ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/96/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Сошенка Я. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - не з`явилися,
третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (колегія суддів: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Яковлєв М. Л., Куксов В. В.) і рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2020 (колегія суддів: Заєць С. В. - головуючий, Жерьобкіна Є. А., Соп`яненко О. Ю.) у справі
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний"
до 1) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, 2) Державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В`ячеславівни
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності та реєстрації змін, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У січні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" (далі - СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, Державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В`ячеславівни (далі - Державний реєстратор) про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (реконструкція нежитлового приміщення в житловий будинок), замовник - ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1, реєстраційний запис № СМ 142171180513 від 28.04.2017, вчинений Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради; скасування реєстрації змін, внесених 12.05.2017 державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмилою В`ячеславівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 35133772.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до частини 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю повинен був повернути декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, оскільки ця декларація була оформлена з порушенням установлених вимог.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 920/96/19, відмовлено у задоволенні позовних вимог СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, Державного реєстратора Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмили В`ячеславівни .
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для скасування реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта за № СМ142171180513 від 28.04.2017 та скасування реєстрації змін, внесених 12.05.2017 державним реєстратором, оскільки позивачем не доведено, що відповідачами були порушені його права, за захистом яких СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" звернулося до суду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та рішенням Господарського суду Сумської області від 14.01.2020 у справі № 920/96/19, до Верховного Суду звернулося СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу № 920/96/19 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 814/104/17, постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 914/850/17, від 18.06.2019 у справі № 920/330/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 27.01.2021 у справі № 826/10962/17, від 25.02.2021 у справі № 814/39/17, від 19.12.2019 у справі № 712/11825/17, від 11.07.2019 у справі № 576/415/17-ц, від 26.02.2020 у справі № 826/13788/15. Також, на думку скаржника, на цей час відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норми права в частині можливості оскарження в судовому порядку рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у разі, якщо: - декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-3 категорії складності, була зареєстрована на об`єкт, у випадку, коли під цей об`єкт нерухомого майна земельна ділянка взагалі не виділялась; - згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-3 категорії складності, нежитловий об`єкт, який знаходиться у виробничій зоні В-5, визначеній для розміщення підприємств 5 класу шкідливості, перетворюється у житловий; - реконструкція нежитлового приміщення в житлове проведена на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-3 категорії з порушенням підп. 9.1, 9.2 ДБН В.1.1-7.2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва" та пункту 3.25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (Додаток 3.1 (обов`язковий) ПРОТИПОЖЕЖНІ ВИМОГИ); - реконструкція нежитлового приміщення в житлове проведена на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-3 категорії проведена стосовно приміщення, яке має загальну стіну із нежитловим виробничим приміщенням, яке належить іншій особі - суб`єкту господарювання; - декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-3 категорії посилається на проектну документацію, яка відсутня. Скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норми права в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у разі застосування державним реєстратором пункту 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), який регулює порядок державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна до відносин, коли суб`єкт такого права не змінювався та застосування пункту 45 цього Порядку за процедурою державної реєстрації прав (а не поза процедурою державної реєстрації прав, як це передбачено цим пунктом). Також, на думку скаржника, на цей час відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норми права в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у разі, якщо орган державного архітектурно-будівельного контролю не повернув декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові у випадку, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог. Водночас скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, під час розгляду справи не дослідили докази, наявні в цій справі.
3.3. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради подано відзив на касаційну скаргу СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний", який надіслано до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 14.05.2021. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 було встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.05.2021, а відзив подано 14.05.2021, тобто після закінчення процесуального строку, встановленого судом, колегія суддів залишає відзив без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до договору купівлі-продажу приміщення на АДРЕСА_2 від 26.06.2015, зареєстрованого за номером: 4558, ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_1 купив в особисту приватну власність нежиле приміщення площею 164,3 м2.
4.2. Судами констатовано, що, звертаючись із позовом у цій справі, СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" наголошувало, що в договорі купівлі-продажу приміщення від 26.06.2015, була зазначена недостовірна інформація про кадастровий номер земельної ділянки та відсутній розмір земельної ділянки (відсутні істотні умови Договору). При цьому у листі Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держземагенства у Сумській області від 11.04.2018 № 515/415-18 встановлено, що в Державному земельному кадастрі відомості щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:001:0295 - відсутні, документація із землеустрою щодо формування цієї земельної ділянки до місцевого фонду документації із землеустрою не надходила.
