Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2-296/11
провадження № 61-11859св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4,
представник особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Ленінського районного суду
міста Харкова від 24 січня 2011 року у складі судді Бегунц А. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"; банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 19 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11300691000, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 25 000,00 швейцарських франків, що станом на момент видачі кредиту складало 114 563,53 грн зі строком до 19 лютого 2015 року та сплатою процентів за використання кредиту в розмірі 10,49% річних.
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором відповідачі передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору іпотеки від 19 лютого 2008 року.
ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконував, тому у нього станом на 05 жовтня 2010 року виникла заборгованість, загальна сума якої становить 27 648,06 швейцарських франків, що еквівалентно 224 896,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 17 409,70 швейцарських франків, що еквівалентно 141 614,89 грн; прострочена заборгованість за кредитом -
5 210,97 швейцарських франків, що еквівалентно - 42 387,34 грн; прострочена заборгованість за процентами - 3949,44 швейцарських франків, що еквівалентно - 32 125,74 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 637,95 швейцарських франків - 5 189,26 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом - 440,00 швейцарських франків, що еквівалентно - 3579,07 грн.
Банк вказав, що підписанням договору іпотеки іпотекодавці погодились на те, що у разі настання підстави, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
ПАТ "УкрСиббанк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 шляхом проведення публічних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності з подальшим направленням отриманих грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 11300691000 від 19 лютого 2008 року на користь банку; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку державне мито за подання позовної заяви в сумі 1 700,00 грн, сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн та витрати, пов`язані з викликом відповідачів до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 24 січня
2011 року позовні вимоги задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною визначеною на підставі оцінки суб?єкта оціночної діяльності, з подальшим направленням отриманих грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором від 19 лютого 2008 року
№ 11300691000 на користь ПАТ "УкрСиббанк".
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності заборгованості за кредитним договором, порушення обов`язків позичальником, та прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення публічних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності з подальшим направленням отриманих грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ "УкрСиббанк".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із заочним рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 24 січня 2011 року, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 24 січня 2011 року залишено без змін.
Поновлено дію заочного рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 24 січня 2011 року.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд вказав, що жодного відношення до предмета іпотеки ОСОБА_4 не має та належних і допустимих доказів щодо цього матеріали справи не містять. Спірний будинок разом з надвірними будівлями придбано відповідачами без участі ОСОБА_4, яка на час придбання цього будинку, не мала ніякого відношення до цієї родини. Під час передачі цього будинку в іпотеку в цілому не потрібно було її згоди на передачу 1/3 його частини, оскільки вона не була ані співвласницею цього будинку, ані дружиною одного із співвласників під час його придбання. Пояснення відповідачів щодо матеріальної участі ОСОБА_4 у придбанні спірного будинку не заслуговують на увагу, оскільки відповідачі є заінтересованими особами, та будь-яких доказів надання матеріальної допомоги матеріали справи не містять. Апеляційний суд констатував, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 24 січня 2011 року питання щодо прав та обов`язків
ОСОБА_4 не вирішувалося.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 серпня 2020 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі
№ 372/504/17, постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі
№ 235/9895/15-ц, постанові Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі
№ 404/1515/16-ц, постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі
№ 175/4753/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня
2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного суду України
від 23 травня 2012 року у справі № 6-37цс12, постанові Верховного суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року поновлено представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження заочного рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 24 січня 2011 року та постанови Харківського апеляційного суду від 19 травня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Харкова.
14 вересня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.