ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа №922/2495/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,
представників учасників справи:
прокурора - Янківського С.В.,
позивача - не з`явились,
відповідача-1 - не з`явились,
відповідача-2 - Міліруда Є.О., Прядка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Панова Андрія Миколайовича
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 (головуючий суддя - Тихий П.В., судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І.)
у справі №922/2495/20
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до 1. Комунального закладу охорони здоров`я "Харківський міський центр здоров`я",
2. фізичної особи - підприємця Панова Андрія Миколайовича,
про визнання недійсним договору та стягнення 2864000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи.
1.1. Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Харківської міської ради (далі - Міськрада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я "Харківський міський центр здоров`я" (далі - Центр здоров`я) та фізичної особи - підприємця Панова Андрія Миколайовича (далі - ФОП Панов А.М.), в якому просив суд:
- визнати недійсним договір про закупівлю від 16.03.2020 №1, укладений між Центром здоров`я та ФОП Пановим А.М. щодо постачання "Альбоми для зразків" - код ДК 021:2015:22840000-0 (альбом для фотографії);
- стягнути з ФОП Панова А.М. на користь Центру здоров`я сплачені за договором про закупівлю кошти у сумі 2864000,00 грн.
1.2. Господарський суд Харківської області рішенням від 05.11.2020 у справі №922/2495/20 позов задовольнив повністю; визнав недійсним договір про закупівлю від 16.03.2020 №1, укладений між Центром здоров`я та ФОП Пановим А.М.; стягнув з ФОП Панова А.М. на користь Центру здоров`я сплачені за цим договором кошти у сумі 2864000,00 грн.
1.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 15.02.2021 у справі №922/2495/20 рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 скасував; прийняв нове рішення, яким у позові відмовив повністю.
1.4. ФОП Панов А.М. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в межах розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції на загальну суму 50000,00 грн, в якій просив стягнути ці витрати в рівних частинах з Харківської міської ради та Харківської обласної прокуратури.
1.5. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.03.2021 у справі №922/2495/20 в задоволенні заяви ФОП Панова А.М. про ухвалення додаткового рішення відмовив, оскільки подані до заяви докази на підтвердження обсягу та вартості наданих відповідачу-2 послуг адвокатами Мілірудом Євгеном Олександровичем та Донським Дмитром Борисовичем, суд апеляційної інстанції визнав суперечливими та такими, що не доводять факту надання цих послуг.
1.6. Верховний Суд, за наслідком перегляду справи №922/2495/20 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури, постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у цій справі скасував, справу передав на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
2.1. Не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №922/2495/20, ФОП Панов А.М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву ФОП Панова А.М. щодо розподілу судових витрат задовольнити в повному обсязі.
2.2. У якості підстави касаційного оскарження ФОП Панов А.М. зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.3. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність витрат за надану правову допомогу адвокатом Донським Д.Б. з тих підстав, що у матеріалах справи між клієнтом і адвокатом укладався інший договір про надання правової допомоги, підписаний сторонами 31.08.2020, а наданий суду апеляційної інстанції договір, який укладений між клієнтом і адвокатом 01.12.2020, суд визнав суперечливим і недостовірним.
2.4. Скаржник зазначає, що договір від 31.08.2020 укладався між клієнтом і адвокатом для представництва ФОП Панова А.М. в Господарському суді Харківської області, а договір від 01.12.2020 був укладений сторонами пізніше, коли виникла потреба в складанні апеляційної скарги.
2.5. Скаржник також вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо непідтвердженння витрат на професійну правову допомогу адвоката Міліруда Є.О., з огляду на неспівпадіння номеру на квитанції про оплату цих витрат з номером договору, оскільки у поданих заявником документах номер договору зазначено один і той же - 022001.
2.6. Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 та Харківська міська рада подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
3. Позиція Верховного Суду.
3.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
3.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №922/2495/20, яка була прийнята цим судом за наслідком розгляду заяви представника ФОП Панова А.М. про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просив суд вирішити питання про розподіл понесених у справі судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3.4. Колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам касаційної скарги ФОП Панова А.М. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №922/2495/20 сформульованим станом на час звернення скаржника з такою касаційною скаргою.
3.5. Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
3.6. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
3.7. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
3.8. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
3.9. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
3.10. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
3.11. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
3.12. При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
3.13. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
3.14. Разом із тим, згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
3.15. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
3.16. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
3.17. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
3.18. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
3.19. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 ГПК України).
3.20. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
3.21. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 ГПК України).
3.22. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
3.23. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
3.24. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
3.25. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
3.26. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
3.27. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
3.28. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
3.29. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
3.30. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
3.31. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).
3.32. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
3.33. Таким чином, обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням частини третьої статі 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом
3.34. Верховний Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
3.35. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
3.36. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
3.37. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
3.38. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ФОП Панов А.М. надав договір про надання правової допомоги б/н від 01.12.2020, відповідно до якого між адвокатом Донським Д.Б. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1763 від 25.07.2012) та ФОП Пановим А.М. (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги.