Проте Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області була зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації 28.04.2017 за № СМ142171180513, якою зазначене нежитлове приміщення було реконструйоване в житловий будинок та якому присвоєно адресу АДРЕСА_3 .
4.3. Позивач посилався на те, що реконструкція нежитлового приміщення не передбачає автоматичного переведення його в житлове без дотримання Порядку надання дозволу на перепланування та/або переобладнання житлових та нежитлових приміщень; переведення нежитлових приміщень у категорію житлових; житлових будинків квартирного типу у будинки садибного типу, а також переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежитлові, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 26.10.2011 (із змінами, внесеними рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.02.2012 № 71, від 31.12.2013 № 671). Тому СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" вважає за необхідне скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 28.04.2017 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ряди, реєстраційний запис № CM 142171180513.
4.4. Позивач звертав увагу суду на те, що у спірній декларації про готовність об`єкта до експлуатації не зазначено найменування закінченого будівництвом об`єкта, і одночасно вказано інформацію, яка не передбачена Формою декларації, оскільки в графі "Інформація про об`єкт" (в якій повинні бути зазначені: адреса та найменування закінченого будівництвом об`єкта відповідно до затвердженого проекту будівництва, код об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000; категорія складності) ОСОБА_1 зазначив: "Реконструкція нежитлового приміщення в житловий будинок, АДРЕСА_2, 1110.3; II категорія".
4.5. З урахуванням викладеного, на думку позивача, спірна декларація про готовність об`єкта до експлуатації оформлена з порушенням вимог, передбачених пунктом 17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, а тому вона підлягала поверненню відповідно до частини 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та на підставі пунктів 18, 19 зазначеного Порядку.
4.6. Крім того, СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" зазначало, що відповідачем не було взято до уваги, що реконструкція нежитлового приміщення не передбачає автоматичного переведення його в житлове без дотримання Порядку. Позивач стверджував, що поява у виробничій зоні житлового будинку, який має спільну стіну із нежитловим виробничим приміщенням, яке належить СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний", а тим більше без дотримання єдиного функціонального механізму, передбаченого рішенням Сумської міської ради від 26.10.2011№ 673, порушує права позивача на вільне володіння та користування майном у виробничій зоні за адресою АДРЕСА_2 .
4.7. Також позивач зазначав, що на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмилою В`ячеславівною були внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення: 35133772 від 12.05.2017 (копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 153582199 від 23.01.2019, а саме: в розділі Інформація про зміни об`єкта нерухомого майна. Опис змін: Об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення від літ "Г" площею 164,3, об`єкт житлової нерухомості: Ні змінено на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: Так. Площа: додано Загальна площа (кв. м): 170.95, житлова площа (кв. м): 24.75. видалено загальна площа зменшилась на 0,9 м кв та становить 164,3 м. кв за рахунок внутрішнього перепланування-рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.09.2008). Тому, на думку позивача, реєстрацію цих змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також слід скасувати.
4.8. Водночас господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що матеріали цієї справи свідчать, що 28.04.2017 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області на ім`я ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та недоліків, а також порушень містобудівного законодавства, була зареєстрована Декларація про готовність об`єкта до експлуатації за № СМ142171180513. Отже, Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області, перевіривши та зареєструвавши Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № СМ142171180513 погодило, що реконструкція та прийняття в експлуатацію здійснювалося без будь-яких порушень вимог законодавства. При цьому в матеріалах справи відсутні докази оскарження дій Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області під час реєстрації декларації у 2017 році.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Предметом позову у цій справі є вимоги СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (реконструкція нежитлового приміщення в житловий будинок), замовник - ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1, реєстраційний запис № СМ 142171180513 від 28.04.2017, вчинений Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради; скасування реєстрації змін, внесених 12.05.2017 державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Іщенко-Амбарцумян Людмилою В`ячеславівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 35133772.
5.4. Підставою позовних вимог, на думку СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний", є те, що спірна декларація про готовність об`єкта до експлуатації була оформлена з порушенням установлених вимог, а тому орган державного архітектурно-будівельного контролю повинен був повернути цю декларацію замовникові.
