ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 2 червня 2021 року в адміністративній справі № 9901/393/20 (провадження № 11-120заі21)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення
Короткий виклад історії справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 1 грудня 2020 року № 3322/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - рішення ВРП № 3322/0/15-20, спірне рішення).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішення підлягає скасуванню внаслідок його протиправності, оскільки відповідач, ухвалюючи його з порушенням присічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вийшов за межі своїх повноважень. Оскаржуване рішення, на думку позивача, не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки в ньому відсутні посилання на мотиви і підстави його ухвалення.
Позивач зазначав, що в рішенні ВРП № 3322/0/15-20 не надано жодної оцінки діям судді та не встановлено фактів, які свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку; обвинувачення судді у вчиненні проступку не конкретизовано, що позбавило його права захищатися від цього обвинувачення та мало наслідком порушення права на безсторонній і неупереджений розгляд. Спірне рішення, на думку ОСОБА_1 , має формальний характер, оскільки в ньому не висвітлено мотиви, з яких відповідач дійшов висновку про звільнення його з посади судді, обмежившись посиланням на чинність рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 26 листопада 2015 року № 899/0/15-15. Позивач також указував на формальний підхід ВРП щодо повідомлення його про засідання, оскільки повідомлення він отримав увечері 1 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 посилався на те, що подання ВРЮ про звільнення його з посади судді було направлено до Верховної Ради України (далі - ВРУ) у грудні 2015 року, за наслідками розгляду якого було прийнято постанову про його звільнення, яка в судовому порядку скасована, а тому ВРП не мала визначених законом підстав для розгляду зазначеного подання та вирішення питання звільнення позивача з посади судді, оскільки за наслідками його розгляду ВРУ вже було прийнято відповідне рішення. Позивач указував, що на час ухвалення ВРП спірного рішення (1 грудня 2020 року) він не мав статусу судді, оскільки був відрахований зі штату суду, а тому не міг бути звільнений з посади судді.
Позивач також зазначав про порушення ВРП строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності за проступок, вчинений ним у січні 2014 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 березня 2021 рокуу задоволенні позову відмовив.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
ОСОБА_1 з 25 лютого 1985 року по квітень 1990 року працював народним суддею Києво-Святошинського районного народного суду Київської області, з квітня 1990 року - суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області. 16 травня 1990 року склав присягу судді.
Постановою ВРУ від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ був обраний на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.
26 листопада 2015 року ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 3 червня 2015 року № 37/02-15 стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , ухвалила рішення № 899/0/15-15 про внесення до ВРУ подання про звільнення цього судді з посади за порушення присяги судді.
Підставою для ухвалення вказаного рішення стали допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення законодавства, які відповідно до висновків, викладених у рішенні ВРЮ від 26 листопада 2015 року № 899/0/15-15, свідчать про необ`єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, що є порушенням присяги.
ОСОБА_1 оскаржив це рішення ВРЮ до суду.
Вищий адміністративний суд України постановою від 25 липня 2016 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасувати рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року № 899/0/15-15.
Однак Верховний Суд України постановою від 30 травня 2017 року постанову Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 року скасував, а справу направив на новий судовий розгляд, оскільки вважав, що суд у своєму рішенні не вказав, які саме законні вимоги порушені ВРЮ при прийнятті рішення стосовно ОСОБА_1 , а обмежився власною оцінкою встановлених у справі обставин.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 4 травня 2018 року в справі № 800/493/15 (П/9901/311/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 1 листопада 2018 року (провадження
№ 11-635сапс18), відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року № 899/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги».
Тим часом 25 грудня 2015 року до ВРУ направлено подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді.
Постановою від 29 вересня 2016 року № 1611-VIII ВРУ звільнила ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді.
Зазначене рішення також стало предметом судової перевірки.
Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 листопада 2019 року в справі № 800/535/16 (П/9901/211/18), яке набрало законної сили 14 грудня 2019 року, визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1611-VIII «Про звільнення судді», якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді.
У зв`язку з набранням з 30 вересня 2016 року чинності законами України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) ВРУ листом від 27 грудня 2019 року № 04-26/12-1169 надіслала до ВРП копію подання ВРЮ від 25 грудня 2015 року № 71/0/12-15 про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.
1 грудня 2020 року ВРП, розглянувши матеріали подання про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, керуючись пунктом 3 частини шостої статті 126, пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України, статтею 56, пунктом 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, статтею 115 Закону № 1402-VIII, ухвалила рішення № 3322/0/15-20.
Не погоджуючись із рішенням про звільнення, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 березня 2021 рокуу задоволенні позову відмовив.
Перевіряючи правомірність спірного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення ВРП № 3322/0/15-20 ухвалено повноважним складом ВРП та підписано усіма її членами, які брали участь у його ухваленні; це рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення позивача, визначені Конституцією України, та є вмотивованим.
Суд першої інстанції зазначив, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді було рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року № 899/0/15-15 про внесення подання про звільнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги, у якому розглянуті питання правомірності, обґрунтованості та наявності підстав для внесення такого подання, яке є чинним.
За висновком суду першої інстанції, запровадження строку давності притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.
Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на суддю ОСОБА_1 рішенням ВРЮ від 26 листопада 2015 року № 899/0/15-15 стягнення, а тому рішення відповідача від 1 грудня 2020 року № 3322/0/15-20 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 21 грудня 2016 року
№ 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП, і цією статтею не встановлено строків для ухвалення рішення ВРП та не передбачено застосування строків при розгляді подання відповідного органу про звільнення судді з посади.
Суд дійшов висновку, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його подальше звільнення з посади судді мало підґрунтя у національному законодавстві та у послідовній судовій практиці. Більше того, це законодавство та практика характеризувалися юридичною визначеністю і були доступними для позивача, який мав можливість передбачити наслідки застосування відповідних приписів щодо нього.
До того ж суд першої інстанції зауважив, що ВРП, яка виконує спрямоване на реалізацію судовою владою функцій із захисту прав і свобод завдання з формування високопрофесійного та доброчесного корпусу суддів, діяла згідно із законом і, маючи обґрунтоване та підтверджене рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 травня 2018 року в справі № 800/493/15 (П/9901/311/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 1 листопада 2018 року (провадження № 11-635сапс18), рішення ВРЮ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді) у зв`язку з порушенням присяги судді, що включає встановлення вини як елемента складу проступку, - прийняла пропорційне вчиненому правопорушенню оскаржуване рішення.
Також, за висновком суду, той факт, що станом на 1 грудня 2020 року ОСОБА_1 не був зарахований до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області, оскільки наказом голови цього суду від 6 лютого 2017 року № 1-К його 6 лютого 2017 року звільнено з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги судді відповідно до Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1611-VIII, яка у подальшому скасована в судовому порядку, не впливає на визначену законом процедуру звільнення судді з посади, яку ВРП було дотримано.
Отже, суд дійшов висновку, що рішення ВРП від 1 грудня 2020 року
№ 3322/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону
№ 1798-VIII немає.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2021 року та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Вважав, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскількиВРП прийняла спірне рішення з порушенням присічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вийшла за межі повноважень, рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості за відсутності посилань на мотиви та підстави його прийняття.
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що у рішенні ВРП № 3322/0/15-20 не встановлено факти, які свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, та не висвітлено мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про звільнення його з посади, а отже, зазначене рішення має формальний характер. ВРП у спірному рішенні обмежилась посиланням на чинність рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року № 899/0/15-15.
Також ОСОБА_1 зазначив, що подання ВРЮ про його звільнення з посади судді внесено у грудні 2015 року до ВРУ, за наслідками розгляду якого прийнято По