Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 520/19099/18
провадження № 61-19543св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт плюс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт плюс" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 травня 2020 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"(далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання таким, що не має права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходилась справа № 520/7513/13-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначав, що подавав зустрічну позовну заяву про визнання ПАТ "Дельта Банк" таким, що не має права вимоги за кредитним договором № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, проте суд відмовив у прийнятті заяви, тому він змушений звертатися до суду із даним позовом.
Вказував, що ПАТ "Дельта Банк" не набув права вимоги за кредитним договором № 6-96/КП-03/07 від 27 березня 2007 року, укладеним між ТОВ "Укрпромбанк" та ним, а тому ПАТ "Дельта Банк" не є особою, яка являється кредитором у спірних правовідносинах.
Позивач посилався на те, що під час розгляду справи № 520/7513/13-ц банк надав суду оригінал кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, який він не підписував, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи.
Таким чином, оскільки він не підписував кредитного договору від 27 березня 2007 року № 6-96/ПК-03/07 з ТОВ "Укрпромбанк", тому і ПАТ "Дельта Банк" не набуло статусу кредитора за вказаним кредитним договором на підставі договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк в рахунок погашення заборгованості від 02 липня 2010 року.
Враховуючи те, що ПАТ "Дельта Банк" не набуло права вимоги за основним зобов`язанням, тому банк не має права вимоги й за іпотечним договором від 27 березня 2007 року.
З урахуванням викладеного просив суд визнати ПАТ "Дельта Банк" таким, що не набув права вимоги до нього за кредитним договором № 6-96/КП-03/07 від 27 березня 2007 року та іпотечним договором від 27 березня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Білоусовою Н. В. за реєстраційним номером № 1764; вилучити з Державного реєстру Іпотек запис про обтяження у вигляді іпотеки (реєстраційний номер 4705527) квартири АДРЕСА_1, зареєстрований 23 грудня 2012 року о 14:12:39 год. приватним нотаріусом Кондратюком В. С.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суд від 14 травня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ПАТ "Дельта Банк" таким, що не набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 6?96/КП?03/07 та іпотечним договором від 27 березня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Білоусовою Н. В. за реєстраційним номером № 1764.
Вилучено з Державного реєстру Іпотек запис про обтяження у вигляді іпотеки (реєстраційний номер 4705527) квартири по АДРЕСА_1, зареєстрований 23 грудня 2012 року о 14:12:39 приватним нотаріусом Кондратюк В. С.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що при відступленні права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а тому ПАТ "Дельта Банк" не набуло прав вимоги за кредитним договором № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, оскільки і ТОВ "Укрпромбанк" не мав такого права, враховуючи те, що ОСОБА_1 не підписував вказаного кредитного договору, а отже такий не створив для останнього будь-яких юридичних наслідків.
Також судами зазначено, що окрім кредитного договору, який ставиться під сумнів, відповідачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження укладення кредитного договору з позивачем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт плюс" (далі - ТОВ "Укрдебт плюс").
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року замінено відповідача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ТОВ "Укрдебт плюс" та відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Укрдебт плюс", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги, із врахуванням положень частини четвертої статті 82 ЦПК України, суди попередніх інстанцій виходили із того, що під час розгляду справи № 520/7513/13-ц було проведено судово-почеркознавчу експертизу, пунктом 2 висновку від 27 квітня 2016 року № 21330/21331/15-32 якої встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1, що розміщені під реквізитами позичальника ліворуч від друкованого напису " ОСОБА_1" та праворуч від друкованого напису "Оригінал кредитного договору отримав" на лицевій стороні сьомого аркуша оригіналу кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, укладеного між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
Разом із тим, із рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2018 року у справі № 520/7513/13-ц вбачається, що відповідно до висновку від 05 січня 2015 року № 3229/02 з причин, викладених у підпункті 1.2 дослідницької частини висновку, вирішити питання про те, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у кредитному договорі від 27 березня 2007 року, розміщені на останньому аркуші документу (під реквізитами позичальника, ліворуч від друкованого запису ОСОБА_1 ; у графі "підпис" праворуч від друкованого запису " ОСОБА_1" у графі "підпис" праворуч від друкованого запису "оригінал кредитного договору отримав") самим ОСОБА_1 або іншою особою, не виявляється можливим.
