Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 460/4319/15-ц
провадження № 61-6818св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Яворівська міська рада Львівської області, Яворівська районна державна адміністрація Львівської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Швед Н. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року позивач звернулась із позовом до ОСОБА_2, треті особи: Яворівська міська рада Львівської області, Яворівська районна державна адміністрація Львівської області, про визнання права власності.
Позов мотивований тим, що вона є власником 12/24 (1/2) частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 2009 року після смерті ОСОБА_4 позивач набула право власності на 1/24 частку спірного житлового будинку. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 2009 року після смерті ОСОБА_5 позивач набула право власності на іншу 1/24 частку житлового будинку. На підставі договору дарування від 18 грудня 2012 року позивач набула право власності на 10/24 частини житлового будинку.
Власником іншої 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
До цього будинок № 6 було розділено на 3 квартири, а саме: квартира № 1 належала ОСОБА_6, квартира № 2 належала ОСОБА_7, квартира № 3 належала ОСОБА_8 .
Після смерті ОСОБА_8 між сім`ями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 склалися неприязні стосунки через поділ 1/3 частки будинку, що належала ОСОБА_8
Яворівським районним народним судом від 17 травня 1990 року у справі № 2-118/1990р ухвалено рішення про реальний розподіл спірного житлового будинку та земельної ділянки. Згідно вищезазначеного рішення, співвласники виконали усі будівельні роботи, реально поділили будинок та стали проживати у визначених їм частках будинку, як в окремому об`єкту нерухомого майна.
Право спільної часткової власності на будинок припинено згідно рішення Яворівського районного народного суду від 17 травня 1990 року, проте у зв`язку з тим, що рішення не було зареєстровано у БТІ приміщення будинку згідно даних державного реєстру прав знаходиться у спільній частковій власності позивача та відповідача.
Зареєструвати рішення Яворівського районного народного суду від 17 травня 1990 року неможливо, оскільки учасників судового процесу немає в живих.
Право власності позивача на розподілений будинок з конкретно визначеними приміщеннями відповідно до вищевказаного судового рішення відповідачем не визнається.
Позивач просила:
визнати припиненою право спільної часткової власності в розмірі 12/24 (1/2) частки за нею ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1,
визнати за нею право приватної власності на приміщення житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: 1-3 площею 7,4 кв.м., 1-4 площею 14,1 кв.м., 1-5 площею 20,3 кв.м., 1-6 площею 19,6 кв.м., 1-7 площею 4,8 кв.м., 1-13 площею 14,7 кв.м., 1-14 площею 16,2 кв.м., 1-15 площею 1,3 кв.м., підвальне приміщення ІІ площею 13,4 кв. м., підвальне приміщення ІІа площею 1,4 кв.м. та господарську споруду - сарай "Д" площею 36,8 кв.м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на приміщення житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: 1-3 площею 7,4 кв.м., 1-4 площею 14,1 кв.м., 1-5 площею 20,3 кв.м., 1-6 площею 19,6 кв.м., 1-7 площею 4,8 кв.м., 1-13 площею 14,7 кв.м., 1-14 площею 16,2 кв.м., 1-15 площею 1,3 кв.м., підвальне приміщення ІІ площею 13,4 кв. м., підвальне приміщення ІІа площею 1,4 кв.м. та господарську споруду - сарай "Д" площею 36,8 кв.м..
Визнано припиненою право спільної часткової власності в розмірі 12/24 (1/2) частки за ОСОБА_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши рішення Яворівського районного народного суду від 17 травня 1990 року справа № 2-118/1990 року, яким житловий будинок був реально розподілений з конкретно визначеними приміщеннями спадкодавців, прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Домашовця В. С., задоволено частково.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року в частині визнання припиненим право спільної часткової власності в розмірі 12/24 (1/2) частки за ОСОБА_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 скасовано та постановлено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання припиненим право спільної часткової власності в розмірі 12/24 (1/2) частки за ОСОБА_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненим право спільної часткової власності, не звернув увагу, що за рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 17 травня 1990 року було здійснено поділ будинку між спадкодавцями сторін, які фактично припинили право спільної часткової власності на будинок.
