ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/3177/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі -ЛОГІСТИК" - Гордієнко С.Д., адвокат (ордер від 22.04.2021 ВІ № 1040247),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі -ЛОГІСТИК"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (головуючий суддя: Кузнецов В.О., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.)
у справі № 904/3177/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі -ЛОГІСТИК"
(далі - ТОВ "ДенДі -ЛОГІСТИК")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" (далі - ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод")
про стягнення 1 240 104,99 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" про стягнення з останнього 1 240 104,99 грн. заборгованості, з яких: 507 144,53 грн - 20% річних, 634 876,40 грн - пеня, 98 084,06 грн - інфляційні втрати та 18601,57 грн. сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 03.06.2019 № 03062019-ПВ/ТЕ транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів. Крім того, ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК" зазначає, що відповідач у примусовому порядку виконав рішення суду зі справи № 904/4248/19, яким на його користь стягнуто основний борг та штрафні санкції, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим він звернувся з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 (суддя: Кеся Н.Б.) у справі № 904/3177/20 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" на користь ТОВ "ДенДі -ЛОГІСТИК" 507 144,53 грн - 20% річних, 634 876,40 грн - пені, 98 084,06 грн - інфляційні втрати та суму сплаченого судового збору у розмірі 18 601,57 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на доведеність матеріалами справи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, а також відсутністю підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій за договором.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у даній справі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 змінено, резолютивна частина рішення суду першої інстанції викладена в такій редакції : "Позов ТОВ "ДенДі -ЛОГІСТИК" до ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" на користь ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК" загальну суму заборгованості у розмірі 669 094,52 грн, з яких: 253 572,26 грн - 20% річних, 317 438,20 грн - пеня, 98 084,06 грн - інфляційні втрати та суму сплаченого судового збору у розмірі 18 601,57 грн. Видати наказ".
Змінюючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та річних на 50%), суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 зі справи № 902/417/18, та те, що: відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості; збитковість фінансово-господарської діяльності відповідача за 2019 рік; суттєве збільшення в укладеному сторонами договорі розміру процентів річних; ненадання суду доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, а також те, що відповідачем за рішенням суду зі справи № 904/4248/19 вже було сплачено 20% річних та пені; непроведення з останнім (відповідачем) розрахунків з боку його контрагентів, - дійшов висновку про можливість зменшення пені та річних на 50%.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 24.12.2020 ТОВ "ДенДі -ЛОГІСТИК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків), з посиланням на приписи пунктів 1, 2 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, приписи статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 7, 76-79, 236, 238 ГПК України. При цьому скаржник вказує, що апеляційним господарським судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 та від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18. Разом з тим скаржник вказує, що, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд апеляційної інстанції врахував лише можливість суду на зменшення загального розміру відсотків річних та не врахував те, що обставини у справі № 904/3177/20 є відмінними від обставин у справі № 902/417/18, у зв`язку з чим від висновку якого в даній справі, як він вважає, необхідно відступити. Також зазначає, що врахування судом, зокрема, наданого відповідачем звіту про фінансовий стан на 31.12.2019 та наявність дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем у 2019 році встановлена на підставі недопустимих доказів. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував, у чому полягає винятковість випадку у цій справі для зменшення розміру штрафних санкцій.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, зазначаючи, зокрема, про її законність та обґрунтованість.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 904/3177/20, розгляд касаційної скарги призначено на 11.03.2021.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.03.2021 № 29.3-02/318 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3177/20 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці.
Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2021 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "ДенДі -ЛОГІСТИК" у справі № 904/3177/20 на 25.03.2021.
25.03.2021 розгляд касаційної скарги зі справи не відбувся, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю суддів Колос І.Б. та Селіваненка В.П.
Згідно з ухвалою Суду від 12.04.2021 розгляд касаційної скарги у справі призначений на 22.04.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 справу № 904/3177/20 разом із касаційною скаргою ТОВ "ДенДі -ЛОГІСТИК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 справу № 904/3177/20 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.05.2021 справу № 904/3177/20 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. - головуючий, Селіваненко В.П., Малашенкова Т.М.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2021 розгляд касаційної скарги призначено на 24.06.2021.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.06.2021 № 29.3-02/1601 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3177/20 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Так, судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 03.06.2019 ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК" (далі-експедитор) та ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" (далі-клієнт) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 03062019-ПВ/ТЕ (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, та транзитних вантажів залізничним, автомобільним, водним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору "послуги").
Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги ТЕО з перевезень у внутрішньому сполученні та послуги ТЕО з міжнародних перевезень на суму 6 748 526,40 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (надання послуг) від 31.07.2019 року № 584 та додатком до нього.
Суди також встановили, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі № 904/4248/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2020, задоволено позовні вимоги ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК" та стягнуто з ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" на користь ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК" 3 606 031,70 грн. основного боргу, 88 915,85 грн. 20% річних та 149 971,40 грн. пені за період з 04.08.2019 по 17.09.2019 та 57 673,78 грн. витрат зі сплати судового збору.
22.05.2020 на виконання зазначеного рішення зі справи № 904/4248/19 господарським судом видано відповідний наказ.
25.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження ВП № 62174522.
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем було погашено заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.06.2020 № 5177, від 02.06.2020 № 5181, від 27.05.2020 № 4861, у зв`язку з чим 01.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62174522.
ТОВ "ДенДі-ЛОГІСТИК", звертаючись з даним позовом до суду, просило стягнути на його користь інфляційні втрати у розмірі 98 084,06 грн. за період серпень 2019 - квітень 2020, пеню за період з 18.09.2019 по 26.05.2020, з 27.05.2020 по 31.05.2020 та з 01.06.2020 по 01.06.2020 у розмірі 634 876,40 грн. та 20% річних з простроченої суми у розмірі 507 144,53 грн., посилаючись при цьому на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги.
ТОВ "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод", у свою чергу, просило суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50 %, подавши відповідне клопотання про зменшення.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду стала незгода позивача зі зменшенням розміру нарахованих ним штрафних санкцій (пені та 20% річних) до 50 %.
Скаржник вказує, що апеляційним господарським судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 та від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18.
Стосовно викладеного Суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.
Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 904/3177/20 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Касаційний господарський суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення у справі № 904/3177/20 ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 та від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, оскільки висновки в зазначених справах і у справі № 904/3177/20, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, у кожній з зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Водночас Суд звертає увагу, що у наведених справах Верховний Суд послідовно зазначав про законодавчо врегульоване право судів на зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу та вирішення питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також встановлення розміру, до якого підлягає їх зменшення.
У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, приписи статті 233 ГК України та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 7, 76-79, 236, 238 ГПК України.
Верховний Суд визнає безпідставними такі доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним господарським судом приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вище перелічених справах, оскільки висновки судів про часткове задоволення клопотання про зменшення розміру пені у справах № 922/3613/18, № 910/1199/19 та № 920/1013/18 не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, адже зменшення розміру пені є правом суду прямо передбаченим частиною 3 статті 551 ЦК України і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Вирішення питань оцінки розміру збитків та інших обставин, які мають істотне значення не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).