ПОСТАНОВА
Іменем України
25 червня 2021 року
Київ
справа № 623/2842/17
провадження № К/9901/52266/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення дій, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у складі судді Герцова О.М. від 10 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мінаєвої О.М., Бартош Н.С., Макаренко Я.М. від 19 квітня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення дій, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яка полягає у невиплаті пенсії, починаючи з березня 2016 року;
- зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з березня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Ізюмського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення з 14 травня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Ізюмське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 14 травня 2017 року та виплатити виниклу заборгованість.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ані Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.
Відповідачі, не ухвалюючи рішення відповідно до частин першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 01 березня 2016 року зупинили виплату пенсії позивачці, доказів наявності судового рішення про зупинення виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 сторонами суду не надано, жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.
Судом застосовано строк звернення до суду, визначений частиною другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року змінено шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом наступного змісту: "Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області в частині визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період з 01.03.2016 року по 13.05.2017 року залишити без розгляду".
5. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період з 01 березня 2016 року по 13 травня 2017 року. Між тим, у резолютивній частині рішення не зазначив про вирішення цієї частини позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 1997 року по липень 2014 року перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України м. Горлівки Донецької області та отримувала пенсію.
ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з м. Горлівка Донецької області, та отримує пенсію за віком в Ізюмському об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Харківської області.
З 01 березня 2016 року Ізюмське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області, не ухвалюючи рішення відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зупинило виплату пенсії ОСОБА_1 .
8. Уважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії неправомірними, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до частин першої, другої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Скаржник вважає, що в цьому випадку, до спірних правовідносин слід застосувати частину першу та третю статті Кодексу адміністративного судочинства України разом із частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Рішення про зупинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідачем не приймалось, а про причини невиплати позивачу її пенсії позивач дізналась тільки після заперечень відповідача у суді.
Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2016 року до 14 травня 2017 року слід залишити без розгляду, оскільки пенсію позивачу припинено з вини відповідача, а тому, у цьому випадку, зазначені пенсійні виплати підлягають виплаті за весь період.
Не виправив помилки суду першої інстанції й суд апеляційної інстанції та не врахував, що в цьому випадку спірні правовідносини мають тривалий характер, адже позивач оскаржує бездіяльність (дії) відповідача щодо неправомірної невиплати пенсії й в теперішній час, тобто бездіяльність (дії), як така, що на разі не вичерпала себе в часі, адже, вона триває й нині, тому позивач не обмежений у часі зі зверненням до суду з вищезазначеним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
12. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
13. Питання виплати пенсій урегульовано статтею 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
14. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
15. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
16. За приписами вищенаведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк" або з доставкою додому весь час дії такої довідки.
17. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.
18. Постановою Кабінету Міністрів від 08 червня 2016 року № 352 внесено зміни до постанови № 509, згідно з якими встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
19. Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
1) подала заяву про відмову від довідки;
2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
5) подала завідомо недостовірні відомості.
20. За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.