П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/175/20
Провадження № 11-44заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Г.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2021 року (судді Білоус О. В., Гімон М. М., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О., Яковенко М. М.),
УСТАНОВИЛА:
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 9 червня 2020 року № 1763/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12 червня 2019 року № 176дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_1" (далі - рішення ВРП № 1763/0/15-20);
- зобов`язати ВРП повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія прокурорів) від 12 червня 2019 року № 176дп-19 про накладення дисциплінарного стягнення у виді заборони на строк шість місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (далі - рішення Комісії прокурорів № 176дп-19).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що спірне рішення ВРП № 1763/0/15-20 прийнято всупереч визначеним законом підставам дисциплінарної відповідальності та мотивам, покладеним в його основу, а ВРП під час здійснення перегляду рішення Комісіїпрокурорів № 176дп-19 не надала оцінки всім обставинам справи.
Суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини.
23 березня 2018 року до Васильківського відділу поліції від ОСОБА_1 надійшла заява про те, що чоловік та жінка, які представились родичами ОСОБА_2, неправомірно з невідомих причин вимагають із заявника грошові кошти у сумі 10 000 доларів США.
За вказаною заявою відкрито кримінальне провадження, потерпілим у якому 26 березня 2018 року визнано ОСОБА_1, який з 13 листопада 2017 року обіймає посаду прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області.
Відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 27 березня 2018 року заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури у вказаному кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до якої включено і прокурора ОСОБА_1
Старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні визначено прокурора ОСОБА_4, яка, як убачається із її пояснень, 22 травня 2018 року повідомила начальника відділу ОСОБА_3 про конфлікт інтересів та підготувала проект постанови про створення нової групи прокурорів, до складу якої ОСОБА_1 включено не було, і передала зазначений проект ОСОБА_3 .
Наступного дня ОСОБА_3 повернув їй зазначену постанову з підписом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5, однак ОСОБА_4 не перевірила в подальшому, чи внесені ОСОБА_5 відповідні зміни до ЄРДР.
Відповідно до книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів у Васильківському відділі Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та ОСОБА_4 унесли повідомлення про конфлікт інтересів 12 вересня 2018 року, а до книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів працівників Києво-Святошинської місцевої прокуратури - 24 вересня 2018 року.
Згідно з даними відділу інформаційних технологій прокуратури Київської області доступ до ЄРДР, зокрема до картки кримінального провадження № 12018110140000566, прокурор ОСОБА_4 здійснювала двічі 21 квітня 2018 року, чотири рази 22 травня 2018 року, шість разів 12, 21 та 24 вересня 2018 року, а прокурор ОСОБА_1 - один раз 8 серпня 2018 року.
Приймаючи рішення про накладення на прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, Комісія прокурорів дійшла висновку, що в діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 1697-VІІ) (неналежне виконання прокурором службових обов`язків), з огляду на те, що прокурором ОСОБА_1 як прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не виконано встановлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, своєчасно не вжито заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомлено свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів.
Не погодившись з рішенням Комісії прокурорів № 176дп-19, ОСОБА_1 15 липня 2019 року звернувся зі скаргою до ВРП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 15 липня 2019 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Швецову Л. А.
9 червня 2020 року ВРП рішенням № 1763/0/15-20 залишила без змін рішення Комісії прокурорів № 176дп-19.
Ухвалюючи спірне рішення № 1763/0/15-20, ВРП дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме неналежне виконання прокурором службових обов`язків.Так, за твердженням ВРП, ОСОБА_1 на порушення вимог статті 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII) не виконав установлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, своєчасно не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів.
ОСОБА_1, вважаючи протиправним рішення ВРП № 1763/0/15-20, звернувся до суду з позовом.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 січня 2021 року задовольнив позов ОСОБА_1, визнав протиправним і скасував рішення ВРП № 1763/0/15-20 та зобов`язав ВРП повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Комісії прокурорів № 176дп-19.
Скасовуючи рішення ВРП № 1763/0/15-20, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ВРП є передчасними та такими, що були прийняті на підставі неповного дослідження обставин справи.
У лютому 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушує питання про його скасування та ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ВРП посилається на те, що відповідно до статті 54 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ) рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Отже, законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Комісії прокурорів.
У судовому засіданні представник ВРП та позивач підтримали доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII.
Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.Право на звернення до Комісії прокурорів з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
Дисциплінарне провадження включає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Частиною п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія прокурорів приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).
При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
Статтею 13 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що працівник прокуратури, незважаючи на особисті інтереси, повинен вживати всіх можливих заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, не допускати вчинення дій чи бездіяльності, які можуть його спричинити або створити враження про наявність такого конфлікту.
