Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 752/10991/19
провадження № 61-3021св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Альфа-банк", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО)
Шевченко І. Л., третя особа - ОСОБА_2, про припинення державної реєстрації іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 16 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та нею укладено договір іпотеки № 02-10/3519, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку належну їй на праві власності шестикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 210,80 кв. м, у рахунок забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року № 10-29/4425.
У травні 2014 року АТ "Укрсоцбанк" зверталося до суду з позовом до
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 квітня 2016 року у справі
№ 756/7362/14-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від
05 вересня 2018 року, в задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк" відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності.
На її переконання, вищезазначені обставини свідчать про припинення первісного зобов`язання.
Не зважаючи на це, 22 лютого 2012 року приватний нотаріус КМНО
Осипенко Д. О. вчинив виконавчий напис № 2259, на підставі якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - належну їй квартиру.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
Корольова В. В. від 09 липня 2018 року відкрито виконавче провадження
№ 56733060 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 січня 2019 року у справі № 752/16829/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, задоволено її позов про визнання виконавчого напису нотаріуса від 22 лютого 2012 року № 2259 таким, що не підлягає виконанню, що стало підставою для закриття виконавчого провадження.
Вважала припиненою державну реєстрацію іпотеки у зв`язку з набранням законної сили рішенням про відмову АТ "Укрсоцбанк" у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
23 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог.
Зазначала, що 06 серпня 2019 року на її адресу надійшла письмова вимога відповідача від 01 серпня 2019 року № В1-010819 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з квартири АДРЕСА_1, з посиланням на те, що 18 липня 2019 року за банком зареєстровано право власності на вказану квартиру внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору
від 16 жовтня 2017 року № 02-10/3519.
Посилалася на незаконність такого рішення приватного нотаріуса КМНО Шевченко І. Л., оскільки зобов`язання за іпотечним договором є припиненими.
Після набрання чинності судовим рішенням про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, на її адресу не надходило жодної вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
У зв`язку з наведеним просила:
- припинити державну реєстрацію заборони на нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, зареєстровану 16 жовтня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Кравченко І. В., реєстраційний номер обтяження 5849001;
- припинити державну реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_1, підставі іпотечного договору, зареєстрованого в реєстрі за № 4065 від 16 жовтня 2007 року реєстраційний номер обтяження 5969047, зареєстровану 05 листопада 2007 року приватним нотаріусом КМНО Кравченко І. В.;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса КМНО Шевченко І. Л., індексний номер 47849359 від 18 липня 2019 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за АТ "Укрсоцбанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
- зобов`язання, що виникли на підставі договору № 10-29/4425 про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року станом на час судового розгляду не виконані, заборгованість не погашена, її розмір станом на 19 лютого 2019 року становить 1 865 675,69 доларів США, з яких: 775 467,76 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 1 090 207,93 доларів США - заборгованість за відсотками, а тому відсутні підстави для припинення державної реєстрації іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна;
- сплив позовної давності не є автоматичним припиненням зобов`язання, оскільки такої підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачають;
- банк дотримався вимог щодо повідомлення іпотекодавця та боржника про порушення зобов`язання - 21 лютого 2019 року він направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, яку позичальник отримала 28 лютого 2019 року, іпотекодавець - 05 березня
2019 року, банком проведена належна оцінка вартості майна;
- оскільки іпотекодавець згідно з договором іпотеки погодилася на передачу майна у власність банку, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснене у позасудовому порядку; додаткова згода на передачу майна у власність банку не потрібна;
- можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв представник ОСОБА_3, залишено без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалення рішення про відмову у стягненні кредитної заборгованості у зв`язку пропуском позовної давності та рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для припинення іпотеки її державної реєстрації та припинення заборони на нерухоме майно. Заборгованість за кредитним договором не погашена, тому іпотека не може бути визнана припиненою. Звертаючи стягнення на майно в позасудовий спосіб, банк дотримався всіх вимог щодо повідомлення іпотекодавця та боржника про порушення зобов`язання, проведення оцінки вартості майна.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У лютому 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову, вийти за межі позовних вимог та припинити право власності АТ "Альфа-Банк" на спірну квартиру.
