Постанова
Іменем України
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 712/5187/17
провадження № 51-1124км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Єремейчука С. В., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисника Мельніченко А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Луговського Івана Сергійовича на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2018 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250240000338 від 22 серпня 2014 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Локоть Брасовського району Брянської області Російської Федерації, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, і виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) через недоведеність того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування арбітражний керуючий ОСОБА_1, який був призначений ліквідатором дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП"), обвинувачувався в розтраті коштів, отриманих від реалізації цілісного майнового комплексу вказаного дочірнього підприємства, шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах за таких обставин.
За ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 04 липня 2014 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 . Відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту призначення він вважався таким, що обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, отже, був службовою особою.
З метою схоронності всього нерухомого майна підприємства 04 липня 2014 року у м. Черкасах ОСОБА_1 як ліквідатор банкрута ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" уклав договори № 04/07-1 та № 04/07 про надання охоронних послуг з приватними підприємствами "Гарант Безпека" та "Бастіон-В" відповідно (далі - ПП "Гарант Безпека" і ПП "Бастіон-В"), за якими перше зобов`язувалося здійснювати цілодобову охорону об`єктів нерухомості дочірнього підприємства на вул. Вокзальній, 99 у м. Тальному Черкаської області, а друге - на вул. Вокзальній, 93 у тому ж місті.
Надалі ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, перебуваючи у м. Ватутіному Черкаської області в період з 04 по 08 серпня 2014 року від імені ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" уклав із товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Тальне" (далі - ТОВ "КХП "Тальне") договори купівлі-продажу № 4483, № 4494, № 4500, № 4506, № 4625 з реалізації об`єктів цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП", що розташовані на вул. Вокзальній, 93 та 99 у м. Тальному, за ціною 17 510 000 грн, а 05 серпня 2014 року між указаними юридичними особами були підписані акти приймання-передачі зазначених об`єктів нерухомості, тобто з 05 серпня 2014 року ТОВ "КХП "Тальне" повністю було одноосібним власником придбаного у ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" комплексу вищезазначених об`єктів нерухомості.
Діючи всупереч вищезазначеним договорам, обов`язковими умовами яких була наявність у ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" прав володіння чи користування об`єктами охорони, ОСОБА_1, будучи наділеним правом розпоряджатися коштами вказаного підприємства, маючи умисел на розтрату майна підприємства та одноосібний доступ до розпорядження його коштами, зловживаючи своїм службовим становищем, не вжив заходів для розірвання вищезазначених договорів у зв`язку з втратою 05 серпня 2014 року ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" прав на володіння чи користування об`єктами охорони та розтратив чуже майно, яке перебувало в його віданні, а саме:
- знаходячись за місцем фактичного здійснення господарської діяльності ПП "Гарант Безпеки" в офісі 19-20 на вул. Святотроїцькій, 55 у м. Черкасах, незаконно підписав із цим підприємством акти виконаних робіт і в невстановленому місці 12 листопада 2014 року о 14:54 незаконно перерахував на розрахунковий рахунок ПП "Гарант Безпека" 98 300 грн за охорону комплексу нерухомого майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" на вул. Вокзальній, 99 у м. Тальному;
- знаходячись за місцем фактичного здійснення господарської діяльності ПП "Бастіон-В" в офісі 19-20 на вул. Святотроїцькій, 55 у м. Черкасах, незаконно підписав із цим підприємством акти виконаних робіт і в невстановленому місці 12 листопада 2014 року о 14:54 незаконно перерахував на розрахунковий рахунок ПП "Бастіон-В" 393 300 грн за охорону комплексу нерухомого майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" на вул. Вокзальній, 93 у м. Тальному.
Таким чином, ліквідатор ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" ОСОБА_1 шляхом зловживання своїм службовим становищем незаконно перерахував на розрахункові рахунки ПП "Гарант Безпека" та ПП "Бастіон-В" 491 600 грн, чим здійснив розтрату коштів, отриманих від реалізації державного майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП", та заподіяв матеріальні збитки останньому в особливо великих розмірах, що більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2020 року виправдувальний вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора Луговського І. С. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вищевказані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції упереджено дослідив матеріали кримінального провадження, побудувавши рішення на суперечливих та неперевірених доказах. За твердженням прокурора, суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону врахував лише доводи сторони захисту, безпідставно взяв до уваги одні та відкинув інші докази. Вказує, що суди побудували свої висновки про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення лише на показаннях обвинуваченого. Порушуючи вимоги ст. 96 КПК України, суди не врахували відомостей у досліджених доказах. Вважає, що укладення ОСОБА_1 договорів із суб`єктами господарювання підтверджує лише факт приховування кримінального правопорушення. Також, як зазначає прокурор, апеляційний суд не звернув уваги на доводи прокурора про законність постанови слідчого щодо перекваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 364 на ч. 5 ст. 191 КК України. Посилається на те, що суд не надав оцінку доводам прокурора, відомостям у висновку судово-економічної експертизи від 20 січня 2017 року № СЕ2016/075. Також суди залишили поза увагою доводи прокурора про те, що укладення договорів на охорону об`єктів та перерахування коштів за надані послуги відбувалося після відчуження об`єктів охорони, а також те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості розпоряджатися відповідними коштами. Не оцінено і того, що ОСОБА_1 саме після розтрати коштів намагався переконати службових осіб ПП "Гарант Безпека" та ПП "Бастіон-В" повернути перераховані кошти на рахунок ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП". Вказує, що суд, порушуючи ст. 22 КПК України, створив нерівні умови для реалізації процесуальних прав сторін кримінального провадження. Також суди не дали належної оцінки неправдивості показань експерта ОСОБА_2 . Зазначає, що судами порушені вимоги статей 94, 370 та 419 КПК України.