5.5. Верховний Суд зазначає, що статтею 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" установлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
5.6. Частинами 1, 2 статті 10 цього ж Закону передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
5.7. Згідно з частиною 5 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" контроль за виконанням підготовчих робіт з винесення інженерних мереж, будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.
5.8. Відповідно до частин 1, 4, 5, 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
5.9. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
5.10. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
5.11. За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.12. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.13. Верховний Суд зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2017 Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області на ім`я ОСОБА_1 без будь-яких зауважень та недоліків, а також порушень містобудівного законодавства, була зареєстрована Декларація про готовність об`єкта до експлуатації за № СМ142171180513. З огляду на зазначене, судами констатовано, що Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області, перевіривши та зареєструвавши Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № СМ142171180513 погодило, що реконструкція та прийняття в експлуатацію здійснювалося без будь-яких порушень вимог законодавства.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та скасування внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та недоведеність того, що відповідачами порушені права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, у зв`язку з чим дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
5.14. СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.15. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.16. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 814/104/17, постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 914/850/17, від 18.06.2019 у справі № 920/330/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 27.01.2021 у справі № 826/10962/17, від 25.02.2021 у справі № 814/39/17, від 19.12.2019 у справі № 712/11825/17, від 11.07.2019 у справі № 576/415/17-ц, від 26.02.2020 у справі № 826/13788/15.
5.17. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.18. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 814/104/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_6 до ДАБІ та Центру надання адміністративних послуг Березнегуватської районної державної адміністрації про скасування реєстрації декларації від 26.09.2013 про готовність об`єкта до експлуатації, яка подана ОСОБА_7 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області; скасування реєстрації права власності № 3629181 від 29.11.2013 за ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_4, зареєстрованого державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Березнегуватсього районного управління юстиції Миколаївської області Ситовою Н. Г.
Водночас в цій постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який на думку скаржника не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів".
5.19. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької ОДА та Новоушицької РДА, у якому прокурор просив визнати недійсною декларацію № ХМ202133010989, подану ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про готовність об`єкта до експлуатації (елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ)) та скасувати її реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 790, укладений 02.09.2014 ОСОБА_9 з ОСОБА_10 визнати недійсним договір іпотеки № 799, укладений 03.09.2014 ОСОБА_10 з ОСОБА_11 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Красилівського районного нотаріального округу Грибчика А. М. від 02.09.2014 (індексний номер 15505090) про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_10 на Ѕ частину елінгу з кімнатами відпочинку, розташованого на АДРЕСА_5 та рішення від 03.09.2014 (індексний номер 155443656) про державну реєстрацію права іпотеки на Ѕ частину елінгу за ОСОБА_11 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 2333, укладений 08.09.2014 ОСОБА_8 з ОСОБА_12 ; визнати недійсним договір іпотеки № 2334, укладений 08.09.2014 ОСОБА_12 з ОСОБА_13 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова В. Ю. від 08.09.2014 (індексний номер 15638709) про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_12 на Ѕ частину елінгу з кімнатами відпочинку, розташованого на АДРЕСА_5, та рішення від 08.09.2014 (індексний номер 15642107) про державну реєстрацію права іпотеки на Ѕ частину елінгу за ОСОБА_13 ; зобов`язати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_5 .
У цій постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який на думку скаржника не було враховано судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, про те, що: "Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33))".
5.20. Проаналізувавши висновки, які викладені у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, та які, на думку позивача, не було враховано судами, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суди ухвалили оскаржувані рішення без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.
5.21. Крім того, Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 914/850/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Львівської міської ради, у якому Львівська міська рада просила скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю під літерою "А-1" площею 349,5 кв. м за адресою АДРЕСА_6 за ТОВ "Трейд-СС" (відповідачем-1) та зобов`язати відповідача-1 привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі під літерою "А-1" площею 349,5 кв. м. Свій позов третя особа (Львівська міська рада) обґрунтовувала тим, що земельна ділянка комунальної форми власності за адресою АДРЕСА_6 не передавалась відповідачу-1 в користування. Рішень про присвоєння поштової адреси на АДРЕСА_6 на нежитлові приміщення не приймалось. Будівництво спірного об`єкта є самочинним, оскільки в матеріалах справи відсутній проєкт забудови земельної ділянки та дозвіл Львівської міської ради на таку забудову, а відтак зазначена будівля підлягає знесенню, а державна реєстрація права власності на неї - скасуванню. Водночас у справі № 914/850/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи із встановлених судами обставин справи, та виходячи із положень статей 3, 13 Цивільного кодексу України неправомірна поведінка Вищого професійного училища № 29 міста Львова та відповідача-1 не може бути правовою підставою для набуття права власності на самочинне будівництво за рахунок майна третьої особи, яка подала до суду позов у цій справі - земельної ділянки комунальної власності, оскільки не вбачається, що поведінка останньої є недобросовісною. У даній справі не встановлено обставин і скаржником не наведено, які б давали підстави для відмови у позові через відповідну неналежну поведінку третьої особи, яка б давала підстави для відмови у позові. Судами не встановлено, а учасниками спору не доведено, що за вказаних у цій справі обставин державна реєстрація речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором за відповідачем-1 може свідчити про волевиявлення Львівської міської ради щодо розпорядження земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване, на користь відповідача-1, як і не вбачається правових підстав вважати, що Державний реєстратор вправі був розпоряджатися такою земельною ділянкою комунальної власності. Отже, за висновком Верховного Суду, відповідач-1 не вправі був розраховувати на набуття права власності на самочинне будівництво з позбавленням при цьому Львівської міської ради права на земельну ділянку комунальної власності, тому висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову Львівської міської ради, є правильними.
5.22. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/330/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фермерського господарства "Натон" про визнання недійсною додаткової угоди від 01.04.2018 до договору суборенди земельних ділянок від 14.04.2011, зареєстрованого відділом Держкомзему Лебединського району Сумської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 09.11.2011 за №592290004000863. Позовна заява була мотивована підробленням Додаткової угоди та укладенням вказаного правочину без волевиявлення позивача за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки позивач зазначеного документу не підписував та не мав наміру укладати таку угоду. Розглядаючи цю справу, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.04.2014 між позивачем (суборендар) та відповідачем (суборендодавець) укладено договір суборенди землі. При цьому у квітні 2018 позивачу стало відомо, що між ним та відповідачем укладено додаткову угоду, за умовами якої право суборенди позивача за договором суборенди припиняється. Вважаючи додаткову угоду підробленою, позивач звернувся до СВ Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП України в Сумській області. За фактом звернення позивача було відкрито кримінальне провадження №120182000090000157.
5.23. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 826/10962/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙОН-СЕРВІС" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (надалі - відповідач), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙОН-СЕРВІС" просило визнати протиправним та скасувати наказ "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності" від 13.07.2017 № 227; зобов`язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) подати для внесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України до реєстру документів, що дають право виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання про початок виконання будівельних робіт № КВ 083160821431 від 22.03.2016, декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №КВ 143162560159 від 12.09.2016. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що 13.07.2017 згідно з наказом відповідача № 227 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності" було скасовано реєстрацію вказаних декларацій про початок виконання будівельних робіт від 22.03.2016 № КВ 083160821431 та про готовність до експлуатації об`єкта від 12.09.2016 року №КВ 143162560159. Таке рішення позивач вважав незаконним та необґрунтованим, таким що порушує права позивача, тому просив його скасувати.
5.24. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 814/39/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" до Управління Державного архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, у якому позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення № 190 від 23.12.2016 "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт"; визнати незаконним та скасувати наказ управління Державної архітектурно-будівельної інспекції № 237 від 23.12.2016 "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт" та зобов`язання вжити заходи щодо відновлення запису про реєстрацію декларації № МК 083162701704 від 26.09.2016 в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених об`єктів. Позовні вимоги було мотивовано тим, що позивачем особисто не було допущено порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки виготовленням проектної документації займалась інша особа, а отже на думку позивача, відповідальність за виявлені недоліки мав би нести саме проектувальник. Позивач вважав, що підстав передбачених законодавством для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт у відповідача не було.
5.25. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 712/11825/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібер ЛТД" до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, заступника начальника управління ДАБК Черкаської міськради Очеретнього С. І., у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати: припис від 30.08.2017 № 33 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, постанову від 12.09.2017 № 38/974 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також визнати дії відповідача щодо винесення цієї постанови незаконними. Поряд із цим, розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій установили, що за результатом перевірки було складено акт від 30.08.2017 № 116, яким установлено, що ТОВ "Лібер ЛТД" було передано замовнику будівництва проектну документацію для виконання будівельних робіт на об`єкті. Вказана документація розроблена з порушенням пункту 2 статті 24 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 7 статті 27 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV "Про архітектурну діяльність", ДБН В.2.2-15:2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво, В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва", пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII "Про основи містобудування". На підставі зазначеного акта перевірки 30.08.2017 відповідачем винесено припис № 33 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 42. Вказані акт, протокол та припис 31.08.2017 направлені ТОВ "Лібер ЛТД" поштою та отримані керівником підприємства 04.09.2017, що підтверджується поштовим повідомленням № 2100700627138. 12.09.2017 управління ДАБК Черкаської міськради прийнято постанову № 38/974 ТОВ, якою ТОВ "Лібер ЛТД" визнано винним у правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 2 Закону від 14.10.1994 № 208/94-ВР "Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у розмірі 151 560,00 грн.
5.26. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 576/415/17-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_14, у якому просила визнати за нею право власності на реконструйовану нежитлову будівлю (магазин продовольчих та промислових товарів) загальною площею 253,4 кв. м з господарськими будівлями і спорудами у вигляді сараю літ. "Б", погребу літ. "Пг", вбиральнею літ. "У" та огорожею, розташованих на АДРЕСА_7 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_14 посилалася на те, що 23.02.2001 на Українській товарній біржі між нею та Березівським сільським споживчим товариством був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований під № 146932, за умовами якого вона придбала у власність приміщення магазину № НОМЕР_2 корисною площею 165,8 кв. м, розташоване на АДРЕСА_7 . Цей договір був зареєстрований у відповідному бюро технічної інвентаризації. Рішенням Глухівського районного суду Сумської області від 10.04.2002 у справі № 2-311 за її позовом до Глухівської районної спілки споживчих товариств про визнання угоди дійсною за нею було визнано право власності на вказане приміщення. 02.07.2002 між нею та Березівською сільською радою Глухівського району Сумської області був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вона придбала у власність земельну ділянку площею 627 кв. м, розташовану на АДРЕСА_7 під належним їй магазином, який також 24.07.2002 був зареєстрований в Березівській сільській раді. На підставі вказаного договору 20.03.2006 вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 281931, кадастровий номер 5921581100:01:003:0001. Через необхідність розширення приміщення існуючого магазину в 2008 році ОСОБА_14 здійснила його реконструкцію без дозвільних документів, а саме прибудувала до існуючого магазину два складських приміщення, в результаті чого площа магазину збільшилася до 253,4 кв. м. Проводячи реконструкцію ОСОБА_14 вважала, що має на це право, оскільки проводила реконструкцію на земельній ділянці, яка знаходиться у її власності. Крім того, під час проведення реконструкції ОСОБА_14 були дотримані всі необхідні умови для відповідного виду будівництва, а реконструйований магазин побудований в межах належної їй земельної ділянки. Вона змушена звернутися до суду з цим позовом, оскільки оформити право власності будь-яким іншим шляхом не має можливості через прийнятий 13.01.2015 Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт.
5.27. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 826/13788/15, на яку посилається скаржник, ухвалена за адміністративним позовом ОСОБА_15 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у якому позивач просив визнати протиправними дії щодо проведення перевірки та складання акта перевірки від 23.06.2015; визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.06.2015. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_15 зазначав, що відповідачем було проведено протиправну перевірку, оскільки наказ про її призначення позивачу не вручався, крім того, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 не може регулювати проведення перевірки квартири, яка відноситься до ІІ категорії складності, оскільки цей порядок регулює процедуру здійснення контрольних заходів за об`єктами архітектури, які належать до IV і V категорії складності. Також, позивач стверджував, що припис про усунення порушень є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач не є суб`єктом містобудування, крім цього, спірний припис не містить конкретних дій, які необхідно вчинити для усунення порушень діючого законодавства.
5.28. Верховний Суд, проаналізувавши зазначені судові рішення, установив відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у цій справі, що розглядається, та справах на які посилається СГ ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний", що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин.
5.29. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.