З урахуванням наведеного вказує, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2018 року у справі № 520/7513/13 преюдиційних фактів того, що ОСОБА_1 не ставив підпис на кредитному договорі, встановлено не було.
Крім того, заявник зазначає, що у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій мали бути досліджені не тільки обставини укладення кредитного договору, а й обставини укладення договору іпотеки, оскільки позовні вимоги були заявлені, серед іншого, й щодо визнання ПАТ "Дельта Банк" таким, що не набув права вимоги до ОСОБА_1 за іпотечним договором.
Вказує, що укладення та підписання ОСОБА_1 іпотечного договору від 27 березня 2007 року ніким під сумнів не ставилося, хоча в договорі іпотеки також продубльовано основні умови кредитного договору. Будь-якої оцінки обставинам укладення іпотечного договору судами попередніх інстанцій надано не було, не вказано, що вказаний договір взагалі досліджувався судами.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/7513/13-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року.
В ході розгляду вказаної справи 26 листопада 2016 року ОСОБА_1 звертався до суду з зустрічною позовною заявою про визнання ПАТ "Дельта Банк" таким, що не має права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. Проте ухвалою суду від 30 листопада 2018 року вказану зустрічну позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 з підстав, передбачених частиною третьою статті 194 ЦПК України.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2018 року у вищевказаній справі у задоволенні позовної заяви ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі у зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо укладення кредитного договору між сторонами. Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та є чинним на теперішній час.
Судом першої інстанції досліджено договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості від 02 липня 2010 року, в якому відповідно до пункту 3.1 зазначено, що в порядку в обсязі та умовах, визначених цим договором, ТОВ "Укрпромбанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги до боржників за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ТОВ "Укрпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях.
З витягу з додатку № 1 до договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ "Дельта Банк" від 02 липня 2010 року вбачається, що вказаним договором було передано, зокрема право вимоги за кредитним договором № 6-96/ПК-03/07 до боржника ОСОБА_1 .
При цьому під час розгляду справи № 520/7513/13-ц було проведено судово-почеркознавчу експертизу, згідно пункту 2 Висновку № 21330/21331/15-32 від 27 квітня 2016 року якої підписи від імені ОСОБА_1, що розміщені під реквізитами позичальника, ліворуч від друкованого напису " ОСОБА_1" та праворуч від друкованого напису "Оригінал кредитного договору отримав" на лицевій стороні сьомого аркуша оригіналу кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, укладеного між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1
23 квітня 2015 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ПАТ "Дельта Банк" про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року нікчемним (цивільна справа № 520/5740/15-ц), яку ухвалою від 10 листопада 2016 року залишено без розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою вказаної статті.
Судами встановлено, що згідно договору від 02 липня 2010 року до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитним договором від 27 квітня 2016 року № 21330/21331/15-32, укладеним між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 .
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що до ПАТ "Дельта Банк" не перейшло право вимоги за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 6-96/ПК-03/07, оскільки судовою-почеркознавчою експертизою встановлено, що він його не підписував.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суди посилались на те, що під час розгляду справи № 520/7513/13-ц було проведено судово-почеркознавчу експертизу, згідно пункту 2 висновку № 21330/21331/15-32 від 27 квітня 2016 року якої підписи від імені ОСОБА_1, що розміщені під реквізитами позичальника, ліворуч від друкованого напису " ОСОБА_1" та праворуч від друкованого напису "Оригінал кредитного договору отримав" на лицевій стороні сьомого аркуша оригіналу кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, укладеного між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
Отже, місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про встановлення обставин щодо непідписання ОСОБА_1 кредитного договору від 27 березня 2007 року № 6-96/ПК-03/07.
