Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 681/1526/19
провадження № 61-7328св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Понінківська селищна рада Полонського району Хмельницької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 січня 2020 року у складі Горщара А. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області, у якому просив визнати за ним, як спадкоємцем першої черги за законом, право власності на спадкове майно його матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме - право на отримання земельної частки (пай), яка складає 6,49 умовних кадастрових гектарів, та розташована на території Понінківської селищної ради Полонського району.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його мати ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала з 1944 по 1985 роки в колгоспі імені Куйбишева в селі Лодзянівка Полонського району, який у 1991 році було реорганізовано в Спілку селян власників "Надія", у 1996 році - у Колективне сільськогосподарське підприємство "Надія", а з 2000 року - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут". Досягнувши пенсійного віку, пішла на пенсію. Матір, як член КСП, мала право на земельну частку (пай) у цьому колгоспі, це право є спадковим майном, і позивач, як спадкоємець за законом, має право отримати цю спадщину. За життя ОСОБА_2 не отримувала сертифікат на земельну частку (пай).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 11 січня 2020 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю. Членство ОСОБА_2 у Спілці селян власників та КСП "Надія" припинено у зв`язку з її смертю до моменту передачі землі" у колективну власність КСП "Надія землі, а тому у неї не виникло право на земельну частку (пай).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Виходив з того, що матір позивача, яка була членом колгоспу імені Куйбишева (з 1991 року - ССВ "Надія"), померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до того, як сільськогосподарське підприємство, членом якого вона була, отримало державний акт на право колективної власності на землю лише в жовтні 1995 року, у звʼязку з чим не була включена до списку громадян - членів КСП і не набула права на земельну частку (пай) у господарстві.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнення касаційної скарги від 30 серпня 2020 року, просить скасувати рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 січня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга, мотивована тим, що суди не врахували те, що розпаювання земель почалось набагато раніше видачі державного акту на право колективної власності на землю. На момент розпаювання мати позивача була жива.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 березня 2018 року у справі № 1623/312/12.
15 липня 2021 року Понінківська селищна рада подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанції - в силі.
Відзив мотивовано тим, що позовні вимоги необґрунтовані, оскільки членство ОСОБА_2 у ССВ та КСП "Надія" припинилось у зв`язку з її смертю до моменту передачі для КСП "Надія" у колективну власність землі, а тому вона не могла набути право на земельну частку (пай).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначено, що: у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) як на підставу оскарження судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що матір позивача ОСОБА_2 з 1944 по 1985 роки працювала в колгоспі імені Куйбишева (з 1991 року - Спілка селян власників "Надія", з 1996 року - Колективне сільськогосподарське підприємство "Надія", з 2000 року - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут").
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (матір позивача) померла.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (батько позивача).
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1
29 жовтня 1995 року Понінківською селищною радою народних депутатів було видано КСП "Надія" с. Лодзянівки Полонського району Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ 22, згідно з яким у колективну власність передано 1140,5 га землі. До зазначеного акта додавався список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, куди ОСОБА_2 (матір позивача) не було включено.
24 жовтня 2000 року позивачем ОСОБА_1 отримано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 (матір позивача) та ОСОБА_3 (батько позивача), згідно з якими спадковим майном є майновий пай вартістю 657,00 грн, який належить ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої ТОВ "Добробут" № 81 від 18.10.2000, та майновий пай вартістю 3 025,00 грн, який належить ОСОБА_3 на підставі довідки, виданої ТОВ "Добробут" № 82 від 18.10.2000.
Розпорядженням Полонської районної державної адміністрації № 384/2008-р від 09.09.2008 затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки КСП "Надія" на території Понінківської селищної ради, в якому ОСОБА_2 також не була зазначена.
За змістом пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19) висловлено висновок, що "за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток. У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції "відумерлої спадщини", передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року".
Отже, до спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР.
У частині першої статті 555 ЦК УРСР встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо: спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; всі спадкоємці відмовились від спадщини; всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.
У справах про спадкування щодо спадщини, яка відкрилася до 01 липня 2003 року, належним відповідачем є спадкоємці (спадкоємець), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є держава в особі уповноваженого органу.
В позовній заяві ОСОБА_1 відповідачем за вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом визначив територіальну громаду в особі Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного в постанові колегія суддів вважає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно слід було відмовити у зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів.
Тому суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, але помилились щодо мотивів такої відмови.