3.39. Відповідно до пункту цього договору 1.1 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
3.40. Пунктом 1.2 договору визначено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає замовнику, зокрема: консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього як відповідача у Східному апеляційному господарському суді у справі №922/2495/20; представляє замовника з усіма правами, які надано законом відповідачу, у тому числі надання і направлення відзиву, подання заяв та скарг, ознайомлення із матеріалами справи, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанови й ухвали суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання.
3.41. За правничу допомогу, передбачену в пункті 1.2 договору, замовник сплачує адвокату фіксовану винагороду в розмірі 25000,00 грн. У ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором. Оплата послуг з представництва інтересів клієнта здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. За домовленістю сторін оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу. Правова допомога вважаються наданою після підписання акта приймання-передачі правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому визначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов`язаний протягом п`яти днів з моменту отримання акта приймання-передачі правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акта (пункти 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору).
3.42. На підтвердження надання адвокатом Донським Д.Б. другому відповідачу послуг і виконання робіт, понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, та їх розміру заявником надано акт приймання-передачі наданих послуг від 19.02.2021 за договором про надання правової допомоги від 01.12.2020 на загальну суму 25000 грн, в якому зазначено, які послуги були надані, і суд міг перевірити, чи підтверджується надання цих послуг матеріалами справи:.
3.43. Також, до матеріалів справи було долучено прибутково-касовий ордер від 17.02.2021 №1на суму 5000 грн, прибутково-касовий ордер від 18.02.2021 №2 на суму 10000 грн та прибутково-касовий ордер від 19.02.2021 №3 на суму 10000 грн. У вказаних прибутково-касових ордерах підставою оплати вказано договір від 01.12.2020 №б/н.
3.44. Так, відмовляючи у задоволенні заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу за договором з адвокатом Донським Д.Б., суд апеляційної інстанції посилався на те, що у матеріалах справи між клієнтом і адвокатом укладався інший договір про надання правової допомоги, підписаний сторонами 31.08.2020, а договір від 01.12.2020, укладений пізніше сторонами конкретно для надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, є на думку суду апеляційної інстанції суперечливим і недостовірним.
3.45. Зазначені висновки колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки сама по собі наявність іншого договору від 31.08.2020, укладеного раніше між клієнтом та адвокатом, не може нівелювати обставин фактичного надання цим адвокатом професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Тому, існування двох договорів про надання правової допомоги з одним адвокатом у цій справі є об`єктивно допустимим і розгляд питання про відшкодування витрат на послуги адвоката мав здійснюватись на підставі договору від 01.12.2020, який був укладений пізніше.
3.46. Крім того, представником другого відповідача адвокатом Мілірудом Є.О. було надано адвокатську угоду №022001 про надання правової допомоги від 10.02.2021, відповідно до якої між адвокатом Мілірудом Є.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 13.10.2017 №2153) та ФОП Пановим А.М. (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги.
3.47. Відповідно до пункту 1 цього договору, виконавець зобов`язується надавати правову допомогу та захист інтересів клієнта в господарській справі №922/2495/20, а також в інших цивільних або господарських справах за участю клієнта в будь-якій інстанції та підсудності. Вартість послуг за цим договором визначається у фіксованому розмірі на суму 25000 грн. Розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі акта наданих послуг протягом 5 днів з моменту вручення. Оплата здійснюється клієнтом на рахунок виконавця у банку або іншим законодавчо доступним способом за домовленістю сторін.
3.48. На підтвердження надання адвокатом Мілірудом Є.О. другому відповідачу послуг і виконання робіт, понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, та їх розміру заявником було надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.02.2021 на загальну суму 25000 грн. Також, до заяви було долучено квитанції до прибутково-касових ордерів від 10.02.2021 №1 на суму 10000 грн, від 11.02.2021 №2 на суму 10000 грн та від 12.02.2021 №3 на суму 5000 грн. У вказаних квитанціях підставою оплати вказано договір від 10.02.2021 №02201.
3.49. Колегія суддів відзначає, що посилання суду апеляційної інстанції на таку формальну підставу недоведеності заявником понесення фактичних витрат на професійну правничу допомогу адвоката Міліруда Є.О., як наявність технічної помилки (неточність) в зазначенні номеру договору у квитанціях до прибутково-касових ордерів, не відповідає принципу судового захисту.
3.50. Наявність в окремому розрахунковому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги, позаяк певні недоліки в заповненні первинних документів носять виключно оціночний характер.
3.51. Відповідно до частини першої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
3.52. Наведене не було враховано судом апеляційної інстанції; оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам до судового рішення з огляду на підстави відмови у розподілі судових витрат виключно за формальними причинами, без будь-якої оцінки обставин щодо фактичного надання заявнику професійної правової допомоги адвокатами Донським Д.Б. та Мілірудом Є.О. та понесення у зв`язку з цим заявником витрат.
3.53. Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 03.03.2021 у цій справі підлягає скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.
3.54. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
3.55. Оскільки в цьому випадку прийнята Східним апеляційним господарським судом постанова від 15.02.2021 у справі по суті спору була скасована Верховним Судом постановою від 15.06.2021 з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої та/або апеляційної інстанції, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснений за результатами такого розгляду справи по суті спору.