Разом із тим, із вказаними висновками колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що "преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2018 року представником ОСОБА_1 було подання клопотання про витребування доказів. У вказаному клопотанні позивач просив суд: витребувати для огляду в судовому засіданні справу № 520/5740/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про захист прав споживачів з метою дослідження оригіналу висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27 квітня 2016 року № 21330/21331/15-32; витребувати у ПАТ "Дельта Банк" завірений належним чином повний текст договору, яким банк обґрунтовує своє право вимоги за кредитним договором № 6-96/ПК-03/07 до ОСОБА_1 та виписки з додатку до нього відносно вказаного кредитного договору.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
Витребувано з канцелярії Київського районного суду м. Одеси для огляду в судовому засіданні матеріали справи № 520/5740/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про захист прав споживачів з метою дослідження оригіналу висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27 квітня 2016 року № 21330/21331/15-32.
Витребувано з ПАТ "Дельта Банк" завірений належним чином повний текст договору, яким банк обґрунтовує своє право вимоги за кредитним договором № 6-96/ПК-03/07 до ОСОБА_1, та виписки з додатку до нього відносно вказаного кредитного договору.
Як вбачається з висновку експерта № 21330/21331/15-32 від 27 квітня 2016 року, на який посилались суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 кредитний договір № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року не підписував.
Разом із тим, вказаний висновок не досліджувався та не оцінювався під час розгляду справи № 520/5740/15-ц, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Відповідно, обставини, зазначені у вказаному висновку, не є преюдиційними й до них не підлягає застосування положення частини четвертої статті 82 ЦПК України.
В свою чергу висновок експерта № 21330/21331/15-32 від 27 квітня 2016 року є доказом, який мав бути оцінений під час розгляду справи з дотриманням вимог, встановлених статтею 89 ЦПК України. В порушення вказаної норми судами попередніх інстанцій висновок не досліджувався.
При цьому суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що з рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2018 року у справі № 520/7513/13-ц вбачається, що відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів за № 3245/03 від 11 вересня 2014 року зображення підписів від імені ОСОБА_1, розташовані у графах " ОСОБА_1" та "підпис" наданої на експертизу копії кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, не відповідають підписам від імені ОСОБА_1, розташованим у графах " ОСОБА_1" та "підпис" у наданому на експертизу кредитному договорі № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, тобто, оригіналом для виготовлення зображення підписів у наданій на експертизу копії кредитного договору використано не кредитний договір, який наданий на експертизу.
Відповідно до висновку за № 3229/02 від 05 січня 2015 року з причин, викладених у підпункті 1.2 дослідницької частини висновку, вирішити питання про те, чи виконанні підписи від імені ОСОБА_1 у кредитному договорі № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, розміщені на останньому аркуші документу (під реквізитами позичальника, ліворуч від друкованого запису ОСОБА_1"; у графі "підпис", праворуч від друкованого запису " ОСОБА_1" у графі "підпис", праворуч від друкованого запису "Оригінал кредитного договору отримав"), самим ОСОБА_1 або іншою особою, не виявляється можливим.
В рішенні суду у справі № 520/7513/13-ц суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо укладення кредитного договору між сторонами, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. При цьому обставина непідписання оригіналу кредитного договору ОСОБА_1 встановлена не була й, відповідно, вказана обставина не з`ясовувалась. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали встановленою обставину щодо непідписання ОСОБА_1 кредитного договору у вказаному судовому рішенні.
Крім того, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, обмежились лише встановленням обставин щодо підписання позивачем кредитного договору, в той час як ним також заявлялися позовні вимоги щодо визнання ПАТ "Дельта Банк" таким, що не набув права вимоги за договором іпотеки від 27 березня 2007 року. Таким чином, судами не були з`ясовані обставини щодо укладення позивачем договору іпотеки.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи те, що апеляційний суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями щодо дослідження доказів та з урахуванням принципу процесуальної економії, Верховний Суд вважає, що справу доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати розбіжності у висновках судових-почеркознавчих експертиз у справах № 520/7513/13-ц та № 520/5740/15-ц щодо належності підпису ОСОБА_1, сприяти сторонам у реалізації ними їх процесуальних прав, належним чином встановити фактичні обставини справи, в тому числі чи підписував ОСОБА_1 кредитний договір, чи існують зобов`язання за договором іпотеки та ухвалити судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду