ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2971/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компаніям "Паритет"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.В. Отрюх, судді: О.М. Остапенко, Л.Л. Гарник) від 24.03.2021
та ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя Д.В. Мандичев) від 25.11.2020 (в частині притягнення ОСОБА_1 до солідарної відповідальності разом з Товариством з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг")
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компаніям "Паритет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг"
про банкрутство.
Учасники справи:
представник кредитора - Квітін Р.В., адвокат,
представник боржника - не з`явився,
від ОСОБА_1 - Іванова А.С., Кубрак Ж.Б., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 25.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компаніям "Паритет" (далі - Кредитор) подало заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінжиніринг" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
29.04.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Кредитора провадження у справі про банкрутство Боржника, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Степаненка М.М. тощо.
01.07.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив визнати кредиторів стосовно Боржника із відповідними сумами вимог та черговістю їх задоволення тощо, а саме Кредитора та Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.
20.07.2020 Господарський суд міста Києва постановив, зокрема, визнати Боржника банкрутом, відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Степаненка М.М.
1.2. 07.07.2020 Кредитор подав клопотання про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності, а саме визнання ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Боржника; та вжиття заходів щодо накладення арешту на все майно ОСОБА_1, в тому числі: Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, та Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
1.3. Клопотання в частині притягнення ОСОБА_1 як керівника, засновника і бенефіціара Боржника до солідарної відповідальності мотивовано допущенням керівником Боржника виникнення підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора, та невиконанням, попри встановлений обов`язок ОСОБА_1 як керівника Боржника, звернутись в місячний строк до суду із заявою відкриття провадження у справі про банкрутство з тих підстав, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань Боржника в повному обсязі, оскільки керівника Боржника вчинила бездіяльність у виконанні зобов`язань Боржника перед Кредитором з оплати поставленого ним товару за укладеним між ними контрактом, що призвело до виникнення у Боржника грошового зобов`язання, сума якого стягнена за рішенням суду, однак яке не може бути виконане через відсутність у Боржника майна та грошових коштів.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 25.11.2020 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021) про відмову Кредитору в задоволенні клопотання про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності та накладення арешту майно, а також у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 .
2.2. Рішення судів в частині відмови в задоволенні клопотання про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності мотивовані відсутністю правових підстав для покладення на керівника Боржника - ОСОБА_1, солідарної відповідальності, оскільки не доведено порушення нею місячного строку для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство з моменту ухвалення рішення про стягнення з Боржника заборгованості перед Кредитором з огляду на необізнаність про відповідне рішення апеляційного суду та дату його ухвалення - 14.01.2020, тоді як Кредитор звернувся із відповідною заявою 25.02.2020. Також суди врахували припинення з 25.01.2020 повноважень ОСОБА_1 як керівника Боржника через зміну з цієї дати керівника Боржника на іншу особу.
Суди також виходили з того, що умовою покладення солідарної відповідальності на керівника боржника є доведені обставини загрози неплатоспроможності, що обумовлює установлення судом всіх кредиторів, всіх зобов`язань, неможливості їх задовольнити, наявності у боржника майна, грошових коштів та інших актів та їх вартості на момент виникнення кредиторських вимог, а також порушення керівником строків подання відповідної заяви.
3. Встановлені судами обставини
3.1 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 910/3630/19 задоволено позовні вимоги Кредитора до Боржника про стягнення 138 902,00 доларів США.
ОСОБА_1 не була присутня на судовому засіданні 14.01.2020.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 910/3630/19 встановлено, що відповідачем у справі (Боржником) було отримано товар на загальну суму 148902,00 дол. США, відповідно до Контракту №141029-12 від 29.10.2014 (далі - Контракт), проте протягом визначеного договором строку - 90 днів, зобов`язання щодо оплати поставленого товару не були виконані належним чином, у зв`язку із чим у Боржника виникла заборгованість перед Кредитором в сумі 138902,00 дол. США.
За Контрактом визначено строк для виконання зобов`язання в 90 днів з моменту поставки товару, тобто з 06.05.2015 у Боржника виникло не виконане грошове зобов`язання.
За змістом постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 910/3630/19 Боржнику 04.02.2015 був поставлений товар, визначений Контрактом, тому строк виконання зобов`язання за Контрактом настав.
Згідно з довідкою, виданою Приватним виконавцем Гненним Д.А. за вих. № 803 від 24.02.2020 є неможливим виконати рішення суду у справі № 910/3630/19 та стягнути заборгованість з Боржника у зв`язку із відсутністю в Боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення.
3.2 Згідно з відомостями інформаційної системи Opendatabot до кінця січня 2020 року керівником, засновником і бенефіціаром Боржника була громадянка ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006438905 від 10.03.2020 з 25.01.2020 року керівником Боржника став ОСОБА_2 .
