Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 643/6447/19
провадження № 61-14968св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. В., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Харківська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 березня 2020 року у складі судді Харченко А. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності заповіту.
Заява мотивована тим, що 09 лютого 2019 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, склала заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Феденко М. В. за № 80, відповідно до якого усе своє майно, в тому числі й на належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Харкова, РНОКПП НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла.
16 квітня 2019 року вона (заявник) звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Феденко М. В. для отримання свідоцтва прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, однак 19 квітня 2019 року отримала лист, в якому нотаріус повідомила про допущену помилку в прізвищі спадкоємця за заповітом, а саме " ОСОБА_1", а не " ОСОБА_1", у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати особу спадкоємця за заповітом, тому рекомендовано звернутися до суду.
Вважала, що заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Феденко М. В. 09 лютого 2019 року за № 80, який залишила ОСОБА_2, складений на її ім`я.
Посилаючись на те, що встановлення факту належності вказаного заповіту їй має для неї юридичне значення, оскільки наявність такої розбіжності позбавляє можливості прийняти спадщину, просила встановити факт, що заповіт, посвідчений 09 лютого 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Феденко М. В., зареєстрований в реєстрі за реєстраційним номером № 80, який залишила ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на усі свої права та обов`язки, які їй належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть їй належати у майбутньому, та усе її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, в тому числі, належну їй на праві приватної власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вона заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Харкова, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що заповіт, посвідчений 09 лютого 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Феденко М. В., зареєстрований у реєстрі за реєстраційним номером № 80, який залишила ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на усі свої права та обов`язки, які їй належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть їй належати у майбутньому, та усе її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, в тому числі належну їй на праві приватної власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вона заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Харків, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані заявником докази свідчать про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для визнання вказаного у заяві факту відповідно до вимог статті 259 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що всі дані щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_1 (дата народження, місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків), за якими можна ідентифікувати особу, співпадають, а різниця в прізвищі пояснюється помилкою, допущеною приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Феденко М. В. в самому заповіті від 09 лютого 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 жовтня 2020 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та залишити заяву без розгляду.
Підставою касаційного оскарження судових рішень є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 520/13695/17-ц (провадження № 61-47156ск18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не звернули увагу на те, шо підставою звернення до суду для встановлення факту належності заповіту заявниці необхідно для реалізації її права на спадкування за заповітом щодо майна ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто, встановлення факту належності заповіту пов`язується з виникненням у особи права на спадкування за заповітом.
Судами помилково не враховано зазначених підстав заяви щодо мети встановлення спірного юридичного факту та не застосовано положення частини четвертої статті 315 ЦПК України, згідно з якою суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Московського районного суду міста Харкова цивільну справу № 643/6447/19 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Харківська міська рада, про встановлення факту належності заповіту.
Зупинено дію рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 березня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу № 643/6447/19 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи
Встановлено, що 09 лютого 2019 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, склала заповіт, яким на випадок своєї смерті усе свої майно, в тому числі й належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Харків, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Феденко М. В. та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 80.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла.
16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Феденко М. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, на підставі якої заведено спадкову справу № 14/2019.
Листом від 19 квітня 2019 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Феденко М. В. повідомила ОСОБА_1 про те, що в заповіті, посвідченому 09 лютого 2019 року, зареєстрованому в реєстрі за № 80, допущено помилку в прізвищі спадкоємця за заповітом, а саме " ОСОБА_1", а не " ОСОБА_1", у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати особу спадкоємця за заповітом. Рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту належності документа.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду міста Харкова від 03 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 520/13695/17-ц (провадження № 61-47156ск18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що "юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), на яку заявник посилається в касаційній скарзі, зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 6114667св20).
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).
Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту належності заповіту є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, зокрема з метою наступного вирішення питання щодо права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.
Заперечуючи проти заяви ОСОБА_1, Харківська міська рада зазначала, що встановлення зазначеного вище факту впливає на права Харківської міської ради щодо визнання спадщини відумерлою (статті 1277 ЦК України). Зазначений юридичний факт породжує правовий наслідок і від цього залежить виникнення майнових прав у заявника, зокрема отримання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, Харківська міська рада зазначала про наявність між Харківською міською радою та заявником спору про право, який можливо вирішити лише у порядку позовного провадження.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки подана заява свідчить про те, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на наведене уваги не звернули та дійшли помилкових висновків про розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження.
З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
Аргументи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, роз`яснивши, що вона вправі подати позов на загальних підставах.