РІШЕННЯ
Іменем України
24 червня 2021 року
Київ
справа №11-777сап19
адміністративне провадження №П/9901/470/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М., Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Волощука В.В.,
представника відповідача: Русакової І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і нечинним рішення,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
14 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач) з вимогою визнати протиправним і нечинним рішення ВРП від 06 серпня 2019 року №2032/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Старобільського районного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Другої дисциплінарної палати ВРП від 14 січня 2019 року №72/2дп/15-19.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року відкрито провадження в справі №11-777сап19 та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №11-777сап19 за адміністративним позовом (скаргою) ОСОБА_1 до ВРП про скасування ухвали ВРП від 04 липня 2019 року №72/2дп/15-19 про відмову у поновленні строку на оскарження рішення Другої дисциплінарної палати ВРП від 14 січня 2019 року та про залишення без розгляду й повернення скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в справі №11-89сап20 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 06 лютого 2020 року №321/0/15-20, ухвалене відповідно до рішення її Другої Дисциплінарної палати від 14 січня 2019 року №72/2дп/15-19.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року провадження у справі поновлено.
ІІІ. Аргументи сторін
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з грубими порушеннями процедури, адже ВРП без оцінки змісту та додатків відхилила його клопотання про відкладення розгляду подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення з посади судді.
Позивач зазначає, що він оскаржив ухвалу ВРП про залишення без розгляду його скарги на рішення Другої дисциплінарної палати ВРП від 14 січня 2019 року №72/2дп/15-19, на підставі якого до ВРП було внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.
Позивач зазначає, що, вирішивши питання про його звільнення на підставі подання Другої дисциплінарної палати ВРП до розгляду Великою Палатою Верховного Суду його скарги на ухвалу ВРП про залишення без розгляду його скарги на рішення її дисциплінарного органу, ВРП позбавило його права на судовий захист.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність оскаржуваного рішення, як і рішення Другої дисциплінарної палати ВРП про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади підтверджуються постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 11-89сап20. Зазначені обставини з огляду на приписи частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не потребують доказування. Оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП, підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, та містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
З урахування викладеного відповідач уважає, що передбачених чинним законодавством підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
IV. Установлені судом фактичні обставини справи
Указами від 04 вересня 1995 року № 816/95 і від 10 червня 1997 року № 502/97 Президент України призначив ОСОБА_1 на посаду судді Троїцького районного суду Луганської області строком на п`ять років і посаду судді Старобільського районного суду Луганської області в межах п`ятирічного строку відповідно.
Верховна Ради України постановою від 13 липня 2000 року № 1895-ІІІ обрала ОСОБА_1 суддею Старобільського районного суду Луганської області безстроково.
Водночас 02 і 21 березня 2018 року від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до ВРП було передано скарги Прокуратури Луганської області (№ 1370/0/20-18, 1370/1/20-18, 1370/2/20-18, 1370/3/20-18, 1370/4/20-18) на дії судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1
15 червня та 22 серпня 2018 року до ВРП надійшли скарги ОСОБА_2, народного депутата України ОСОБА_3, Прокуратури Луганської області (вхідні реєстраційні №№ 5640/0/20-18, 5640/120-18, 5640/2/20-18, 5640/3/20-18, 5640/4/20-18, 5640/5/20-18) на дії суддів Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 24 вересня 2018 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 за скаргами ОСОБА_2, народного депутата України ОСОБА_3, Прокуратури Луганської області та об`єднала її із дисциплінарною справою стосовно судді ОСОБА_1, відкритою за скаргами Прокуратури Луганської області від 10 вересня 2018 року.
Оцінивши обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 під час розгляду справ №431/3573/15-ц, №431/5113/15-ц, № 431/4201/15-ц допустив порушення правил підсудності, положень цивільного процесуального законодавства щодо порядку повідомлення сторін про дату, час і місце судових засідань, направлення ухвал і рішень у справі, видачі виконавчого листа, що призвело до порушення процесуальних прав учасників справи та права на мирне володіння особою майном. Учинення цих порушень, як уважала Друга Дисциплінарна палата ВРП, зумовлено грубою та очевидною недбалістю зі сторони судді ОСОБА_1, характер дій якого, а саме: допущення грубої та очевидної недбалості під час виконання професійних обов`язків, неефективне та несумлінне використання суддею своїх процесуальних повноважень, вчинення систематичних та очевидних порушень норм процесуального права, основоположних прав гарантованих законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), призвело до підриву суспільної довіри до суду.
Рішенням від 14 січня 2019 року №72/2дп/15-19 Друга дисциплінарна палата ВРП вирішила притягнути суддю Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення.
14 лютого 2019 року до ВРП внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Старобільського районного суду Луганської області.
У зв`язку з надходженням до ВРП скарги ОСОБА_1 на рішення Другої дисциплінарної палати ВРП від 14 січня 2019 року №72/2дп/15-19 ухвалою ВРП від 12 березня 2019 року №722/0/15-19 розгляд питання про звільнення судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 зупинено.
Ухвалою ВРП від 04 липня 2019 року №1786/0/15-19 скаргу на рішення Другої дисциплінарної палати ВРП від 14 січня 2019 року №72/2дп/15-19 залишено без розгляду та повернуто ОСОБА_1 .
Рішенням ВРП від 06 серпня 2019 року №2032/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Старобільського районного суду Луганської області.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №11-777сап19 скасовано ухвалу ВРП від 04 липня 2019 року №1786/0/15-19.
За наслідками повторного розгляду скарги ОСОБА_1 рішенням ВРП від 06 лютого 2020 року №321/0/15-20 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 січня 2019 року №72/2дп/15-19 залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 11-89сап20 скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 06 лютого 2020 року №321/0/15-20 залишено без задоволення, а рішення ВРП від 06 лютого 2020 року №321/0/15-20 - без змін.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що скарга ОСОБА_1 на рішення ВРП від 06 лютого 2020 року №321/0/15-20 не містить мотивів незаконності цього рішення, а за змістом по суті відтворює доводи скарги, які були предметом розгляду й лягли в основу постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2019 року про скасування ухвали ВРП від 04 липня 2019 року № 1786/0/15-19 "Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 січня 2019 року №72/2дп/15-19 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності".
Водночас, оцінивши з огляду на принцип офіційного з`ясування обставин справи рішення ВРП від 06 лютого 2020 року №321/0/15-20, зокрема щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП про порушення позивачем вимог цивільного процесуального законодавства під час розгляду справ №431/3573/15-ц, №431/5113/15-ц, №431/4201/15-ц.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, Другою дисциплінарною палатою ВРП і ВРП було встановлено, що позивач, розглядаючи справу 431/3573/15-ц, не надіслав відповідачам копії ухвал про відкриття провадження у справі, позовної заяви та уточненої позовної заяви, у зв`язку із чим вони були позбавлені можливості надати свої заперечення. Також ухвала про відкриття провадження у справі відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень навіть на час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді. Аналогічних порушень суддя ОСОБА_1 припустився під час розгляду справи №431/4201/15-ц.
У справах № 431/3573/15-ц та 431/4201/15-ц суддя ОСОБА_1, усупереч вимог статей 222, 223, 294 ЦПК України, не надіслав копії повного судового рішення, що призвело до отримання позивачами виконавчих листів до набрання законної сили рішеннями у цих справах, позбавив відповідачів можливості реалізувати право на апеляційне оскарження, чим фактично повністю знівелював принцип рівності сторін як складової права на справедливий суд.
З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вважала, що ВРП та її Друга Дисциплінарна палата правильно застосували до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення з посади судді.
Не погоджуючись з рішенням ВРП від 06 серпня 2019 року №2032/0/15-19, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді Старобільського районного суду Луганської області, позивач звернувся до суду.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
Відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Статтею 108 Закону №1402-VIII визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.
Положеннями пункту 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VIII визначено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є подання про звільнення судді з посади, що, зі змісту пункту 1 частини восьмої цієї ж статті, застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.
Статтею 112 Закону №1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, установленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Статтею 115 Закону №1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом і Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною першою статті 26 Закону №1798-VIII встановлено, що ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з пунктом 5.1 Глави 5 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року №52/0/15-17 (далі - Регламент), формою роботи Ради є засідання у пленарному складі.
Відповідно до пункту 9.2 Глави 9 цього Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні Ради у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, установлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.