Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2-1012/10
провадження № 61-16982св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: головний державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Борисовська Інесса Анатоліївна, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до судузі скаргою, у якій, з урахуванням уточнень, просив: поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк для оскарження неправомірних дій та бездіяльності головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (після перейменування - Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції) Борисовської І. А. (далі - державний виконавець Борисовська І. А.); визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину; зобов`язати державного виконавця Борисовську І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 винести постанову про зняття арешту з його майна, видати йому довідку про відсутність в нього заборгованості по аліментам станом на 22 липня 2019 року; скасувати постанову державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 07 вересня 2018 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 штрафу в розмірі 46 971, 24 грн;скасувати постанову державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 25 липня 2019 року про виправлення помилки в постанові від 07 вересня 2018 року в частині зміни розміру штрафу шляхом його зменшення до 13 317, 04 грн; скасувати постанову державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 24 липня 2019 року про стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 4 646, 66 грн.
В обґрунтування скарги зазначав, що в провадженні державного виконавця Борисовської І. А. перебуває виконавче провадження № 35813980 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини його доходів. 22 липня 2019 року він звернувся до канцелярії Корольовського ВДВС м. Житомира із заявою про зняття арешту з його майна, накладеного постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року, скасування тимчасового обмеження його у праві керування транспортними засобами, вогнепальною зброєю, у праві виїзду за межі України, встановлених постановами державного виконавця від 23 лютого 2018 року. Також просив винести постанову про виключення його з Єдиного державного реєстру боржників по аліментам та видати довідку про відсутність у нього заборгованості по аліментів станом на 22 липня 2019 року.
На особистому прийомі 25 липня 2019 року державний виконавець Борисовська І. А. усно відмовила у задоволенні вимог його заяви.
Посилаючись на порушення своїх прав та незаконність дій державного виконавця, ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 13 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, провадження у справі за вищезазначеною скаргою в частині вимог про: скасування постанови державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 07 вересня 2018 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 46 971, 24 грн; скасування постанови державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 25 липня 2019 року про виправлення помилки в розмірі штрафу шляхом його зменшення до 13 317, 04 грн в процесуальному документі - постанові від 07 вересня 2018 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 ; скасування постанови державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 24 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 4 646, 66 грн з боржника ОСОБА_1 закрито.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 13 травня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Поновлено як пропущений з поважних причин процесуальний строк для оскарження неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця Борисовської І. А. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину в частині незняття арешту з майна ОСОБА_1, застосованого постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року та невидачі довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 22 липня 2019 року. Зобов`язано державного виконавця Борисовську І. А.: винести постанову про зняття арешту з майна ОСОБА_1, застосованого постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року; видати ОСОБА_1 довідку про відсутність у нього заборгованості по аліментам станом на 22 липня 2019 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 30 липня 2019 року державним виконавцем були винесені постанови про скасування тимчасових обмежень боржника ОСОБА_1 у праві полювання, керування транспортними засобами, користування вогнепальною зброєю, виїзду за межі України. Підставами прийняття таких постанов є відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за сплати аліментів станом на 30 липня 2019 року.
Разом з тим, станом на 22 липня 2019 року державний виконавець не зняв арешт з майна ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, в тому числі, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином, державний виконавець, отримавши 22 липня 2019 року документи про погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, погодившись з тим, що у боржника ОСОБА_1 відсутня заборгованість по аліментам, всупереч статтям 13, 59 Закону України "Про виконавче провадження" не виніс постанову про зняття арешту з майна, належного ОСОБА_1 .
При цьому судом не приймаються до уваги посилання державного виконавця на те, що боржник мав заборгованість по оплаті штрафу та стягнення виконавчого збору, оскільки арешт на майно боржника накладений постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, а суду не надано доказів того, що державним виконавцем направлялися боржнику постанови про стягнення виконавчого збору та штрафу, надавався строк на добровільне виконання зазначених постанов, наявність заборгованості по оплаті штрафу та виконавчого збору не є підставою для відмови в знятті арешту з майна ОСОБА_1 .
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу державного виконавця Борисовської І. А. задоволено частково. Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 13 травня 2020 року в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину в частині незняття арешту з майна ОСОБА_1 та зобов`язання винести постанову про зняття арешту з майна ОСОБА_1, застосованого постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року, скасовано та провадження в цій частині закрито. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Тобто, якщо на виконанні перебувають постанови про стягнення виконавчого збору, штрафу, вони є такими ж самостійними виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню.
Зазначена скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та штрафу, усі питання по виконанню яких вирішуються в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки усі обмежувальні заходи примусового виконання скасовані державним виконавцем у зв`язку з відсутністю заборгованості по сплаті аліментних платежів, проте арешт не знято саме з метою забезпечення стягнення з ОСОБА_1 штрафу та виконавчого збору, вимоги про зняття арешту з нерухомого майна не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі в цій частині вимог скарги підлягає закриттю. Ці вимоги повинні розглядатися разом із вимогами скарги ОСОБА_1 про скасування постанов державного виконавця Борисовської І. А. про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
13 листопада 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду в частині закриття провадження щодо вимог про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні про стягнення з боржника аліментів на неповнолітню дитину в частині незняття арешту, накладеного на його майно, та зобов`язання винести постанову про зняття арешту з майна, й залишити в силі ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 13 травня 2020 року в цій частині.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що неправомірна бездіяльність державного виконавця Борисовської І. А. щодо незняття арешту з майна повʼязана виключно з вирішенням питання про зняття арешту у звʼязку зі сплатою боржником заборгованості по аліментам.
Апеляційний суд у постанові від 15 жовтня 2020 року змінив предмет спору та зазначив, що скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення виконавчого збору та штрафу, відтак підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Посилання суду апеляційної інстанції на пункт 2 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" суперечить його посиланню на пункт 19 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, у якому вказано, що у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Постанови про накладення штрафу та виконавчого збору є окремими виконавчими документами, на підставі яких відкриваються окремі виконавчі провадження.
В постанові Верхового Суду від 03 червня 2020 року в справі № 464/5990/16-а вказано, що в порядку адміністративного судочинства оскаржуються дії державного виконавця щодо постанов про стягнення виконавчого збору та штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Для забезпечення виконання постанов державного виконавця Борисовської І. А. від 07 вересня 2018 року про накладення штрафу та від 25 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору арешт на його майно не накладався.
Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що справа в частині скасування арешту, накладеного на його майно у виконавчому провадженні про стягненні аліментів, повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі й витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 січня 2021 року справа № 2-1012/10 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.