ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 640/10874/19
адміністративне провадження № К/9901/4320/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/10874/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у місті Києві, третя особа - Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про скасування наказів № 451 від 02 липня 2018 року, № 747 від 25 липня 2018 року, визнання недійсним висновку № 005394, поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.)
У С Т А Н О В И В :
I. Суть спору
1. 15 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві про скасування наказів № 451 від 02 липня 2018 року, № 747 від 25 липня 2018 року, визнання недійсним висновку № 005394 та поновлення на роботі. Одночасно в позовній заяві позивач просив поновити строк звернення до суду, оскільки, як зазначив позивач, з наказом про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення був ознайомлений 16 травня 2019 року.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року закрито провадження у справі в частині вимог про скасування висновку № 005394. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Задоволено клопотання Головного управління Національної поліції у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про скасування наказів № 451 від 02 липня 2018 року, № 747 від 25 липня 2018 року та поновлення на роботі, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
3. У грудні 2019 року ОСОБА_1 оскаржив вказану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку.
ІІІ КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
4. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 грудня 2019 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 та встановив строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
5. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувала її невідповідність вимогам статті 296 КАС України, а саме не правильне зазначення вимог особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
6. Зокрема, суд зазначив, що у прохальній частині апеляційної скарги заявник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 640/10874/19. Визнати протиправним та скасувати наказ № 451 від 02 липня 2018 року. Визнати протиправним та скасувати наказ № 747 від 25 липня 2018 року. Визнати висновок № 005394 недійсним.
7. В свою чергу суд зазначив, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню, суд апеляційної інстанції уповноважений лише направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. 08 січня 2020 року та 10 січня 2020 року в порядку усунення недоліків апеляційної скарги, позивачем подавались клопотання щодо уточнення вимог апеляційної скарги разом із уточненою редакцією апеляційної скарги.
9. Шостий апеляційний адміністративний суд дійшовши висновку, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, увалою від 15 січня 2020 року повернув апеляційну скаргу апелянту, оскільки уточнена апеляційна скарга містить недоліки аналогічні тим, що були в первинній апеляційній скарзі, а саме прохальна частина залишилась незмінною та містить вимоги, які суд апеляційної інстанції не може вирішити під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
10. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. Скаржником зазначено, що у поданому 10 січня 2020 року клопотанні щодо уточнення вимог апеляційної скарги разом із уточненою редакцією апеляційної скарги усунуто недоліки, що були в первинній апеляційній скарзі.
12. Відзиву на касаційну скаргу відповідачем надано не було.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
14.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
15. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
16. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
17. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
18. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені у статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України.
19. Нормами вказаної статті визначено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті.
18. В свою чергу, статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
19. За приписами вказаної статті, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
20. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у резолютивній (прохальній) частині апеляційної скарги позивач просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 640/10874/19, що відповідає повноваженням суду апеляційної інстанції, які встановлені статтею, а також просив визнати протиправним та скасувати наказ № 451 від 02 липня 2018 року; визнати протиправним та скасувати наказ № 747 від 25 липня 2018 року; визнати висновок № 005394 недійсним.
20. Разом з тим, розгляд позовних вимог по суті у цьому випадку дійсно не передбачено повноваженнями суду апеляційної інстанції, які визначені статтею 315 КАС України.
21. Проте відповідно до частини першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
22. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
23. Тобто, колегія суддів вважає, що вимога про скасування ухвали суду, відображає ставлення позивача до оскаржуваного рішення, а наслідки долі скасованого рішення суд апеляційної інстанції вправі визначити самостійно з урахуванням повноважень встановлених статтею 315 КАС України. Помилка позивача у проханні розглянути справу по суті не перешкоджає суду апеляційної інстанції вчинити дії відповідно до повноважень, передбачених законом.
24. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
25. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
26. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
27. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
28. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
29. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
30. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
31. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
32. Зважаючи на вищенаведене, ухвала суду підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 296 КАС України внаслідок надмірного формалізу.
33. Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. Зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.