ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/39/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_2 - не з`яв.,
відповідача - Вороненка Богдана Миколайовича - не з`яв.,
розглянувши касаційну скаргу Вороненка Богдана Миколайовича
(далі - Вороненко Б.М. )
на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді Богатир К.В. і Поліщук Л.В.)
зі справи № 915/39/21
за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 )
до Вороненка Б.М.
про стягнення 3 584 181,54 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано до господарського суду Миколаївської області про стягнення коштів у сумі 3 584 181,54 грн., у тому числі заборгованості за орендною платою, "інфляційних втрат", 10 % річних, процентів, неустойки, пені.
2. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021 (суддя Мавродієва М.В.) відмовлено у відкритті провадження у справі із зазначенням про те, що дана справа відноситься до юрисдикції загального суду.
3. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021: задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 ; згадану ухвалу місцевого господарського суду скасовано; позовну заяву ОСОБА_2 направлено для подальшого розгляду до господарського суду Миколаївської області.
При цьому суд виходив із належності даної справи до юрисдикції господарських судів.
4. У касаційній скарзі до Верховного Суду Вороненко Б.М., зазначаючи про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права та неправильне застосування ним норм матеріального права, просить: оскаржувану постанову апеляційної інстанції зі справи скасувати, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021 залишити в силі; стягнути з ОСОБА_2 на користь Вороненка Б.М. 2 270 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
5. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною інстанцією статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", порушенням статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
7. У постановленні ухвали від 11.01.2021 місцевим господарським судом з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
7.1. В обґрунтування позовних вимог вказано, що:
- за рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.02.2018 у справі №915/1056/16 стягнуто з Вороненка Б.М. на користь фізичної особи-підприємця (ФОП) Медовкіна Павла Олеговича (далі - Медовкін П.О. ): за договором оренди від 01.11.2011 №1 - заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пеню; за договором оренди б/н від 01.11.2011 - заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пеню, судовий збір;
- станом на 30.09.2017 за вказаним рішенням суду з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати за відповідними договорами;
- 31.07.2020 за договором про відступлення права вимоги (цесії) Медовкін П.О. відступив позивачу право вимоги до Вороненка Б.М. за згаданими договорами оренди.
7.2. Предметом позовних вимог у справі є стягнення сум процентів, штрафних санкцій, річних та "інфляційних витрат", нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди, укладених ФОП Медовкіним П.О. як орендодавцем і ФОП Вороненком Б. М. як орендарем.
7.3. Позивачем у справі є не орендодавець за договорами оренди - Медовкін П.О., а новий кредитор - ОСОБА_2 за укладеними між ними як фізичними особами, які не є підприємцями, договором від 31.07.2020 про відступлення права вимоги (цесії).
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), Медовкін П.О. припинив підприємницьку діяльність 21.02.2017, а ОСОБА_2 - 12.11.2019.
Отже, договір про відступлення права вимоги (цесії) укладено між фізичними особами, які не є підприємцями, - Медовкіним П.О. та ОСОБА_2, і цей договір є цивільно-правовим договором, а тому між його сторонами виникли цивільні, а не господарські правовідносини.
8. Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.
8.1. Аналіз змісту та підстав позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання господарського договору.
8.2. Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору та під час здійснення відповідачем господарської діяльності, припинення надалі підприємницької діяльності не змінює статус особи у зобов`язанні, тому спір у даній справі належить до господарської юрисдикції.
9. Причиною подання касаційної скарги в даній справі стала незгода відповідача із скасуванням апеляційною інстанцією ухвали місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження зі справи.
10. Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:
- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду (частина друга статті 4);
- господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20);
- сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша статті 45);
- суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 175).
11. Згідно з положеннями Цивільного кодексу України:
- кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги; пункт 1 частини першої статті 512);
- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514).
12. За приписами Господарського кодексу України:
- під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (частини перша, друга статті 3);
- громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу (частина перша статті 128);
- господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173).
13. З урахуванням наведених законодавчих приписів та з`ясувавши, що:
- предметом позовних вимог у справі є стягнення коштів (у тому числі процентів, штрафних санкцій, річних, "інфляційних втрат"), нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договорів оренди, укладених ФОП Медовкіним П.О. як орендодавцем і ФОП Вороненком Б.М. як орендарем;
- позивач зі справи відповідно до договору від 31.07.2020 про відступлення права вимоги (цесії) набув прав первісного кредитора у господарських зобов`язаннях за договорами оренди;
- згаданий договір про відступлення права вимоги (цесії) не є предметом позову зі справи, за ним лише змінився кредитор (у господарських зобов`язаннях) за договорами оренди;
- спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням фізичною особою - підприємцем умов господарського договору та під час здійснення господарської діяльності, й відтак припинення в подальшому підприємницької діяльності не змінює статусу особи у зобов`язанні, -
суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про належність справи з даного спору до юрисдикції господарських судів та про помилковість відмови у відкритті місцевим господарським судом провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
14. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, у зв`язку з чим його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
15. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд