Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 621/1408/20
провадження № 61-2011св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма
ім. Гагаріна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Гагаріна" на постанову Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Гагаріна" (далі - ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна") про витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування та повернення земельної ділянки власнику.
Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, загальною площею 7,40 га, кадастровий номер 6321784500:02:000:0208.
21 березня 2005 року між ним та ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна" було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років. На його та адвоката звернення з приводу повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору відповідач відмовився повертати землю мотивуючи це тим, що термін дії договору оренди землі від 2005 року закінчується в 2023 році, тобто через 15 років з моменту державної реєстрації договору оренди землі, яка була здійснена лише 10 жовтня 2008 року.
Зазначав, що земельна ділянка була безпосередньо передана у фактичне користування саме 21 березня 2005 року, отже, строк дії договору оренди землі необхідно обраховувати саме з моменту його укладення - 21 березня 2005 року, а тому 21 березня 2020 року такий строк закінчився.
Вказував, що перебування земельної ділянки у подальшому розпорядженні
ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна" після 21 березня 2020 року є незаконним, не узгодженим договором. Позивач має намір самостійно обробляти ділянку та отримувати доходи, що значно перевищують розмір орендної плати, тобто знаходження власності у чужому незаконному володінні порушує його матеріальні права на отримання прибутку, а тому просив витребувати із чужого незаконного користування ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна" належну йому на праві власності земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01 жовтня
2020 року у складі судді Овдієнко В. В. у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, відомостей про речові права на нерухоме майно. Оскільки укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 10 жовтня 2008 року, то строк його дії закінчується 10 жовтня 2023 року, а тому відсутні підстави для витребування спірної земельної ділянки із користування відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 рокурішення Зміївського районного суду Харківської областівід 01 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано із чужого незаконного користування ТОВ "Агрофірма
ім. Гагаріна" спірну земельну ділянку та повернуто її ОСОБА_1 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди землі закінчився 01 січня
2020 року, що узгоджується із пунктом 8 цього договору, а тому користування відповідачем земельною ділянкою після зазначеної дати є незаконним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна"просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення пункту 41 укладеного між сторонами договору оренди землі, відповідно до якого цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Аналогічні положення закріплені й у Законі України "Про оренду землі" (стаття 18), ЗК України (стаття 125),
а також у ЦК України (стаття 210). Зазначений договір був зареєстрований
10 жовтня 2008 року, отже саме з цієї дати він набрав чинності (юридичної сили) та діє до 10 жовтня 2023 року, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими. Подібні висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 323/1178/17.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, загальною площею 7,40 га, кадастровий номер 6321784500:02:000:0208.
21 березня 2005 року ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма ім. Гагаріна" уклали договір оренди належної позивачу земельної ділянки. Пунктом 8 договору передбачено, що його укладено строком на 15 років, початок дії договору
01 січня 2005 року.
Разом з тим, у пункті 41 договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Державна реєстрація укладеного між сторонами договору оренди землі була проведена Харківською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомзему України по земельних ресурсах"
10 жовтня 2008 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.