ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 640/23066/20
адміністративне провадження № К/9901/1331/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє Маринушкін Арсен Григорович,
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року (суддя Скочок Т.О.) та
постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (колегія у складі суддів Лічевецького І.О., Шурка О.І., Оксененка О.М.)
у справі № 640/23066/20
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними та скасування рішень.
І. РУХ СПРАВИ
1. 23.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Правління НБУ від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" (далі - Постанова НБУ № 733);
- скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду від 20.11.2014 № 123 "Про затвердження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - Рішення Фонду № 123).
2. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
3. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 20.10.2020 залишив позовну заяву без руху на підставі ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 04.11.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, повернув позовну заяву.
5. 13.01.2020 ОСОБА_1, в інтересах якого діє Маринушкін Арсен Григорович, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2021 було відкрито касаційне провадження.
II. АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА
7. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що є вкладником Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк", Банк), в якому Фонд своїм Рішенням № 123 запровадив з 21.11.2014 тимчасову адміністрацію на підставі Постанови НБУ № 733. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації є передчасним та суперечливим, не враховує баланс інтересів особи та держави. НБУ не надав Банку достатньо часу на виконання Плану фінансового оздоровлення після віднесення його до проблемних; при прийнятті оскаржуваної Постанови НБУ № 733 не було дотримано процедуру, а саме: не витримано строк для віднесення проблемного Банку до категорії неплатоспроможних; порушення з боку ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо приведення своєї діяльності відповідно до вимог законодавства після віднесення його до проблемних були відсутні; не встановлено факт здійснення Банком ризикової діяльності. Постанова НБУ № 733 стосується його прав та інтересів як особи, яка на момент її прийняття була власником коштів (вкладником Банку); у разі задоволення позову він матиме законне право на відшкодування шкоди, завданої рішенням НБУ.
8. Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду обґрунтовано тим, що Конституційний Суд України Рішенням від 24.06.2020 у справі №6-Р(ІІ)/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення ч. 1 ст. 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-ІІІ із змінами, а саме "які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України". У зв`язку з втратою чинності зазначених положень Закону з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, у осіб, які не охоплюються банківським наглядом, у період з 20.11.2014 до 24.06.2020 були обмежені права на оскарження рішень, дій або бездіяльності НБУ чи його посадових та службових осіб.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що ОСОБА_1 та його представник Маринушкін А.Г. не навели та документально не підтвердили поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. 21.11.2014 на офіційних веб-сайтах НБУ та Фонду було розміщено інформацію про прийняття Постанови НБУ № 733 та Рішення Фонду № 123, тому позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 266-1 КАС України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. ОСОБА_1 у касаційній скарзі наголошує на тому, що пропустив строк звернення до суду з позовом з поважних причин, які не залежали від його волі, оскільки до 24.06.2020 він не міг звернутися до суду через дію законодавчих обмежень щодо оскарження рішень НБУ та Фонду. Конституційний Суд України Рішенням від 24.06.2020 у справі № 6-р(ІІ)/2020 усунув такі обмеження.
Суди попередніх інстанцій неправильно керувалися ст. 266-1 КАС України, оскільки оскаржуване рішення НБУ було прийнято до внесення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" відповідних змін до КАС України.
11. НБУ подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, обґрунтовуючи це тим, що предметом позову є оскарження Постанови НБУ № 733 та Рішення Фонду № 123 як актів індивідуальної дії, інформація про прийняття яких була у загальному доступі з часу її публікації в офіційних виданнях та на офіційних сайтах НБУ і Фонду.
Позивач не заперечує, що довідався про прийняття НБУ та Фондом відповідних рішень 20.11.2014. При цьому, НБУ покликається на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 800/474/17, від 30.10.2018 у справі № 826/6667/16, від 02.12.2020 у справі № 522/22271/16.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов таких висновків.
13. У ч. 3, 4 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
14. Статтею 5 КАС України закріплено право кожної особи на звернення до адміністративного суду, якщо така особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та способи судового захисту.
15. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).
16. Аналогічні положення містилися у ст. 8 та 99 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017.
17. Частиною 2 ст. 266-1 КАС України у редакції, чинній з 23.05.2020, визначено, що позовна заява про оскарження індивідуального акта/рішення подається до суду протягом трьох місяців з дня оприлюднення такого акта/рішення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
18. Натомість, на момент прийняття НБУ оскаржуваної у цій справі постанови процесуальне законодавство визначало шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів особи (ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017)
До 23.05.2020 питання оскарження індивідуальних актів Національного банку України, регулювалися аналогічними загальними нормами КАС України, зокрема щодо строків звернення до суду (ст. 122 КАС України) та порядку розгляду таких справ (ст. 12 КАС України).
19. Право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових та службових осіб відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" у редакції, чинній на 20.11.2014 (далі - Закон № 2121-III), мали банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України (власники істотної участі у банку та учасники банківських груп).
20. Рішенням Конституційного Суду України від 24.06.2020 № 6-р(II)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення ч. 1 ст. 79 Закону № 2121-III зі змінами, а саме "які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України".
21. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Такі положення закріплені у ч. 1 ст. 152 Конституції України та ст. 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
22. У п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2020 № 6-р(II)/2020 визначено, що окреме положення частини першої статті 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-III зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
23. Таке формулювання свідчить про те, що зазначене Рішення Конституційного Суду України має пряму дію та не поширюється на правовідносини, які існували до його прийняття.
24. ОСОБА_1 обґрунтовував поважність пропуску строку оскарження рішення НБУ ретроспективною (ретроактивною) дією Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2020 № 6-р(II)/2020, що не узгоджується з ч. 1 ст. 152 Конституції України.
25. Це Рішення Конституційного Суду України може застосовуватися щодо рішень НБУ, прийнятих після 24.06.2020.
26. Інформація про віднесення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних на підставі Постанови Правління НБУ від 20.11.2014 № 733 була оприлюднена наступного дня (21.11.2014) на офіційному веб-сайті Національного банку України та інших публічних джерелах інформації.
27. На момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом минуло понад 5 років і 10 місяців з дня оприлюднення оскаржуваного рішення НБУ, та сплив строк, встановлений ч. 2 ст. 266-1 КАС України.
28. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду.
У такому випадку право на доступ до правосуддя обмежено для забезпечення принципу правової визначеності.
29. Суд відхиляє твердження скаржника щодо виникнення у нього права на звернення до суду лише з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 24.06.2020 № 6-р(ІІ)/2020, оскільки процесуальне законодавство не пов`язує початок перебігу (поновлення) строку оскарження до суду індивідуального акта суб`єкта владних повноважень з моментом визнання Конституційним Судом України законів чи окремих положень законів такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).
30. Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
31. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд, -