У касаційній скарзі та уточненні до неї представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- як на підставу своїх позовних вимог у суді першої та апеляційної інстанцій вона посилалася на пропуск строків давності для захисту свого права банком. Вказана обставина (пропуск позовної давності) була встановлена рішенням суду апеляційної інстанції та підтверджена судом касаційної інстанції Верховним Судом в іншій справі про стягнення заборгованості за кредитним договором. У даному випадку має місце ситуація, за якої банк пропустив позовну давність на стягнення заборгованості в судовому порядку, але при цьому він стягнув її в позасудовому порядку - зареєстрував за собою в реєстрі речових прав предмет іпотеки, що суперечить принципу правової визначеності, оскільки якщо особа не може стягувати заборгованість в судовому порядку, то відповідно вона не може її стягувати взагалі, зокрема в позасудовому порядку, як це було зроблено банком. У законодавстві України відсутні на даний час положення щодо застосування строків давності позасудового стягнення заборгованості за іпотечними кредитами, хоча строки давності захисту права в суді законодавством передбачені і в даній ситуації вони спливли, що встановлено рішеннями судів;
- іпотечний договір не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке відповідає вимогам статей 35-37 Закону України "Про іпотеку", а тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку;
- оцінка предмета іпотеки проводилася за порівняльним підходом, тобто без огляду об`єкту оцінки, що є порушенням Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";
- у договорі іпотеки не вказано, що застереження, яке міститься в іпотечному договорі, чи сам договір іпотеки є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки, чи що кредитор має право саме на підставі договору іпотеки звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно. Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння;
- вимога, яку банк направляв їй та третій особі, не містить вимоги про усунення порушень і виду звернення стягнення, про які банк попереджає їх;
- суди не врахували, що передача предмета іпотеки відбулася без згоди власника, не зважаючи на заборону встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Рух справи в суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 квітня 2020 року вказано, що заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 922/3699/17, від 15 січня 2020 року у справі № 209/2599/17,
від 05 березня 2020 року у справі № 918/319/19, від 29 січня 2020 року у справі № 607/8488/18, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц,
від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах щодо стягнення заборгованості у позасудовому порядку після спливу позовної давності.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 16 жовтня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено договір № 10-29/4425 про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 850 000,00 доларів США зі сплатою 13,00 %, строком до 15 жовтня 2022 року.
Повернення кредиту забезпечено договором іпотеки від 16 жовтня 2007 року № 02-10/3519, укладеним між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 210,80 кв. м.
Згідно з пунктом 6.3 договору іпотеки цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема Закону України "Про іпотеку".
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі № 756/7362/14-ц задоволено частково позов ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі
29 063 182,32 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 16 жовтня 2007 року № 02-10/3250, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, як позичальником, та ОСОБА_4, як поручителем.
Рішенням Апеляційного міста Києва від 07 квітня 2016 року у справі
№ 756/7362/14-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду
від 05 вересня 2018 року, рішення Оболонського районного суду міста Києва
від 22 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 29 063 182,32 грн, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
17 квітня 2018 року приватним нотаріусом КМНО Осипенко Д. О. вчинено виконавчий напис № 2259, за яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - належну позивачці квартиру.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
Корольова В. В. від 09 липня 2018 року відкрито виконавче провадження
№ 56733060 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 січня 2019 року у справі № 752/16829/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В. В. від 17 квітня
2018 року № 2259.
Постановою приватного виконавця виконавчого округа міста Києва
Корольова В. В. від 26 квітня 2019 року закінчено виконавче провадження
№ 56733060 з виконання виконавчого напису нотаріуса від 17 квітня
2018 року № 2259.
21 вересня 2019 року АТ "Укрсоцбанк" направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу за вих. № 02.1-02/96-891 про усунення порушення основного зобов`язання.
28 лютого 2019 року ОСОБА_2 особисто отримала вказану вимогу.
05 березня 2019 року ОСОБА_1 також отримала вказану вимогу.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 серпня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Шевченко І. Л.
18 липня 2019 року внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47849359, відповідно до якого АТ "Укрсоцбанк" стало власником квартири АДРЕСА_1 .