Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 213/850/20
провадження № 61-15841св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року в складі судді Князєвої Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") та просила стягнути з відповідача на свою користь 944 600 грн на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що 16 листопада 1998 року від нещасного випадку, який трапився при виконанні трудових обов`язків у Відкритому акціонерному товаристві "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"), загинув її чоловік ОСОБА_2 .
Смерть настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, неналежного виконання своїх трудових обов`язків працівниками відповідача та неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства щодо безпечних умов праці. Внаслідок втрати чоловіка їй завдано глибоких моральних та душевних страждань, на її вихованні залишилися малолітні діти, які через недбалість та грубе порушення законодавства з охорони праці з боку відповідача назавжди були позбавлені батьківського спілкування, його турботи та любові.
Вараховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того смерть чоловік позивача сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, тому вона на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 210/57/19.
Крім того, заявник вказував про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема про неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів.
АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначало, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не застосували до спірних правовідносин норми права, які діяли на момент настання нещасного випадку. Статтею 440-1 ЦК Української РСР та статтею 12 Закону України "Про охорону праці" (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) не передбачалося право членів сім`ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві внаслідок нещасного випадку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
03 грудня 2020 року справа № 213/850/20 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що позивач була дружиною ОСОБА_2 .
Від шлюбу позивач має дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 працював водієм автомобіля БілАЗ з вивозу гірничої маси з кар`єру гірничотранспортного цеху ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (яке змінило назву на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", згодом - на АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат").
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до додатку № 1 до акту про нещасний випадок № 20 від 30 листопада 1998 року, 16 листопада 1998 року о 06:45 год водій автомобіля БілАЗ № 73 гірничотранспортного цеху ОСОБА_2 отримав письмовий наряд від в.о. контрольного майстра ОСОБА_6 на вивезення гірничої маси з кар`єру.
Зробивши 10 поїздок з-під екскаватора № 54 ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням в автомобілі дизельного палива о 12:00 год заїхав на територію гірничотранспортного цеху і, встановивши автомобіль на стоянці, направився до ОСОБА_6 відмітити заїзд і погодив з ним виконання робіт із заміни патрубка радіатора. ОСОБА_6 відмітив ремонт автомобіля з 12:00 до 15:00 год і ОСОБА_2 пішов до свого автомобіля виконувати ремонт. Поблизу автомобіля ОСОБА_2 з 8:00 год за письмовим нарядом механіка з ремонту ОСОБА_7 виконував ремонт автомобіля БілАЗ № 74 водій ОСОБА_8 . В процесі виконання ремонтних робіт ОСОБА_8 знадобився накидний та ріжковий ключі і він, вирішивши взяти їх в ОСОБА_2, підійшов до його автомобіля. ОСОБА_4, взявши необхідні ключі, почав по драбині автомобіля спускатися до ОСОБА_8, який стояв на землі. При передачі ключів один одному обидва водії впали на землю без свідомості. Врятувати потерпілих не вдалося.
В ході розслідування комісія встановила, що водій автомобіля БілАЗ № 73 ОСОБА_2, виїхавши з кар`єру, поставив автомобіль на території гірничотранспортного цеху в безпосередній близькості від фазного проводу повітряної лінії електропередачі 6кВ (надалі ЛЕП-6 кВ) "II Сєвєрная", частина одного з прольотів якої на 2 метри заходила на територію цеху.
Під час дощу внаслідок поривів вітру фазний провід ЛЕП був закинутий на край кузова автомобіля, в результаті чого він опинився під напругою. У момент передачі ключів ОСОБА_2 ОСОБА_8 через їх тіла виникло замикання фази 6 кВ на землю, що призвело до їх смертельного травмування.
Згідно з додатком № 2 до акту причинами нещасного випадку є:
1. Пристрій ЛЕП-6кВ на території гірничотранспортного цеху з параметрами, які порушують вимоги технічної експлуатації без вжиття заходів з дотримання охоронної зони (порушення пункту 4.6. "Правил безпеки при експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах" та пункту 31 Додатку 33 "Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 В");
2. Низька виробнича дисципліна серед посадових осіб рудоуправління, гірничотранспортного цеху і енергослужби комбінату (порушення пункту 7.2. "Положения о СУОТ на ЮГОКе").
Відповідно до додатку № 4 до акту про нещасний випадок особами, які допустили порушення законодавчих актів з охорони праці, є:
1. енергетик кар`єру з мереж та підстанцій гірничої дільниці з ремонту електроустаткування в кар`єрі ОСОБА_9, який допустив експлуатацію лінії електропередачі 6 кВ "II Сєвєрная" з порушенням правил безпеки і не припинив роботи, що виконуються в її охоронній зоні, чим порушив пункти 4.6., 4.33 "Правил безпеки при експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах", пункт 31 Додатка 33 до "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" і пункт 3.9. посадової інструкції;
2. головний енергетик рудоуправління ОСОБА_10, який не забезпечив виконання підлеглим йому персоналом організаційно-технічних заходів, що виключають можливість виникнення нещасних випадків, чим порушив пункт 31.2.15 "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" і пункт 3.2. своєї посадової інструкції;
3. начальник гірничотранспортного цеху ОСОБА_11, який не забезпечив безпосереднє керівництво всією роботою з охорони праці в цеху відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" та "Положения о СУОТ на ЮГОКе", чим порушив пункти 3.3., 3.10, 3.11 своєї посадової інструкції;
4. головний енергетик комбінату ОСОБА_12, який незадовільно контролював дотримання підлеглим персоналом проведення своєчасних ремонтів електроустановок, виконання протиаварійних заходів та виконання підлеглим персоналом посадових обов`язків з охорони праці, чим порушив пункт 31.2.13г "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" і пункт 3.16 своєї посадової інструкції.
Відповідач виплатив майнову шкоду, завдану груповим нещасним випадком з летальним наслідком, зокрема, ОСОБА_13 виплачено одноразову допомогу сім`ї загиблого в розмірі 19 198, 20 грн; одноразову допомогу на двох дітей в розмірі 7 679, 28 грн; штраф за нещасний випадок у розмірі 7 679, 28 грн.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Смерть чоловіка позивачки, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосовуванню положення ЦК Української РСР.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19).
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховуючи зазначені норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 як дружини загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР.
При визначенні розміру моральної шкоди суди, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, врахували характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю її чоловіка, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження
№ 61-16622св19), з огляду на те, що викладена у ній правова позиція на час перегляду цієї справи у касаційному порядку є неактуальною та застосуванню не підлягає, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у вищезазначеній постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19) відступив від цього висновку, виклавши свій висновок про те, що стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.