Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 757/33292/19
провадження № 61-18481св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк", Приватне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олефіренко Катерина Миколаївна, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ",
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Інвест Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаргона", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Савчук Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бориско Ольга Олексіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року в складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої А. В., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів попередніх інстанцій
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АБ "Укргазбанк", ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", ТОВ "ФК "Реверс Інвест", ТОВ "Ріо Фін", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М., ПАТ "АКБ "Київ" та просив:
- визнати припиненим договір про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29 вересня 2004 року, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" та ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", у зв`язку з виконанням останнім зобов`язань за цим договором у повному обсязі;
- визнати припиненим іпотечний договір від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 3622, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" та ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Голубничною О. В., у зв`язку із припиненням договору про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 від 29 вересня 2004 року;
- визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_1, та зареєстрована в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером 39796180000, що виникла на підставі іпотечного договору від 28 листопада 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3622, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, провадження у справі закрито.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є визнання припиненими правочинів, укладених між юридичними особами, а також іпотеки квартири. Вказані вимоги є взаємопов`язаними, а тому підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що за суб`єктним критерієм дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач у справі є фізичною особою, а одним із відповідачів - приватний нотаріус.
Окрім цього вказує, що за предметним критерієм справа також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на те, що кінцевою метою позову в даній справі є захист права власності позивача на спірне нерухоме майно, а не формальний спір щодо договорів, укладених між юридичними особами; позовна вимога про визнання іпотеки припиненою є відокремленою (незалежною від інших позовних вимог), обґрунтована іншими правовими підставами.
Проте, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували висновки щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 766/9544/17 та від 04 грудня 2019 року в справі № 346/4531/16-ц, внаслідок чого безпідставно вважали, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 квітня 2021 року справа № 757/33292/19 надійшла до Верховного Суду.
Представники АБ "Укргазбанк", ТОВ "Ріо Фін" надіслали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, згідно з пунктом пункту 1 частини першої зазначеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 травня 2020 року в справі № 161/6253/15 (провадження № 14-32цс20) звернула увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" - спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем. Із зазначеної дати, якщо хоча б однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи - сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема, незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 906/277/18 (провадження № 12-300гс18).
Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12916/15-ц (провадження № 14-409цс18).
У справі, яка переглядається, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання припиненими: договору про відкриття відкличної лінії від 29 вересня 2004 року, сторонами якого є ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", іпотечного договору від 28 листопада 2008 року, який укладений між цими юридичними особами на забезпечення виконання зобов`язання за договором про відкриття відкличної лінії від 29 вересня 2004 року, та іпотеки, що виникла на підставі цього іпотечного договору.
Таким чином, установивши, що позовні вимоги є взаємопов`язаними, фактично позивач оспорює основний договір та договір, укладений в забезпечення виконання зобов`язання, сторонами яких є юридичні особи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, позовні вимоги про припинення іпотеки нерозривно пов`язані з виконанням умов договору іпотеки та кредитного договору, сторонами яких в даному випадку є юридичні особи, а тому обґрунтовано відхилив доводи заявника про те, що ці вимоги є незалежними від інших позовних вимог і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 766/9544/17 та від 04 грудня 2019 року в справі № 346/4531/16-ц не заслуговують на увагу, оскільки спір у цій справі ініційований на підставі процесуальних норм, які діяли після 15 грудня 2017 року, тоді як у зазначених справах Великою Палатою Верховного Суду зроблені висновки щодо спорів, ініційованих на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.