3.3 ОСОБА_1, заперечуючи проти клопотання Кредитора про покладення солідарної відповідальності, зазначила, що вона виконувала повноваження керівника Боржника з 08.02.2014 по 24.01.2020 (включно) та термін звернення її до Господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства слід відраховувати з 14.01.2020 (дати постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3630/19) по 13.02.2020. ОСОБА_1 зазначила, що їй не було відомо про подання апеляційної скарги у справі № 910/3630/19, як і про судове засідання, призначене Північним апеляційний господарським судом на 14.01.2020.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 15.04.2021 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 в частині відмови у притягненні ОСОБА_1 до солідарної відповідальності і ухвалити нове рішення, яким клопотання Кредитора про притягнення ОСОБА_1 до солідарної відповідальності разом з Боржником задовольнити.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували у спірних правовідносинах норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а саме: статей 11, 16, 509 Цивільного кодексу України, у визначенні моменту виникнення зобов`язання Боржника перед Кредитором за Контрактом, застосувавши ці норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, постановах Верховного Суду: від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц тощо; що призвело до неправильного визначення судами моменту виникнення у Боржника обов`язку звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство через невиконані зобов`язання перед Кредитором за Контрактом та за відсутності майна та грошових коштів для виконання вказаних зобов`язань та погашення боргу.
5.2 Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах - частини шостої статті 34 КУзПБ, яка у цій справі неправильно застосована судами попередніх інстанцій та для правильності застосування якої Верховному Суду необхідно сформувати висновки:
- в питанні необхідності доведення безспірності вимог кредитора для виникнення у боржника обов`язку за правилами вказаної норми звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- в питанні достатності доведення винної, умисної бездіяльності керівника боржника або необхідності настання сукупності подій для виникнення підстав для покладення на керівника боржника у справ про банкрутство солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
5.3 Крім цього судами допущені порушення норм процесуального права, оскільки суди не взяли до уваги, не розглянули та не надали оцінки аргументам Кредитора, які мали значення для вирішення спору: щодо визначення строку для звернення Боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, щодо обставин визнання Боржником боргу за Контрактом шляхом сплати у 2017 році грошових коштів на суму 10 000 доларів США, щодо моменту виникнення у Боржника боргу перед податковим органом, який встановлений рішенням у справі № 910/2971/20 та щодо обставин відсутності у Боржника активів для задоволення відповідних вимог податкового органу.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1 Згідно з аргументами ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, у якій вона погодилась із висновками та мотивами в оскаржуваних судових рішеннях, скаржник, неправильно визначивши дійсні мотиви, за яких ухвалені оскаржувані рішення, помилково вказав на неправильне застосування цими судами норми частини шостої статті 34 КУзПБ, підмінив категорії "загроза неплатоспроможності" з наявністю "зобов`язання", а тому вказав на незастосування судами попередніх інстанцій позицій Верховного Суду, які і не підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.
6.2 Також ОСОБА_1 вказала на неврахування скаржником позиції Верховного Суду в постанові від 21.10.2020 у справі № 915/36/20, згідно з якою Суд, надавши правову кваліфікацію правовідносинам за частиною шостою статті 34 КУзПБ, визначив алгоритм дій боржника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
6.3 Поряд з цим ОСОБА_1 заперечила здійснення поставки за Контрактом, право вимоги до Боржника за яким набув Кредитор, через відсутність первинної документації з поставки товару саме за цим Контрактом, а не за іншим, відповідно заперечила існування боргу саме перед Кредитором, що був присуджений до стягнення у справі № 910/3630/19.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо передумов для солідарної відповідальності керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів
7.1 Відповідно до положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ "Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство" законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов`язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У разі порушення цих вимог, яке допущене керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
7.2 Суд зазначає, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п`ята статті 11 та стаття 95 цього Закону) так само встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з частиною першою статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина шоста статті 95 цього Закону). Водночас Закон не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності .
В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутства, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутства, який допускався згідно із Законом про банкрутство.
7.3 Отже з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності) визначивши суб`єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.
Отже солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
При цьому предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20.
7.4 Враховуючи, що підставою для вимог Кредитора про солідарну відповідальність керівника Боржника стало порушення, прямо визначене частиною шостою статті 34 КУзПБ, а саме - недотримання боржником вимоги щодо обов`язку у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), то Суд щодо порядку доведення заявником, щодо необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності зазначає про необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:
- порушення визначеного абзацом другим частини шостою статті 34 КУзПБ місячного строку
- та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.
7.5 Щодо правил обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку та щодо порядку доведення учасником і встановлення судом ознак загрози неплатоспроможності Суд зазначає про таке.
7.6 Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому, з огляду на положення частини шостої статті 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень частин другої, третьої та четвертої статті 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
7.7 З викладеного випливає висновок, що обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, а також з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких:
- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;
- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
При цьому зобов`язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.
Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1), а тому визнає помилковим висновок судів в оскаржуваних рішеннях про обчислення у спірних правовідносинах визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку з 14.01.2020 - дати набрання законної сили рішенням у справі № 910/3630/19 про стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості, що виникла у відповідних правовідносинах.
