ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 308/3190/17
адміністративне провадження № К/9901/44848/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року (суддя Леміш О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (головуючий суддя Глушко І.В., судді: Большакова О.О., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 22 березня 2017 року в справі про порушення митних правил №0073/305000018/17 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 1 571 780, 91 грн. та закриття провадження у справі про порушення митних правил.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що постійним місцем його проживання є Чеська Республіка, а тому як нерезидент він мав право на тимчасове ввезення на територію України транспортного засобу особистого користування строком на один рік без сплати митних платежів; проте подані митному органу під час ввезення докази залишені останнім поза увагою.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил від 22 березня 2017 року №0073/305000018/17 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення, провадження у справі про порушення митних правил закрито.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року в частині закриття провадження у справі про порушення митних правил скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено; в решті постанову залишено без змін.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм оцінку в сукупності з положеннями статей 4, 380, 485 Митного кодексу України (далі - МК України), встановили, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання в Республіці Чехія, а тому в його діях під час ввезення на митну територію України в митному режимі тимчасового ввезення строком до одного року автомобілю марки "BMW X5", VIN-код НОМЕР_1, р.н.з. НОМЕР_2 Чеської Республіки були відсутні ознаки правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.
Водночас, стосовно закриття провадження у справі про порушення митних правил апеляційний суд вказав, що, задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій (щодо задоволення позовних вимог), відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Митниця зазначала, що позивач є резидентом України, а тому мав право на ввезення на її митну територію в митному режимі тимчасового ввезення автомобіля лише після сплати всіх митних платежів, а тому, надавши інформацію про постійне місце проживання поза межами України, вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що підпадає під склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 ввезено на митну територію України в митному режимі тимчасового ввезення строком до одного року автомобіль марки "BMW X5", VIN-код НОМЕР_1, р.н.з. НОМЕР_2 Чеської Республіки та при цьому подано для митного контролю і оформлення, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон із відміткою про постійне проживання в Чеській Республіці.
11 січня 2017 року зазначений автомобіль під керуванням позивача заїхав на ділянку "виїзд з митної території України" митного посту "Солотвино" Митниці й до митного оформлення ОСОБА_1 також подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 від 13 травня 2008 року.
Здійснюючи митний контроль та прийшовши до висновку, що заявивши митному органу постійне місце проживання поза межами території України, ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, посадова особа Митниці склала протокол про порушення митних правил, зазначивши, що згідно листа ГУ ДМС України в Закарпатській області від 25 січня 2016 року №1145 позивач має місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 ; крім того, відповідно до листа МЗС України від 03 березня 2016 року №71/ПР/16-522/5-390 проведеною в Посольстві України в Чеській Республіці перевіркою встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 перебуває в цій установі з 23 грудня 2013 року на тимчасовому обліку.
22 березня 2017 року в.о. заступника начальника Митниці Стельмаченко Є.Є. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0073/305000018/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 1 571 780, 91 грн.
Не погоджуючись із прийнятою Митницею постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
При цьому особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України врегульовано статтею 380 МК України.
Частинами 1 та 2 статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.
В свою чергу для громадян-резидентів зазначеною статтею передбачено інші умови ввезення транспортних засобів особистого користування.
Так, за змістом частини 3 статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
Строки, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, можуть бути продовжені органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.
Таким чином, суди визначили, що необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом України.
Відповідно до підпункту "в" пункту 50 частини 1 статті 4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
В той же час в підпункті "в" пункту 33 частини 1 статті 4 МК України визначено, що нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.
Постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом) (пункт 45 частини 1 статті 4 МК України).
За наведеного, суди попередніх інстанцій визначили, що для того, щоб особа вважалась нерезидентом, вона повинна відповідати певним характерним критеріям, а саме бути іноземцем чи особою без громадянства або громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.
При цьому, суди встановили, що постійне місце проживання ОСОБА_1 у Республіці Чехія підтверджується відміткою у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на проживання (строк дії до 30 липня 2024 року), випискою з торгового реєстру при міському в суді в Празі секція С, реєстраційний № 170461, мандатним договором, договором оренди житла; до того ж, ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "IZ-STAVBY s.r.o." з місцезнаходженням: 17100, м.Прага-7, вул.Тройська, 66/183 та є його директором.
Водночас, під час надання оцінки обставинам даної справи судами взято до уваги й те, що 27 грудня 2016 року митним органом здійснено пропуск на митну територію України без декларування та сплати митних платежів ввезеного позивачем в митному режимі тимчасового ввезення терміном до одного року автомобілю на основі поданих ним документів (зокрема, відміток в закордонному паспорті).
Стосовно ж посилань Митниці на те, що ОСОБА_1 з 23 грудня 2013 року перебуває на тимчасовому обліку в Посольстві України в Чеській Республіці, то судами враховано, що частиною 3 статті 380 МК України громадянам, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, також надано право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування один транспортний засіб особистого користування (за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни) на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Враховуючи наведене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність, в даному випадку, правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил від 22 березня 2017 року №0073/305000018/17 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 355 КАС України, Суд