 009РІL1120580002 у розмірі 24 092,41 грн, а саме: заборгованості за сумою кредиту - 17 289,90 грн; заборгованості за відсотками - 9 189,66 грн; штрафу за кожен факт прострочення платежу - 1 400,00 грн; суми комісії за управління кредитом на строкову кредитну заборгованість - 652,93 грн; суми комісії за управління кредитом на прострочену кредитну заборгованість - 38,67 грн та судового збору у розмірі 240, 92 грн, а всього 24 333,33 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що строк пред`явлення виконавчого листа не пропущено, а також зазначив, що у разі незадоволення заяви про видачу дубліката неможливо виконати рішення суду, тому заява підлягає задоволенню.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2020 року скасовано. У задоволенні заяви ПАТ "Промінвестбанк" про видачу дубліката виконавчого листа, виданого на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2014 року у справі № 199/13511/13-ц за позовом ПАТ "Промінвестбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що виконавчий лист № 199/13511/13 (2/199/916/14) було повернуто стягувачу 23 червня 2017 року, строк його пред`явлення відповідно до закону встановлюється в один рік, тобто до 23 червня 2018 року. Із заявою про видачу дубліката виконавчого документа ПАТ "Промінвестбанк" звернулося 27 березня 2020 року, тобто з пропуском строку для його пред`явлення, проте заявник не ставить питання щодо поновлення строків для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Без вирішення питання щодо поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо видачі його дубліката, оскільки процесуальним законом встановлено, що видача дубліката можлива лише в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Таким чином, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа поза річним строком пред`явлення виконавчого листа до виконання. Враховуючи пункт 17.4 Розділу ХІІІ ЦПК України, зазначене є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого документа.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду ПАТ "Промінвестбанк",посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що з 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та відповідно до частини 5 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Згідно зі статтею 12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Разом з тим, апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 640/4782/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 916/924/16.
Крім того, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 червня 2017 року у ВП № 54138613 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 23 червня 2020 року, тобто банк звернувся до суду в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
У березні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від адвоката ОСОБА_1 - Носової В. І., у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що ПАТ "Промінвестбанк" у касаційній скарзі не доведено право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, а отже касаційне провадження у даній справі підлягає закриттю.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення стягувачем до виконання виконавчого листа № 199/13511/13 (2/199/916/14) протягом 2014, 2015 років. ОСОБА_1 надав витяг з автоматизованої системи ВП, що підтверджує наявність будь-яких виконавчих проваджень до 15 червня 2017 року, що свідчить про безпідставність встановленого судом першої інстанції факту "виконавчий лист неодноразово пред`являвся до виконання".
Суд має право лише поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку, проте відповідне клопотання стягувачем не було подано.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу № 199/13511/13-ц призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 02 червня 2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 199/13511/13 (2/199/916/14) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Промінвестбанк" 24 333,33 грн заборгованості.
Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 15 червня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54138613 за зазначеним виконавчим листом.
23 червня 2017 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 54138613 з підстав відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення. У даній постанові державним виконавцем зазначено, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 23 червня 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Згідно з пунктом 17.4 розділу VІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, яка діяла на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України).
Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.
Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Як убачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця ВДВС Дніпропетровського МУЮ Лисяк С. В. від 07 липня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43840326 з примусового виконання виконавчого листа № 199/13511/13 2/199/916/14 виданого 02 червня 2014 року.
Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Волошин О. В. від 26 вересня 2016 року повернуто вказаний виконавчий документ стягувачу (а. с. 88).
У подальшому, виконавчий лист ПАТ "Промінвестбанк" був пред`явлений до виконання і 15 червня 2017 року постановою державного виконавця ВДВС відкрито виконавче провадження № 54138613 з примусового виконання виконавчого листа № 199/13511/13 2/199/916/14, а постановою від 23 червня 2017 року - повернуто вказаний виконавчий документ стягувачу. З огляду на викладене, строк потрібно відраховувати саме з дати винесення постанови про повернення виконавчого документа.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 464/10793/13-ц (провадження № 61-19536св19).
05 жовтня 2016 року набув чинності новий Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, відповідно до статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
На момент подачі заяви про видачу дубліката виконавчого листа, строк для його пред`явлення не минув, оскільки його повернуто 23 червня 2017 року, а строк пред`явлення його до виконання закінчився 23 червня 2020 року. Банк звернувся до суду 27 березня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції на указані норми законів уваги не звернув та дійшов помилкових висновків про те, що банк із заявою про видачу дубліката виконавчого документа звернувся після закінчення строку пред`явлення такого виконавчого документа до виконання.
За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
Доводи ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу про те, що в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення стягувачем до виконання виконавчого листа № 199/13511/13 2/199/916/14 протягом 2014, 2015 років спростовуються матеріалами справи (а. с. 88, 89).
Посилання у відзиві на касаційну скаргу про те, що ПАТ "Промінвестбанк" у касаційній скарзі не доведено право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, а отже касаційне провадження у даній справі підлягає закриттю колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України. При цьому, вказані обставини перевірялись Верховним Судом на стадії відкриття касаційного провадження.
Отже, доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом до даних правовідносин положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIIIзнайшли своє підтвердження, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.