Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2-30/2011
провадження № 61-5158св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Марфін Банк",
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2021 рокуу складі судді
Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк") звернулось до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 18 травня 2011 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Марфін Банк" суму в розмірі 521 181,27 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 16 січня 2012 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 18 травня 2011 року залишено без задоволення.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 24 лютого 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 18 травня 2011 року залишено без задоволення.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 29 січня 2021 року у відновленні втраченого судового провадження по цивільній справі за позовом ПАТ "Марфін Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Не погоджуючись із заочним рішенням Ягтинського районного суду Київської області від 18 травня 2011 року ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання 18 березня 2020 року апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Яготинського районного суду Київській області від 18 травня 2011 року у справі за позовом ПАТ "Марфін Банк" до фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 пропущено річний строк апеляційного оскарження, встановленого статтею 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
25 березня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року, а справу передати на розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував вимоги чинного законодавства в частині залишення апеляційної скарги без руху та надання заявнику строку для обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Доводи інших учасників справи
13 травня 2021 року ПАТ "Марфін Банк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Яготинського районного суду Київської області.
18 травня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У справі, яка переглядається, ухвалою Київського апеляційного суду від
26 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 18 травня 2011 року з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого
2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що "регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 26 лютого 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 18 травня 2011 року, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 127/23798/20 (провадження № 61-2921св21).
Оскільки Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, поважність наведених позивачкою підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії суддів у складі трьох суддів.