7.8 Щодо допустимих та належних доказів, у розумінні статей 77, 76 ГПК України, які є необхідними та достатніми для підтвердження та встановлення судом іншої обов`язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника ( пункт 7.6), Суд звертається до положень частини четвертої статті 34 КУзПБ, що визначає документи/докази, що додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема:
- докази загрози неплатоспроможності;
- установчі документи боржника - юридичної особи;
- бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;
- перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), сума грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
- перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;
- перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), сума грошових вимог, підстави виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
- довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності) про наявність або відсутність на балансі підприємства, щодо якого подано заяву про відкриття провадження у справі, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;
- перелік осіб, які мають невиконані зобов`язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов`язань, строку виконання та підстав виникнення;
- відомості про всі рахунки у депозитарних установах боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
- відомості про всі рахунки, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;
- інші документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника.
7.9 Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.
Отже суд під час розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, яка подана, у тому числі і з підстав, передбачених частиною шостою статті 34 КУзПБ про банкрутство, зобов`язаний перевірити додані до заяви документи на предмет їх відповідності вимогам КУзПБ та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у подібних правовідносинах в постановах від 09.08.2018 у справі № 910/22788/15 та від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19, яка сформульована хоча і в питанні застосування частини п`ятої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак яка за своїм змістом стосується передумов для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.
7.10 Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 11 цього закону фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Відповідно до пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення) баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.
Пунктом 1 розділу ІІ Положення передбачено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного період.
Згідно з пунктом 7 цього розділу Положення у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства.
Отже, баланс є невід`ємною складовою фінансової звітності і на нього поширюються вимоги щодо оформлення, підписання тощо, які встановлені для фінансової звітності.
Частиною 2 цієї статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади, крім суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків - Національним банком України.
Порядок і строки подання фінансової звітності конкретизовані в Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000, № 419 (далі - Порядок), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (пункт 1)
Згідно приписами пункту 2 Порядку фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
Відповідно до пункту 5 Порядку проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.
Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам доходів і зборів у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
7.11 Водночас норми частини четвертої статті 34 КУзПБ встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів (зокрема, контролюючих) (пункт 7.6).
Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна).
А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19.
7.12 Враховуючи наведені положення Законів (пункти 7.8-7.10) та підсумовуючи висновки у пунктах (7.9, 7.11), Суд зазначає, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (пункти 7.8, 7.10 - частина четверта статті 34 КУзПБ, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення).
7.13 Поряд з цим Суд враховує, що за наведеного в частині четвертій статті 34 КУзПБ переліку документів повноваження їх складати/оформляти, формувати відповідні відомості належать боржнику та, відповідно, можливість безпосередньо надати має боржник, тоді як для кредитора ця можливість, як правило, ускладнюється.
А тому Суд, звертаючись до положень частини 10 статті 39 КУзПБ (про проведення аудиту боржника за ухвалою суду про відкриття провадження у справі) та положень частини третьої статті 44 КУзПБ (щодо обов`язку розпорядника майна проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства), зазначає, що з метою дослідження факту загрози неплатоспроможності боржника, який потребує дослідженню для встановлення підстав для солідарної відповідальності керівника боржника, суд може зобов`язати боржника або кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна надати відомості за результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.
Дійшовши цього висновку Суд звертається до подібної правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 36 постанови від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20 в питанні доказової бази, що використовується для доведення та дослідження судом з метою встановлення ознак загрози неплатоспроможності боржника.
7.14 Натомість суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, наведеного не врахували та, попри правильні висновки про умови для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника (пункт 2.2), порушили правила обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку (пункт 7.7) та дійшли передчасного висновку про те, що не мало місце порушення Боржником цього строку у спорі про солідарну відповідальність керівника Боржника, оскільки суди не надали оцінки:
- зібраним у справі доказам (зокрема рішенню у справі № 910/3630/19-пункт 3.1) на предмет підстав, обставин та дати виникнення у Боржника перед Кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;
- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у Боржника зобов`язань перед іншим кредитором - податковим органом;
- доказам щодо вартості майнових активів Боржника станом на той звітний період, коли у Боржника виникли зобов`язання перед Кредитором та податковим органом (якщо зобов`язання перед обома кредиторами виникли в один і той самий звітний період (пункт 7.11);
з метою співставлення моментів виникнення у Боржника зобов`язань перед вказаними кредиторами, встановлення, чи мав місце в той самий звітний період факт перевищення сумарного розміру зобов`язань перед його кредиторами (податковим органом та Кредитором) над розміром всіх активів Боржника, задля встановлення наявності та тривалості існування у Боржника ознак загрози неплатоспроможності Боржника, обчислення перебігу місячного строку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно, встановлення, чи мало місце порушення цього строку як підстави для солідарної відповідальності керівника Боржника, а також щодо особи керівника Боржника на момент виникнення у нього обов`язку звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ .
7.15 Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього кодексу.
Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, обґрунтованість заявлених Кредитором підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього кодексу, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного суду в частині притягнення ОСОБА_1 до солідарної відповідальності разом з Боржником - скасуванню, з направленням справи в скасованій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.
7.16 Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат у справі.
Керуючись статтями 129, 300, 310, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд