Постанова суду № 522/14984/19 від 24.06.2021 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 22 червня 2018 року № 1179-Ф, укладений між публічним акціонерним товариством "Банк...

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 522/14984/19

провадження № 61-9632св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3,представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`я Юріївна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, - ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2020 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"), державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д. Ю., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просила суд: визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 22 червня 2018 року № 1179-Ф, укладений між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"; визнати незаконною і скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", номер запису про право власності 31551022 з відкриттям розділу, проведену 10 травня 2019 року державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д. Ю.; визнати незаконною і скасувати рішення державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), ідентифікаційний номер: 46867363 від 15 травня 2019 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", а також накладання заборони ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та іншим особам чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили а саме: заборонити забирати ключі від квартири, змінювати замки, заборонити будь-яким шляхом не допускати до квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та членів їх сім`ї, припиняти електро- і газопостачання, постачання води та водовідведення.

Заява мотивована тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення у подальшому виконання рішення суду, крім того, відповідач чинить перешкоди у користуванні спірною квартирою, яка є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2019 року у складі судді Шенцевої О. П. заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

В задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Зустрічне забезпечення не застосовано.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір і у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективного захисту і поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. З огляду на співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, наявні підстави для часткового задоволення заяви позивача і вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" задоволено.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2019 року скасовано, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пред`явлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, тому такі вимоги не підлягають забезпеченню шляхом накладення арешту на майно відповідача. Також не підлягають задоволенню вимоги заяви про заборону відповідачу вчиняти певні дії, оскільки такий вид забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, встановленим частиною третьою статті 150 ЦПК України, та порушує права та інтереси ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" як власника нерухомого майна у володінні та користуванні спірним майном.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду з апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, зокрема справу розглянуто за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що на даний час позивач та члени її сім`ї позбавлені можливості користуватися квартирою АДРЕСА_1, яка є їх єдиним житлом. Крім того, розгляд справи було призначено судом на 22 червня 2020 року, про що позивач та її представник були повідомлені належним чином, однак представнику позивача, який з`явився у судове засідання в назначений час, було повідомлено про відкладення розгляду справи на інший час, разом з тим, справу було розглянуто 22 червня 2020 року.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У вересні 2019 року ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулася до суду із позовом до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д. Ю., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, З частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

У частинах першій, другій статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (абзац 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9).

Вказане свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих 7 заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визнавши заяву про забезпечення позову необґрунтованою, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просила визнати недійсними договір про відступлення права вимоги та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності без застосування правових наслідків недійсності правочину, а тому доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки накладення арешту на майно та заборона на вчинення певних дій не відповідає позовним вимогам та порушує права власника квартири.

Вказаний висновок суду відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 372/1223/17, провадження № 61-2551св18.

Твердження заявника, що суд апеляційної інстанції не врахував, що на даний час позивач та члени її сім`ї позбавлені можливості користуватися квартирою АДРЕСА_1, яка є їх єдиним житлом, на правильність висновків суду не впливають, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, а не вирішення спору між сторонами, який існує на момент подання заяви про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги, що справу розглянуто за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з довідки, складеної секретарем судового засідання (а. с. 98 виділені матеріали), сторони в судове засідання, призначене на 11 червня 2020 року, не з`явилися, тому розгляд справи здійснюється за їх відсутності без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При цьому представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Доказів того, що він з`явився, однак був повідомлений, що розгляд справи не відбудеться та буде перенесений на іншу дату, надано не було.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається із тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, повний текст складено 22 червня 2020 року. Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 11 червня 2020 року, не з`явилися й розгляд справи відбувався за їх відсутності, то в тексті постанови в якості дати її ухвалення правильно вказана дата складення повного судового рішення, тобто 22 червня 2020 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія А, № 303-А, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 401, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту