ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа №540/1625/16-а
адміністративне провадження №К/9901/18630/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 (колегія у складі суддів Зеленського В.В., П`янової Я.В., Чалого І.С.)
у справі № 540/1625/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 23.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті раніше призначеної пенсії за віком;
- зобов`язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком з 08.06.2016 та провести виплату виниклої заборгованості до моменту її виплати позивачу.
2. Постановою Машівського районного суду Полтавської області від 24.01.2017 позов задоволено.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, постанову Машівського районного суду Полтавської області від 24.01.2017 скасовано та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
4. 06.04.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на рішення суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2017 відкрито провадження у справі.
6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 року 2 категорії, йому призначено пенсію за віком на термін з 14.05.2003 та довічно.
8. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2, заповненої 03.03.1974 колгоспом ім. Шевченка Кошманівської сільської ради Машівського району Полтавської області та вкладки в трудову книжку НОМЕР_1, ОСОБА_1 з 2000 року і по час звернення до суду перебуває на державній службі.
9. Як вбачається з листа УПФ України в Машівському районі Полтавської області від 17.11.2016, позивач звертався до відповідача з заявою про поновлення виплати призначеної йому пенсії, але відповідачем було відмовлено в задоволенні його заяви.
10. Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем його права на соціальний захист, пенсійне забезпечення, передбачене ст. 46 Конституції України.
12. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій та відсутність підстав для поновлення виплати пенсії з 08.06.2016.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для припинення виплати пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання, яке надсилається заявнику та може бути ним оскаржено. При цьому рішення про припинення виплати пенсії позивачу та про відмову у поновленні виплати пенсії відповідачем не приймалося.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримуючи пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та продовжуючи працювати на посаді начальника відділу агропромислового розвитку Машівської районної державної адміністрації, позивач є посадовою особою, на яку поширюється дія Закону № 213-VІІІ від 02.03.2015 в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами в період роботи на посадах державних службовців. За таких обставин, враховуючи зміни в законодавстві, якими врегульовано відносини в сфері пенсійного забезпечення, з 01.04.2015, виплата пенсії позивачу припинена правомірно, і законних підстав для поновлення її виплати немає.
15. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, у Пенсійного органу немає обов`язку щодо оформлення саме рішенням відповіді на звернення позивача про виплату пенсії. Лист Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №7/П-03 від 17.11.2016 містить мотивовану відповідь на заяву позивача.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
17. Скаржник зазначає про необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, що підставою для припинення виплати пенсії є зміни в законодавстві, а саме норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 02.03.2015, оскільки не наведено правових обґрунтувань на підтвердження зазначеного та не навів жодної норми матеріального та процесуального права, які б спростували законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції з яких вбачається, що підставою для припинення виплати пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання, яке надсилається заявнику та може бути ним оскаржено. Судом першої інстанції було достовірно встановлено, що не спростовано судом апеляційної інстанції, що рішення про припинення виплати пенсії та про відмову у поновленні виплати пенсії відповідачем не приймалося.
18. 23.05.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, у яких відповідач посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
20. Ключовим питанням у даній справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії на підставі Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ.
21. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постанові від 14.11.2019 у справі № 241/1478/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
"З 1 квітня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яким абзац 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються". Аналогічні зміни внесені до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 рок № 3723-XII.
<…> З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яким статтю 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено у новій редакції, відповідно до якої тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Після звільнення з роботи та подання до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання трудової книжки із записом про звільнення або відповідного витягу з наказу, з дня, наступного за днем звільнення, пенсія виплачується у повному розмірі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена норма Закону чітко встановлює, що пенсія особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Тобто, визначено, що підставою для припинення виплати пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2016 у спірних правовідносинах є саме факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до зазначених законів, при чому в даному випадку не має значення чи набула особа таке право (тобто чи наявні підстави визначені законом для її призначення - вік, інвалідність, тощо) чи ні.
Отже на позивачку, як на державного службовця, розповсюджується дія статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в чинній редакції, у зв`язку з чим з 1 січня 2016 року відповідач правомірно тимчасово не виплачував пенсію позивачці".
22. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
23. У цій справі суд зазначив, що позивач, станом на 01.04.2015 і на момент прийняття судами попередніх інстанцій рішень, займав посаду, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", то відсутні підстави для відновлення виплати раніше призначеної пенсії.
24. Щодо доводів скаржника про те, що підставою для припинення виплати пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання, яке надсилається заявнику та може бути ним оскаржено, Суд зазначає наступне.
25. Згідно ст. 58 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами, внесеними Законом №213-VIII від 02.03.2015, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, пенсії, призначені відповідно до цього Закону: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється чинність пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", не виплачуються.
26. Зазначений закон містить норму імперативного характеру, яка зобов`язує органи ПФ України припинити виплату пенсії особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, зокрема, передбачених Законом України "Про державну службу".
27. За таких обставин те, що орган Пенсійного Фонду реалізував цю правову норму не оформляючи це письмовим рішенням про припинення виплати пенсії, не є вирішальним для спору.
28. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -