ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 380/6442/20
адміністративне провадження № К/9901/11984/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Гуляка В.В.(головуючий), Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
І. Суть спору та історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення у червні 2016 року та у 2017 році, передбаченої п.1 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
1.2. зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення у червні 2016 року та у 2017 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
1.3. визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення у лютому 2018 року, передбаченої п.1 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
1.4. зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення у лютому 2018 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
1.5. визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати позивачу на день звільнення 13.01.2020 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013-2019 роки;
1.6. зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013 - 2019 роки;
1.7. визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплатити позивачу компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації";
1.8. зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.01.2020 його звільнено з військової служби в запас та 13.01.2020 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення Львівського прикордонного загону. Із наданих відповідачами документів з питань грошового забезпечення встановлено, що під час проходження військової служби та звільнення із неї позивачу не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, зокрема виплачено допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках без врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Також зазначив, що Львівським прикордонним загоном (військова частина 2144) протиправно не виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Стверджує, що із наданих Львівським прикордонним загоном документів з питань грошового та матеріального забезпечення встановлено, що позивачу у зв`язку із звільненням не у повному обсязі виплачено компенсацію за неотримане речове майно. Вважає, що позивач отримав компенсацію за неотримане речове майно не у повному обсязі та не за цінами станом на 01.01.2020, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України 17.02.2020 № 41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".
3. Відповідачі позов не визнали, посилаючись на їх необґрунтованість.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом начальника 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України №6-ос від 09.01.2020 року припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби ОСОБА_1 ..
5. Наказом начальника 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України №11-ос від 13.01.2020 виключено із списків особового складу загону та усіх видів забезпечення ОСОБА_1 .
6. Як слідує із змісту вищенаведеного наказу, передбачено ОСОБА_1 виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбачені ст.16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2015 по 2020 рік включно, за 84 календарні дні, відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також пункту 8 розділу V Наказу МВС України від 25.06.2018 №558 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України". Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 13 січня 2020 року.
7. Позивач вважає, що при звільненні йому не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2013 - 2019 роки.
8. Крім того, відповідно до особистої картки грошового забезпечення та архівних відомостей за 2016-2018 рр. до грошового забезпечення ОСОБА_1, з якого обчислено допомогу на оздоровлення, передбачену ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у 2016-2018 рр. не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
9. Також, під час проходження військової служби та звільнення в запас, ОСОБА_1 перебував на речовому забезпеченні у Львівському прикордонному загоні (військова частина 2144).
10. Згідно з наказом від 11.02.2020 №40-К "Про виплату грошової компенсації за речове майно" та відповідно до довідки-розрахунку №2/20 про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, позивачу 14 лютого 2020 року виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 17670,48 грн., що підтверджується довідкою Львівського прикордонного загону №214 від 23.03.2020.
11. Позивач вважає, що отримав компенсацію за неотримане речове майно не у повному обсязі та не за цінами станом на 01.01.2020, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України 17.02.2020 №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19 жовтня 2020 року позовні вимоги задовольнив.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону. Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17, суд прийшов до висновку, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому така винагорода не може вважатись одноразовою.
13.1. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 з 2013 по 2019 рік. Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
13.2. Також, суд зазначив, що Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2020 році про що наголошено пунктом 1 вказаного розпорядження, а тому на день виплати 14.02.2020 позивачеві компенсації така мала бути розрахована за цінами вказаного розпорядження. При цьому, суд послався на п. 54 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, в якому Верховний Суд виклав правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зазначивши, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату. Вказав також, що аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №809/1488/16.
14. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2021 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" та зобов`язання Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" і в цій частині прийняв нову постанову.
14.1. Відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нарахування та виплатити компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" та зобов`язання Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) нарахувати та виплатити, з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".
14.2. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року залишив без змін.
15. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що при визначенні суми, що підлягає до виплати важливо звертати увагу на момент коли у військовослужбовця виникає право на отримання відповідного речового майна та ціна на дане майно в момент виникнення права відповідно до розрахунків, що затверджені розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 №33, від 06.01.2018 №30, від 30.01.2019 №22 та від 17.02.2020 №41. Суд апеляційної інстанції також вказав, що суд першої інстанції при порівнянні цін у довідці-розрахунку №2/20 на виплату позивачу при звільненні компенсації за неотримане речове майно, помилково встановив невідповідність цін, визначених розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 №41, оскільки вказане розпорядження визначає вартість предметів речового майна для проведення розрахунків грошової компенсації замість належних до видачі предметів речового майна станом на 1 січня 2020 року, а не починаючи з 2017 року. Крім того, вказане розпорядження прийнято пізніше в часі, а ніж було сформовано довідку №2/20 про вартість речового майна, що належить до видачі лейтенанту ОСОБА_1 від 13.01.2020, а також і самого наказу начальника Львівського прикордонного загону №40-к від 11.02.2020 "Про виплату грошової компенсації за речове майно".
