ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 320/4445/20
адміністративне провадження № К/9901/35738/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - ТОВ "Фінфорс", про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, боржник) звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач, приватний виконавець, Дорошкевич В.Л. ), третя особа - ТОВ "Фінфорс", в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 травня 2020 року у виконавчому провадженні №62122078.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовано недотриманням відповідачем при відкритті виконавчого провадження статті 24 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII), оскільки виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем реєстрації та проживання боржника.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7465. Вказаним виконавчим написом з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ "Фінфорс" заборгованість у розмірі 105469, 21 грн.
3. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. на підставі вказаного виконавчого напису 19 травня 2020 відкрито виконавче провадження № 62122078.
4. Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено.
6. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що виконавчий документ прийнято приватним виконавцем до виконання із порушенням вимог законодавства щодо місця виконання.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
8. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції вказав на правомірність відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва. Зазначив, що положення частини другої статті 24 Закону N 1404-VIII у взаємозв`язку з частиною третьою статті 26 Закону N 1404-VIII щодо відомостей про "місце проживання", "місце перебування" чи "місцезнаходження" особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, адже у вказаному нормативно-правовому акті застосовуються всі три окремих поняття.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
9. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, визнати постанову приватного виконавця Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження №62122078 від 19 травня 2020 року протиправною та скасувати її.
10. Також позивач у касаційній скарзі просить стягнути з приватного виконавця понесені ним судові витрати у розмірі 11 68160 грн (1681,60 грн судовий збір, 10000 грн - витрати по підготовці до розгляду справи).
11. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
12. У касаційній скарзі позивач вказав, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08 квітня 2020 року у справі №804/6996/17, від 30 квітня 2020 року у справі №580/3311/19.
13. ОСОБА_1 зазначає також про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах, а саме - необхідність встановлення виконавцем до відкриття виконавчого провадження фактичного місця проживання боржника, якщо відомості про останнє є підставою для відкриття виконавчого провадження в конкретному виконавчому окрузі.
14. На думку позивача, жоден з доданих стягувачам документів: ні кредитний договір, ні будь-який інший документ не вказує на можливе проживання позивача саме в місті Києві. При цьому, приватний виконавець, який здійснював відкриття спірного виконавчого провадження, належить до виконавчого округу м. Києва. Окрім того, у розпорядженні приватного виконавця перебував примірник кредитного договору, відповідно до якого місцем реєстрації та фактичного проживання боржника є м. Бориспіль.
15. Приватний виконавець подав відзив на касаційну скаргу, в якій зазначено, що стаття 24 Закону N 1404-VIII є диспозитивною, вона надає право вибору стягувачу пред`являти виконавчий документ або за місцем реєстрації, або за місцем проживання боржника. У заяві ТОВ "Фінфорс" про примусове виконання рішення просило відкрити виконавче провадження відповідно до місця фактичного проживання боржника, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса.
16. У відзиві наголошено, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку стягувача надавати приватному виконавцю докази на підтвердження зазначеної ним у заяві інформації. Також чинним законодавством не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
17. Також Дорошкевич В.Л. наголосила, що у позивача відсутнє право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу, оскільки юридичні послуги йому надавались не адвокатом, а спеціалістом (фахівцем) у галузі права.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
18. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
21. Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
22. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
23. За текстом частини першої статті 4 Закону №1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
24. Згідно із частиною другою статті 4 Закону №1403-VIII державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
25. За приписами частини першої статті 27 Закону №1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
27. За текстом частини першої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
28. Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
29. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
30. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
31. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
32. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
33. Частинами першою, шостою статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
34. За текстом статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон №1382-IV):
вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
35. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
36. Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5 (далі - Інструкція) визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
назва і дата видачі виконавчого документа;
прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;
дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
номер телефону стягувача;
спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.