Згідно зі статтею 18 зазначеного Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури.
Відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону № 1700-VII посадові та службові особи органів прокуратури зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вживати заходи щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Статтею 1 Закону № 1700-VIIвизначено, що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, а реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до Порядку організації роботи з внутрішньої безпеки в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 111 від 13 квітня 2017 року, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених законами України "Про запобігання корупції", "Про прокуратуру".
Порядок розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора визначений статтею 53 Закону № 1798-VІІІ.
За змістом цієї норми скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.
ВРП розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора не пізніше шістдесяти днів з дня їх надходження. Цей строк може бути продовжений ВРП не більше ніж на шістдесят днів у разі потреби додаткової перевірки обставин та (або) матеріалів справи.
За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.
Копія рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, у семиденний строк з дня його ухвалення вручається чи надсилається прокурору або його представнику (частини третя - шоста статті 53 Закону № 1798-VІІІ).
За правилами статті 54 цього ж Закону рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП, якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Надаючи оцінку оспорюваному рішенню ВРП, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальним для вирішення цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
З матеріалів справи вбачається, що на засіданні ВРП від 9 червня 2020 року були присутні 16 членів ВРП. За результатами голосування "за" проголосувало 16 членів ВРП, "проти" - 0. Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено повноваженим складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
Прокурор ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду його скарги на рішення Комісії прокурорів та був присутній на засіданні ВРП.
Отже, під час розгляду справи встановлено відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 54 Закону № 1798-VІІІ підстав для скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора.
ВРП, залишаючи без змін рішення про накладення на прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, погодилась із тим, що в діях позивача наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII (неналежне виконання прокурором службових обов`язків), з огляду на те, що прокурором ОСОБА_1 як прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не виконано встановлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, своєчасно не вжито заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомлено свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів.
Проте вказані висновки ВРП є передчасними та такими, що були прийняті на підставі неповного дослідження обставин справи, оскільки з огляду на об`єктивну сторону дисциплінарного проступку, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності, слід перевірити, чи дійсно позивач набув процесуального статусу прокурора у вказаному кримінальному провадженні, яким обґрунтовано його перебування у стані конфліктів інтересів.
Так, відповідач поза увагою залишив пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що з постановою про його включення до групи прокурорів він ознайомлений не був. Крім того, під час судового розгляду справи ОСОБА_1 зазначив, що постанови про його включення до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12018110140000566 взагалі не існує.
Цей факт підтверджений постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2020 у справі № 362/3897/20, за якою ОСОБА_1 не мав та не має службових повноважень у кримінальному провадженні № 12018110140000566, оскільки постанова про призначення групи прокурорів за участю позивача відсутня. За результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів) провадження було закрито за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Обставини, встановлені судовим рішенням, за приписами частини шостої статті 78 КАС є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена така постанова.
Правова природа такої обов`язковості полягає у загальному принципі обов`язковості таких, що набрали законної сили, судових рішень (стаття 129-1 Конституції України, стаття 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"), безвідносно до часу їх ухвалення, якщо такі існують на час розгляду справи про наслідки.
Незважаючи на те, що ця постанова була прийнята судом 12 серпня 2020 року, тобто після ухвалення спірного рішення ВРП, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлений судом у справі № 362/3897/20 факт відсутності процесуального рішення про включення ОСОБА_1 до складу групи прокурорів в одній з порівнюваних справ як першоджерела відомостей, що відображаються у ЄРДР, спростовує висновки, покладені в основу рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та, як наслідок, доводить неповноту встановлення відповідачем обставин справи.
Тобто ВРП під час здійснення перегляду рішення Комісії прокурорів не надала оцінки всім обставинам справи, а саме не було встановлено факту наявності або відсутності постанови про включення ОСОБА_1 до групи прокурорів у кримінальному провадженні, де позивач визнаний потерпілим.
Відтак висновок ВРП про те, що ОСОБА_1 як прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не виконав встановлених законом вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів зроблений передчасно, без з`ясування всіх обставин по справі.
Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутність позивача у складі групи прокурорів не утворює ні реального, ні потенційного конфлікту інтересів, так само як неповідомлення про такий "уявний" конфлікт, не підтверджений фактичними обставинами, не утворює складу дисциплінарного проступку.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції з огляду на завдання адміністративного судочинства та недопущення існування негативних правових наслідків для особи, з урахуванням відсутності в її діяннях будь-яких правопорушень, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і скасування рішення ВРП № 1763/0/15-20.
Такий висновок суду першої інстанції зроблений за повного з`ясування судом обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, відповідають установленим судом обставинам та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд прийняв правильне і законне рішення, апеляційну скаргу ВРП слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду