УХВАЛА
22 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/423/19
Провадження № 12-31гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Анцупової Т. О., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Харківської області від 19 червня 2019 року (суддя Калініченко Н. В.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2019 року (у складі колегії: головуючий суддя Зубченко І. В., судді Медуниця О. Є., Радіонова О. О.)
у справі № 922/423/19
за позовом Харківської міської ради
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
про стягнення 6 220 348,04 грн
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2019 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування", відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 6 220 348,04 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач у період з 01 квітня 2016 року по 31 січня 2019 року використовував без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди) земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, площею 0,7948 га по вул. Залютинській, 49 у місті Харкові (далі - спірна земельна ділянка), на якій розташоване його нерухоме майно. Внаслідок зазначених дій відповідача територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міськради позбавлена можливості отримати дохід у заявленому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19 червня 2019 року у справі № 922/423/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь Харківської міськради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 062 978,84 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди попередніх інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформована 26 лютого 2018 року, а розрахунок розміру безпідставно збережених коштів позивач здійснив на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22 березня 2019 року № 612/0/45?19 і дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення 2 062 978,84 грн, а саме коштів у розмірі орендної плати за період з 26 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року. В частині стягнення 4 157 369,20 грн, нарахованих за період з 01 квітня 2016 року по 25 лютого 2018 року, позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач нарахував їх до формування земельної ділянки як об`єкта цивільного права.
ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 19 червня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2019 року у справі № 922/423/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 062 978,84 грн відмовити.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, зокрема, статтю 27, частину третю статті 46, частину другу статті 80, частину другу статті 118, частину другу статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою від 09 жовтня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
27 травня 2021 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу № 922/423/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
Ухвала мотивована необхідністю відступити від висновку, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) від 20 січня 2021 року у справі № 646/4546/19 та від 14 квітня 2021 року у справі № 645/1040/19, у яких, застосовуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, суд дійшов висновку, що підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність двох складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та реєстрація її у Державному земельному кадастрі.
Натомість Касаційний господарський суд в ухвалі від 27 травня 2021 року зазначив, що застосовуючи положення статті 79-1 ЗК України до правовідносин, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням земельної ділянки, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Так, частина перша цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об`єкта цивільних прав. Згідно з частиною дев`ятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79-1 ЗК України не можуть застосовуватися окремо тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права. Отже, підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність таких складових: кадастровий номер земельної ділянки; реєстрація її у Державному земельному кадастрі; державна реєстрація права власності на земельну ділянку за відповідною юридичною чи фізичною особою.
Згідно із частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами Касаційного господарського суду про наявність підстав для передачі справи № 922/423/19 на її розгляд з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, третьої - четвертої, дев`ятої - десятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
З аналізу постанов від 20 січня 2021 року у справі № 646/4546/19 та від 14 квітня 2021 року у справі № 645/1040/19 убачається, що Касаційний цивільний суд зробив такі висновки:
- земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї;
- земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі;
- для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Також у зазначених постановах Касаційний цивільний суд послався на висновки Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 922/536/18 та від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, у яких міститься правовий висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Отже Касаційний цивільний суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 646/4546/19 та від 14 квітня 2021 року у справі № 645/1040/19 не робив висновку, що підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність двох складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та реєстрація її у Державному земельному кадастрі, від якого просить відступити Касаційний господарський суд.
Крім того, у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц, в якій зроблений висновок щодо застосування статті 1212 ЦК України до правовідносин фактичного користування земельною ділянкою, яка не була сформованою.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справу № 922/423/19 слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду згідно із частиною шостою статті 303 ГПК України.
Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду,