ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6613/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Никоненко О.О. адвокат (ордер від 17.03.2021 №АР 1040455)
відповідача - не з`явився,
третьої особи - Плахотна О.М. адвокат (ордер від 23.06.2021 №ВЕ 1042010)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Вільнянської районної ради Запорізької області
на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021
за позовом Вільнянської районної ради Запорізької області
до Державної служби геології та надр України
про скасування спеціального дозволу на користування надрами,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат".
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Вільнянська районна рада Запорізької області (далі - Рада, позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України про скасування спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.2006 № 4064, виданого на підставі наказу Державної служби геології та надр України від 30.09.2011 № 95.
2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував на те, що дозвіл на користування надрами від 18.10.2006 № 4064 відповідачем переоформлено з порушенням положень чинного законодавства, а також безпідставно продовжено його дію, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2020 (суддя Ломака В.С.) відмовлено у задоволенні позову.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 (колегія суддів у складі: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Рада, не погоджуючись з даними судовими рішеннями, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
7. 17.06.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" направлено до суду відзив на касаційну скаргу, датований 17.06.2021. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 18.05.2021 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 02.06.2021, зазначене свідчить про подання відзиву поза межами встановленого судом строку, а тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, відзив підлягає залишенню без розгляду, як такий, що подано за межами процесуального строку. Клопотань про продовження строку на подання відзиву від товариства з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" не надходило.
8. Від Державної служби геології та надр України відзив на касаційну скаргу не надходив.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
9. Рішенням Запорізької обласної ради від 19.12.2003 № 10 "Про погодження клопотань щодо надання надр у користування" погоджено клопотання про надання надр у користування, зокрема, закритому акціонерному товариству "Енергосоюз" з метою розробки Східної ділянки Біляївського родовища каолінів у с. Біляївка Вільнянського району (загальнодержавного значення).
10. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань закрите акціонерне товариство "Енергосоюз" було припинено 17.02.2012 року, номер запису 14801120006011672.
11. 18.10.2006 року Державною службою геології та надр України на підставі наказу від 30.09.2011 №95 було видано Спеціальний дозвіл на користування надрами №4064 на видобування каоліну в якості сировини для виробництва збагаченого каоліну для застосування в керамічній та паперовій промисловості на Східній ділянці Біляївського родовища Вільнянського району Запорізької області, що знаходиться на 2,5 км. на північ від м. Вільнянськ, площею 382,0 га (далі - Дозвіл).
12. 26.10.2018 року було підписано звернення депутатів Вільнянської районної ради Запорізької області сьомого скликання до Державної служби геології та надр України щодо скасування вищевказаного Дозволу, з наступних підстав:
- товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" ніколи не отримувало жодних позитивних рішень органів місцевого самоврядування Вільнянського району Запорізької області та обласних органів самоврядування на свою користь за зверненням про розробку Східної ділянки Біляївського родовища каолінів;
- дозвіл на користування надрами був виданий Закритому акціонерному товариству "Енергосоюз" 27.07.2003 року за № 3362 строком дії до 27.07.2013 року. Незрозуміло яким чином він був переоформлений, адже ЗАТ "Енергосоюз" ліквідовано 17.02.2012, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" не є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Енергосоюз";
- з моменту отримання вказаного дозволу й до теперішнього часу Товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" не приступило до користування надрами. На сьогодні не ведеться жодних робіт на ділянці, запланованій під розміщення кар`єру та збагачувальної фабрики. Відсутні будь-які майнові комплекси тощо. Земля використовується за призначенням - для виробництва сільськогосподарської продукції.
13. За таких обставин, депутати Вільнянської районної ради Запорізької області просили відповідача скасувати Дозвіл у встановленому законом порядку.
14. Рішенням Вільнянської районної ради Запорізької області від 26.10.2018 № 25 було прийнято звернення депутатів Вільнянської районної ради Запорізької області сьомого скликання до Державної служби геології та надр України щодо скасування спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами від 18.10.2006 № 4064, виданого з метою розробки Біляївського родовища первинних каолінів на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
15. Листами від 10.10.2018 № 02-41/219, від 16.10.2018 № 02-41/224, від 26.10.2018 № 02-41/234 позивач звертався до відповідача з вимогою про скасування Дозволу із зазначених вище підстав.
16. У той же час відповідач листом від 16.11.2018 № 23266/03/12-18 повідомив позивача про відсутність правових підстав для припинення права на користування надрами товариством з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" на підставі оскаржуваного Дозволу.
17. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" дозвіл необхідно скасувати, оскільки він був наданий строком на 10 років, а не на 20 років, як передбачено пунктом 7 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок).
18. Також позивач вказував, що Дозвіл було переоформлено на товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" з порушенням пункту 16 Порядку, оскільки згідно з інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Закрите акціонерне товариство "Енергосоюз" було припинено 17.02.2012 року.
19. Ще однією підставою для скасування Дозволу, на думку позивача, є те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Біляївський збагачувальний комбінат" не приступило до користування надрами з моменту отримання вказаного дозволу, жодних робіт (ні підготовчих, ні робіт по видобутку каоліну) не виконується, що в силу пункту 6 статті 26 Кодексу України про надра є підставою для припинення права користування надрами.
20. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, вказав, що позивачем не зазначено, у чому саме полягає порушення оскаржуваним спеціальним дозволом його прав чи інтересів та/або інтересів територіальної громади Вільнянського району Запорізької області, у той час як спірний Дозвіл не породжує, не змінює та не припиняє жодних прав чи обов`язків для позивача.
Касаційне провадження
21. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.06.2021, який наявний в матеріалах справи.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
24. Звертаючись до суду із позовом про скасування спеціального дозволу на користування надрами, позивач вважав, що оскаржуваний дозвіл видано на об`єкт надрокористування - східна ділянка Біляївського родовища, що знаходиться у Вільнянському районі Запорізької області, а тому безпосередньо стосується територіальної громади, яку представляє позивач. Позивач зазначає, що у відповідача не було підстав переоформлювати спеціальний дозвіл від 27.07.2003 № 3362, наданий закритому акціонерному товариству "Енергосоюз". Також скаржник вказує, що відповідачем було безпідставно продовжено дію спеціального дозволу.
25. Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
26. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).
27. Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
28. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
29. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
30. У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
31. Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
32. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).
33. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
34. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).
35. Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
36. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
37. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
38. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
39. Частини перша, третя і четверта статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
40. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
41. У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
42. Згідно з частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
43. Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
44. Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
45. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
46. Частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
47. За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не зазначено, у чому саме полягає порушення оскаржуваним спеціальним дозволом його прав чи інтересів та/або інтересів територіальної громади Вільнянського району Запорізької області, у той час як спірний Дозвіл не породжує, не змінює та не припиняє жодних прав чи обов`язків для позивача. Саме по собі ствердження позивача про невідповідність оспорюваного дозволу нормам чинного законодавства, за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставами для скасування спеціального дозволу в судовому порядку, оскільки, відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи, яка звернулась із позовом до суду.
48. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в позові за недоведеністю позивачем його порушеного права під час звернення із даним позовом до суду.
49. За змістом касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є зокрема приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
50. Намагання скаржника отримати висновки по суті спору не відповідають тим підставам з яких позивачу було відмовлено в позові. Зі встановлених обставин щодо відсутності порушеного права позивача було єдиною і достатньою підставою для відмови в позові. Відповідно по суті із зазначених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження відсутні підстави для формування правового висновку.
51. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження. Скаржником також не доведено наявності визначених ГПК України підстав для зміни або скасування судових рішень попередніх інстанцій.
52. Що до посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій є необґрунтованими.
53. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
54. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.