ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2021 року
Київ
справа №520/8054/2020
адміністративне провадження №К/9901/4839/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/8054/2020
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року (головуючий суддя Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді Мельнікова Л.В., Бегунець А.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області з приводу не внесення до наказу №53 о/с від 03.03.2020 відомостей щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та щодо не внесення відомостей до того ж наказу щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 5 днів додаткової відпустки за 2019 рік;
1.2. зобов`язати внести відомості до наказу №53 о/с від 03.03.2020 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 20 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та відносно нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 5 днів додаткової відпустки за 2019 рік;
1.3. визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області з приводу невиплати при звільненні грошової компенсації за 20 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та грошової компенсації за невикористані 5 днів додаткової відпустки за 2019 рік;
1.4. зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні 20 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та грошову компенсацію за невикористані 5 днів додаткової відпустки за 2019 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
1.5. визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо затримки розрахунку при звільненні;
1.6. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період 03.03.2020 - 27.03.2020;
1.7. визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області з приводу не нарахування та не здійснення доплати за несення служби в нічний час за період служби 11.01.2014 - 03.03.2020, за 504 години служби в нічний час;
1.8. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та здійснити виплату доплати за несення служби в нічний час із розрахунку 504 годин служби в нічний час, за період служби 11.01.2014 -03.03.2020.
1.9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, під час його звільнення Головним управлінням Національної поліції в Харківській області не було проведено з ним повного розрахунку за невикористані відпустки минулого року та службу у нічний час, у зв`язку із чим неправильно оформлені документи на звільнення.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 позов задоволено частково.
2.2. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо неоплати часу служби у нічний час за період 07.11.2015 - 03.03.2020 із розрахунку 368 годин.
2.3. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та здійснити виплату доплати за несення служби в нічний час позивачу за період 07.11.2015 - 03.03.2020 із розрахунку 368 годин.
2.4. Позов у решті вимог залишено без задоволення.
2.5. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнився з поліції у 2020 році, а тому підстави для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки попередніх (минулих) років у спірних правовідносинах відсутні. За час служби позивача кількість добових чергувань склала 46 випадків, що становить 368 годин, за які останній має право на оплату за службу у нічний час. Крім цього, суд зазначив, що Законом України "Про національну поліцію" визначений момент виплати поліцейському одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби і таким моментом є період часу після звільнення зі служби, а тому Управління не мало правових підстав та змоги провести виплату заявникові одноразової грошової допомоги при звільненні саме 03.03.2020р., позаяк цей календарний день ще входить до періоду служби і тому не може бути кваліфікований як момент після звільнення, а тому вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задоволенню не підлягають.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення кількості годин несення позивачем служби у нічний час за період 07.11.2015 - 03.03.2020.
3.1. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо неоплати часу служби позивачу у нічний час за період 07.11.2015 - 03.03.2020 із розрахунку 276 годин.
3.2. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та здійснити виплату доплати за несення служби в нічний час позивачу за період 07.11.2015 - 03.03.2020 із розрахунку 276 годин.
3.3. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року залишено без змін.
3.4. Змінюючи у вказаній частині рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час прийняття рішення по справі судом першої інстанції не враховано положення п. 11 розділу ІІ Порядку № 260, відповідно до яких поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Відтак, судом першої інстанції необґрунтовано включено до служби в нічний час перерву 2 години, а тому обрахований показник добових чергувань, відповідно до якого відповідач зобов`язаний нарахувати та здійснити виплату доплати за несення служби в нічний час позивачу за період 07.11.2015 - 03.03.2020, є 276 годин (46 чергувань * 6 годин).
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні його вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги позову повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
3.2. На обґрунтування підстав оскарження зазначає про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги існування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.10.2019 року у справі №826/8185/18, за яким працівник має право на компенсацію за невикористану відпустку.
3.3. Також вказує про те, що 19.01.2021 Верховний Суд ухвалив постанову у справі №106/10875/19, якою відступив від правового висновку, сформованого, зокрема, в судовому рішенні у справі №818/1276/17.
4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову в означеній частині та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Позивач у період 15.08.2009 - 06.11.2015 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України, а у період 07.11.2015 - 03.03.2020 - у Національній поліції України.
6. 03.03.2020 позивач звільнений зі служби за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області у спеціальному званні капітана поліції із показником вислуги років 10 років 6 місяців 17 днів.
7. Під час служби в Національній поліції України позивачу не проводилась оплата служби у нічний час.
8. Під час звільнення позивачу не виплачувалась грошова компенсація за невикористані відпустки попередніх (минулих) років.
9. Не погодившись із повнотою розрахунку при звільненні зі служби в Національній поліції України, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
14. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
15. Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
16. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
17. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
18. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
19. Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
20. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
21. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
22. Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
23. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
24. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
25. Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
26. Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
27. Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
28. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.