У запереченні на касаційну скаргу захисник Мельніченко А. М. зазначає про її необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. касаційну скаргу прокурора Луговського І. С.не підтримала.
Захисник Мельніченко А. М. заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора й просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 цього Кодексу мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
На підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначено в ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
За статтею 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 91 КПК України передбачено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування цих обставин покладається на сторону обвинувачення. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у розтраті чужого майна, ввіреного особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій в особливо великих розмірах.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1, будучи службовою особою - уповноваженим ліквідатором ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП",виконуючи організаційно-розпорядчі функції, будучи наділеним правом розпоряджатися коштами вказаного підприємства та маючи умисел на розтрату його майна, діючи всупереч вимогам договорів від 04 липня 2014 року про надання охоронних послуг, укладених між ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" та відповідно ПП "Гарант Безпека" і ПП "Бастіон-В", усвідомлюючи, що дочірнє підприємство з 04 серпня 2014 року втратило право на володіння чи користування об`єктами охорони внаслідок їх продажу ТОВ "КХП "Тальне", незаконно підписав акти виконаних робіт із ПП "Гарант Безпеки" та ПП "Бастіон-В" за надання послуг з охорони комплексу об`єктів нерухомості та перерахував на розрахункові рахунки вказаних приватних підприємств загалом 491 600 грн, чим здійснив розтрату коштів, отриманих від реалізації державного майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП", та завдав матеріальні збитки останньому в особливо великих розмірах, що більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, і виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції зазначив, що під розтратою чужого майна слід розуміти умисне, протиправне, безоплатне, безповоротне обернення на користь інших осіб шляхом споживання, безоплатної передачі, дарування, передачі в рахунок погашення боргу тощо винною особою чужого майна, яке їй ввірено, тобто на законних підставах надано для забезпечення зберігання, використання та розпорядження ним, чи майна, яке перебуває у її віданні, тобто щодо якого вона наділена повноваженнями тільки з розпорядження ним і його використання.
Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем передбачає вчинення зазначених вище дій службовою особою з використанням усупереч інтересам служби при витрачанні чужого майна наданої їй влади, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, яке виступає способом розтрати і утворює спеціальний склад службового зловживання. Ці дії можуть вчинятися винною службовою особою, в тому числі, шляхом надання вказівки підлеглій особі здійснити видачу чи передачу майна третій особі.
Розтрата вчиняється шляхом активної поведінки і вважається закінченою з моменту витрачання винною особою чужого майна, в тому числі з моменту його передачі від власника до третьої особи.
У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем винна службова особа, вчинивши з використанням свого службового становища дії з незаконного вилучення з активів юридичної особи, у якої вона обіймає посаду, майна або коштів і передачі їх третім особам, фактично забезпечує збільшення їх доходів, поліпшує їх майнове становище внаслідок виникнення у них можливості безпосереднього використання незаконно отриманого ними чужого майна.
Дії винної особи, яка вчиняє шляхом зловживання службовим становищем розкрадання чужого майна у формі його розтрати - передачі третім особам для задоволення їх корисливих інтересів, характеризуються прямим умислом, корисливим мотивом і метою обернення чужого майна на користь третіх осіб. Під прямим умислом на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем розуміється факт усвідомлення винною особою суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання. У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем для власника майна виникають наслідки у вигляді тільки реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які мають характер нестачі і можуть приховуватися вчиненням іншого кримінального правопорушення, що потребує додаткової кваліфікації.
Крім того, особливо великий розмір шкоди є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Як встановлено судом першої інстанції, арбітражний керуючий ОСОБА_1, будучи ліквідатором та розпорядником майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП", дійсно уклав 04 липня 2014 року договори з ПП "Бастіон-В" та ПП "Гарант безпека" про надання охоронних послуг щодо об`єктів нерухомого майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП".