Окрім того, рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року було скасовано право власності в ідеальних частинах на спірне майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якому просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема, щодо можливості перегляду рішення суду, яке набрало законної сили, в межах іншої судової справи, не пов`язаної з переглядом за нововиявленими обставинами. Суд не дослідив зібрані у справі докази. Оскарженими рішеннями безпідставно збільшена площа частки позивача у спірному будинку, а відповідача - зменшена. Суди виходили з того, що позивач набула право власності на частки, що належали ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 17 травня 1990 року, сумарною площею 138, 9 кв. м. Всупереч наведеному, судами визнано право власності позивача на приміщення, які є відмінними від тих, які були наведені в вищевказаному судовому рішенні, сумарна площа яких 150,0 кв.м. Таким чином, суди визнали право власності позивача більшої площею на 11,1 кв. м, ніж встановлено судовим рішенням 1990 року. Суди зробили хибний висновок, що ОСОБА_1 є правонаступницею ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 . В матеріалах справи міститься копія рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 лютого 2009 року у справі № 2-523 2009, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зустрічного позову, щодо визнання останньої такою, що прийняла спадщину після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що зареєструвати рішення Яворівського районного народного суду від 17 травня 1990 року неможливо, оскільки учасників судового процесу немає в живих. Наведений висновок суперечить тій обставині, що позивач є правонаступником (спадкоємцем) ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто учасників судового процесу у справі № 2-118/1990р. Позивач не скористалась своїм право та не оскаржила відмову державного реєстратора в реєстрації права власності у відповідності до рішення Яворівського районного народного суду від 17 травня 1990 року у порядку, передбаченому КАС України (як суб`єкта власних повноважень). Суд апеляційної інстанції не надав оцінки аргументам, наведеним відповідачем в письмових поясненнях.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У липні 2020 року Яворівська міська рада Львівської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить розглядати справу без участі їхнього представника.
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 не надав доказів, що збільшення площі здійснено за рахунок його частини приміщень, а зазначені ним 11 кв. м. є його власністю чи перебувають в його користуванні. Суд не змінював в сторону збільшення чи зменшення частки відповідача. Судами витребовувалися із БТІ м. Яворів та досліджувалися в судовому засіданні матеріали інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки БТІ від 16 квітня 2019 року за період з 1986 року по 2013 рік, протягом яких проводилися поточні технічні інвентаризації, внутрішні перегородки будинку не переміщувались, не демонтувалися, загальна конфігурація приміщень житлового будинку не змінювалась. В даній справі досліджувались преюдиційні судові рішення, якими встановлено факт належності позивачу спірних приміщень. В матеріалах справи наявні докази, а саме, свідоцтва про прийняття спадщини позивачем, договори дарування будинку позивачу та чисельні рішення судів, які підтверджують, що позивач є спадкоємцем попередніх власників будинку. Відповідач зловживає своїми правами, умисно надає суду неправдиву інформацію та перекручує факти та обставини.
У липні 2020 року ОСОБА_2 подав письмові пояснення за підписом представника ОСОБА_3, у яких зазначає, що доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу є безпідставними, мають на меті ввести суд в оману і "очорнити" відповідача шляхом надання недостовірної інформації про відносини між сторонами. Суди не надали оцінку та не дослідили ту обставину, що площі та конфігурації приміщень в спірному будинку, які існують на сьогодні, не відповідають місцю розташування, площам та конфігурації приміщень, які були встановлені рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 17 травня 1990 року. Із описів приміщень в 1990 році та в 2019 році чітко прослідковується зміна конфігурацій та площ приміщень в середині будинку (не співпадають як нумерація, та і їхні площі).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року касаційна скарга залишена без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано справу № 460/4319/15-ц з суду першої інстанції.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2020 року про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що згідно інвентаризаційних даних будинок АДРЕСА_1 було розділено на 3 квартири, а саме: квартира № 1 належала ОСОБА_6, квартира № 2 належала ОСОБА_7, квартира № 3 належала ОСОБА_8
ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 1969 року, зареєстрованого в Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 06 листопада 1969 року № 32/26 належало 1/3 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1, з відповідною частиною господарських прибудов. Згідно вищезазначеного договору в реальне користування ОСОБА_6 перейшло на першому поверсі дві кімнати та кухня вказані в поверховому плані (план додається) цифрою 1-2 жила площа 20,30 кв.м., 1-3 жила площа 19,60 кв.м. та 1-1 площа 13,20 кв. м. і переділ підвалу вказаний римською цифрою III розміром 9,00 кв.м.
ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 1969 року, зареєстрованого в Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації від 06 листопада 1969 року № 32/26 належало 1/3 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1, з відповідною частиною господарських прибудов. Згідно вищезазначеного договору в реальне користування ОСОБА_7 перейшло на першому поверсі приміщення вказані в поверховому плані (план додається) цифрою 2-1 площа 14,10 кв.м., 2-3 площа 15,50 кв.м. та 2-4 площа 19,70 кв.м. і переділ підвалу вказаний римською цифрою І розміром 14, 00 кв.м.
ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 1969 року, зареєстрованого в Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації від 06 листопада 1969 року № 32/26 належало 1/3 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1, з відповідною частиною господарських прибудов. Згідно вищезазначеного договору в реальне користування ОСОБА_8 перейшло приміщення вказане в поверховому плані (план додається) цифрою 3-3 площа 15,10 кв.м., 3-2 площа 28,80 кв.м. та 3-1 площа 14,50 кв.м. і переділ підвалу вказаний римською цифрою II.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 .
Після її смерті 1/6 частину будинку успадкували в рівних частках її онуки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 1/6 частину будинку успадкувала ОСОБА_14, дружина ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_4 (батькові позивача) та ОСОБА_5 (дядькові позивача) належала 1/2 частина спірного будинку. На цей час власникам другої частини були ОСОБА_7 і ОСОБА_14 .
В подальшому ОСОБА_7 звернувся до суду про реальний розподіл житлового будинку та земельної ділянки.
Яворівським районним народним судом від 17 травня 1990 року у справі № 2-118/1990р було винесено рішення про реальний розподіл житлового будинку та земельної ділянки. Даним рішенням суд затвердив розподіл, який вже склався, а також розділив загальні частини будинку у рівних частинах між сім`ями ОСОБА_1 і ОСОБА_7 .
Після набрання вищевказаним судовим рішенням законної сили співвласники будинку провели необхідні будівельні роботи, влаштували ізольовані житлові приміщення на дві сім`ї, однак, зміни в переплануванні будинку не зареєстрували в БТІ.
Право власності позивач ОСОБА_1 набула у зв`язку з спадкуванням після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким належало право власності на підставі рішення Яворівського районного народного суду від 17 травня 1990 року, яке вони у відповідності до вимог закону не оформили. Дана обставина сторонами визнається і доказуванню не підлягає.
Власником іншої частини житлового будинку АДРЕСА_1 являється відповідач ОСОБА_2, на підставі договору дарування від 27 грудня 2013 року, згідно з яким попередній власник ОСОБА_15 відчужила зазначену частку будинку відповідачу.
На підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2011 року з метою врегулювання виниклого спору щодо самочинного перепланування будинку, такий було приведено до попереднього стану та проведено поділ житлового будинку між новими співвласниками у відповідності до рішення Яворівського районного суду Львівської області від 17 травня 1990 року.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2012 року рішення суду від 04 жовтня 2011 року щодо поділу будинку було скасовано та в цій частині позову було відмовлено з мотивів, що такий поділ будинку було здійснено за рішенням суду від 17 травня 1990 року між спадкодавцями сторін, які фактично припинили право спільної часткової власності на будинок, а тому повторний поділ будинку в натурі є неможливим.
Виходячи з мотивів прийняття рішення апеляційним судом Львівської області від 03 липня 2012 року, суд першої інстанції зробив висновок, що спадкоємці ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право власності на житлові приміщення будинку, які були поділені згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 17 травня 1990 року, а саме: приміщення 1-1 площею 14,10 кв.м, 1-2 площею 20,3 кв.м, 1-3 площею 19,6 кв.м, в підвалі приміщення VІ площею 8,30 кв.м (власник ОСОБА_6 ), приміщення мезоніну площею 36,3 кв.м, в тому числі приміщення 3-1 площею 14,9 кв.м, приміщення 3-2 площею 16,2 кв.м, коридор 3-6 площею 5,2 кв.м., в підвалі приміщення V площею 4,0 кв.м. (співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 )
Згідно технічного паспорту на даний будинок від 02 липня 2013 року, з врахуванням проведених робіт перепланування по рішенню суду від 17 травня 1990 року та узаконеної прибудови до будинку, вказана в рішенні суду від 17 травня 1990 року нумерація приміщень відповідає наступній нумерації приміщень: 1-3 площею 7,4 кв.м, 1-4 площею 14,1 кв.м, 1-5 площею 20,3 кв.м, 1-6 площею 19,6 кв.м, 1-7 площею 4,02 кв.м, 1-13 площею 14,7 кв.м, 1-14 площею 16,2 кв.м., 1-15 площею 1,3 кв.м, підвальне приміщення ІІ площею 13,4 кв.м., підвальне приміщення ІІа площею 1,4 кв.м.
Окрім цього, попередніми власниками будинку ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 побудовано господарську споруду сарай "Д" площею 36,8 кв.м, який погоджено рішенням виконавчого комітету Яворівської міської ради № 355 від 04 вересня 2009 року.