IV. Касаційне оскарження
16. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
17. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
17.1. При цьому, позивач посилається на те, що на час винесення оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майн, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178.
17.2. Позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний був врахувати приписи ст. 19 Конституції України, а також положення ч. З ст. 7 КАС України при розгляді справи і застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, оскільки відомча Інструкція, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132, а також розпорядження АДПСУ, яким доведено закупівельна вартість речового майна на відповідні роки не можуть встановлювати порядок нарахування та виплати компенсації за речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового, так як вказані акти суперечать положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 178, ними звужено обсяг встановлених законодавством прав позивача, а головне, що вказане Міністерство не уповноважене встановлювати порядок виплати компенсації за неотримане речове майно, оскільки такий порядок встановлює Уряд (ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
17.3. Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідач правомірно нарахував позивачу при звільненні у 2020 році компенсацію за закупівельними цінами речового майна на дату виникнення права на таке майно, а не на рік звільнення позивача.
17.4. Скаржник також зазначає, що 17.03.2020 Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 815/5826/16, пунктом 54 якої у подібних правовідносинах сформував правові висновки щодо застосування норм права зазначивши, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату і аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №809/1488/16. 28.01.2021 Верховний Суд ухвалив постанову у справі №520/1190/2020 із аналогічними спірними правовідносинами, та фактично із аналогічним суб`єктивним складом учасників справи і правові висновки, щодо застосування норм права, сформовані Верховним Судом, суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 КАС України був зобов`язаний застосувати, або ж мотивувати підстави для незастосування правових висновків Верховного Суду.
18. Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
19. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивачем оскаржуються рішення суду апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, тому оскаржуване рішення судом касаційної інстанції перевіряється лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
20. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року N2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII).
22. Згідно з частиною першою статті 9 Закону N 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
23. Абзацом 2 частини першої статті 9-1 Закону N 2011-XII визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
24. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
25. Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
26. Відповідно до пункту 7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
27. Організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період визначає Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року N 1132.
28. Пунктом 10 розділу І Інструкції N 1132 визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
29. Пунктом 15 розділу II Інструкції N 1132 передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, через службову невідповідність, систематичне невиконання умов контракту, обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, яким військовослужбовцю призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", чи позбавлення права займати певні посади вартість виданих йому предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, утримується з нього з урахуванням зносу.
30. За приписами частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
31. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
32. За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
33. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
34. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
35. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
37. Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду прийнято постанову від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
38. Для вирішення вказаного правового питання Верховний Суд у наведеній постанові визначив правову природу такої компенсації та строки її виплати.
Судова палата, проаналізувавши наведені законодавчі приписи та висновки Конституційного Суду України і Верховного Суду, дійшла до такого.
Зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
39. Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
40. Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 122 КАС України.
41. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №380/5093/20.
42. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
43. У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
44. У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
45. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
46. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу проведено 14 лютого 2020 року.
47. Водночас слід зазначити, що до відповідача був направлений адвокатський запит від 13 березня 2020 року, у відповідь на який листом від 24 березня 2020 року № 705/3712 надіслано як довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, так і довідку про про нараховану та фактично виплачену грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
48. Натомість, не погоджуючись з розміром грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду 12 серпня 2020 року.
49. Наведене свідчить про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з відповідними позовними вимогами.
50. Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі (ухвала від 17 серпня 2020 року) не вирішував питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
51. Своєю чергою, скасувавши рішення суду першої інстанції й ухваливши нове, суд апеляційної інстанції також вищенаведені обставини не врахував.
52. При цьому, слід зазначити, що згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року №255, постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291, постановою Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року №343, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500) з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року на всій території України установлено карантин.
53. Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень КАС України (в редакції зі змінами внесеними Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
54. В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX внесено зміни до кодексів та зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.
55. При цьому, пунктом 3 вищезазначеного Закону визначено пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викласти в такій редакції:
"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".
56. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за відповідною заявою поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. При цьому, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень КАС України в редакції Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом № 731-IX від 18 червня 2020 року. Закон №731-IX від 18.06.2020 року набув чинності 17 липня 2020 року. Враховуючи дату набуття чинності Законом № 731-IX, 20-денний строк закінчився 06 серпня 2020 року.