Відповідно до показань допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_3 - засновника ПП "Гарант Безпека" і ПП "Бастіон-В", ОСОБА_4 - заступника директора ПП "Бастіон-В", послуги з охорони об`єктів, розташованих на вул. Вокзальній, 93 та 99 у м. Тальному Черкаської області, були надані в повному обсязі, а договори від 04 липня 2014 року № 04/07 та 04/07-1, укладені між ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" та ПП "Бастіон-В", ПП "Гарант Безпека", - виконані. Факт виконаних робіт з охорони нерухомого майна та їх оплати на загальну суму 491 600 грн був підтверджений актами здачі-прийняття робіт з охорони комплексів нерухомого майна з рахунками фактур.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що в період з 04 по 05 серпня 2014 року ТОВ "КХП "Тальне" стало одноосібним власником об`єктів нерухомості за вищезазначеними адресами, а ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" втратило право на володіння чи користування вказаною нерухомістю. З настанням такої обставини ОСОБА_1 як арбітражний керуючий та розпорядник майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" на виконання п. 2 розділу 1 вищезазначених договорів, в яких обов`язковою умовою є наявність прав на володіння чи користування об`єктами охорони, не вжив заходів для розірвання договорів.
При цьому за висновком суду не вчинення вказаних дій, подальше підписання актів приймання-передачі та перерахування коштів ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" на рахунки ПП "Бастіон-В" і ПП "Гарант Безпеки" за фактично наданих підприємствами послуг з охорони нерухомого майна і відсутності будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 умисно розтратив грошові кошти ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП", шляхом забезпечення збільшення доходів третіх осіб, поліпшення їхнього матеріального становища внаслідок виникнення у них можливості безпосереднього використання незаконно отриманого чужого майна, не утворюють складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Обґрунтовуючи зазначений висновок суд послався на наданий стороною обвинувачення висновок експерта, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи від 20 січня 2017 року № СЕ2016/075, згідно з яким перерахування на рахунки ПП "Бастіон-В" та ПП "Гарант Безпека" коштів за послуги на охорону майна документально підтверджено; внаслідок оплати таких послуг ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" активів не втратило та відповідно останньому збитки не заподіяно; не підтверджено лише витрати на суму 9655,03 грн.
Експерт ОСОБА_2 була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України та за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України, як до початку проведення експертизи, так і перед допитом у суді, а тому доводи прокурора щодо неправдивості її показань є безпідставними.
При цьому дослідженими та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України судом доказами підтверджено, що фінансові питання стосовно існуючих заборгованостей були вирішені шляхом укладення угод між арбітражним керуючим ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" і ТОВ "КХП "Тальне", у власність якого вибуло нерухоме майно.
Крім того, судом першої інстанції було досліджено матеріали листування арбітражного керуючого ОСОБА_1 із ПП "Бастіон-В" та ПП "Гарант Безпека" про повернення надлишково сплачених коштів у сумі відповідно 372 000 грн та 96 000 грн відповідно на поточний рахунок ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" з тих мотивів, що 04 та 05 серпня 2014 року охоронне майно дочірнього підприємства продано і його власником є ТОВ "КХП "Тальне". За відповідями директорів ПП "Бастіон-В" та "Гарант Безпека", комплекс робіт з виконання охорони майна ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" було здійснено, що підтверджується актами виконаних робіт, рекомендовано вирішувати питання про повернення коштів із новим власником.
Згідно з дослідженою судом угодою від 15 грудня 2014 року № 1 про виконання зобов`язання щодо сплати боргу за послуги з охорони, надані ПП "Гарант Безпека", ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП" в особі ліквідатора ОСОБА_1 та ТОВ "КХП "Тальне" в особі директора ОСОБА_5 дійшли згоди укласти угоду про виконання зобов`язання щодо сплати боргу в сумі 98 300 грн ТОВ "КХП "Тальне" на користь ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП". Аналогічної домовленості досягнуто між вказаними юридичними особами і щодо сплати коштів за послуги з охорони, надані ПП "Бастіон-В", у сумі 393 300 грн, про що підписано угоду від 15 грудня 2014 року № 2.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції, дослідивши надані відповідно до вимог ст. 22 КПК України сторонами кримінального провадження докази, дійшов обґрунтованого висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Апеляційний суд на обґрунтування безпідставності доводів апеляційної скарги прокурора дав оцінку тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 86, 87, 94 КПК України зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, та в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України частково дослідивши докази за клопотанням прокурора, дійшов правильного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом належними й достатніми доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Отже, доводи прокурора про те, що судами начебто були створені нерівні умови для реалізації процесуальних прав сторін кримінального провадження є безпідставними.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам у його касаційній скарзі, проаналізував їх та визнав необґрунтованими, зазначивши в ухвалі підстави для цього. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
Доводи прокурора про те, що договір про відступлення права вимоги від 17 грудня 2014 року та акт погашення взаємних вимог від 18 грудня 2014 року підтверджують факт укриття злочину, є необґрунтованими та не спростовують вищезазначених висновків судів стосовно того, що в цьому кримінальному провадженні не доведено умислу ОСОБА_1 на вчинення злочину і не доведено факту завдання шкоди ДП ДАК "Хліб України" "Тальнівський КХП".
Що ж стосується посилань у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не звернув уваги на доводи прокурора про законність постанови слідчого щодо перекваліфікації кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 364 на ч. 5 ст. 191 КК України, то вони є необґрунтованими, оскільки суди відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України розглянули кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, згідно якого обвинувачення ОСОБА_1 було пред`явлено за ч. 5 ст. 191 КК України.
Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що доводи касаційної скарги прокурора є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів і установлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд