ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2021 року
Київ
справа №520/4420/19
адміністративне провадження №К/9901/7999/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу №520/4420/19
за позовом Харківського національного медичного університету до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Гордіна Олександра Яковича про скасування рішення та припису, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Харківського національного медичного університету на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Бартош Н.С., суддів Ральченка І.М., Подобайло З.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Харківський національний медичний університет (далі - ХНМУ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, відповідач-1), заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Гордіна Олександра Яковича (далі - відповідач-2) з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регуляторних) цін ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 02 від 22 квітня 2019 року;
1.2. визнати протиправним і скасувати рішення заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Гордіна О.Я. про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 6.0-13 від 22 квітня 2019 року.
2. Позов мотивований помилковістю висновків перевірки про завищення ХНМУ ціни на проживання в гуртожитку. Позивач доводить, що таких висновків відповідач дійшов додавши до ціни за проживання в гуртожитку вартість комунальних послуг, які, відповідно до чинного законодавства, мають оплачуватися окремо.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. У період з 03 квітня 2019 року по 16 квітня 2019 року посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області було проведено позапланову перевірку ХНМУ, за наслідками якої складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін ХНМУ.
4. За висновками акту перевірки в період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2019 року ОСОБА_1 нараховувалася плата за проживання у гуртожитку в розмірі більшому, ніж передбачено пунктом 1 спільного наказу Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173, у зв`язку з чим ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2019 року зайво нараховано до сплати за проживання в гуртожитку №6 1 924,88 грн.
5. З урахуванням заборгованості ОСОБА_1 за проживання в гуртожитку в розмірі 979,81 грн ХНМУ необґрунтовано одержана виручка в розмірі 1 285,05 грн.
6. За наслідками розгляду акту перевірки відповідачем було прийнято:
6.1. рішення про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 22 квітня 2019 року № 6.0-13 (том 1, а.с. 63-64), яким до ХНМУ застосовано штраф в розмірі 1 285,05 грн та зобов`язано повернути споживачу ОСОБА_1 суму необґрунтованої виручки у розмірі 1 285,05 грн;
6.2. припис №02 від 22 квітня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, яким ХНМУ зобов`язано: 1) здійснити перерахунок плати за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 за періоди з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року та з 01 березня 2019 року по 30 квітня 2019 року на суму 639,83 грн з урахуванням граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитка вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, установленого пунктом 1 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2011 року за №520/19258; 2) нарахування плати за проживання студентам та абітурієнтам ХНМУ привести у відповідність до граничного рівня, установленого пунктом 1 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173.
7. Не погоджуючись з указаним рішенням і приписом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:
8.1. визнано протиправним і скасовано припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регуляторних) цін Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №02 від 22 квітня 2019 року;
8.2. визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №6.0-13 від 22 квітня 2019 року.
9. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався пунктами 45, 46 та 49 Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року №1004, постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року №84 "Про затвердження положення про гуртожиток", проаналізувавши які суд першої інстанції дійшов висновку, що комунальні та інші платні послуги, як-то прання білизни, оплачуються окремо і не входять до плати за проживання в гуртожитку, у зв`язку з чим уважав, що встановлена позивачем плата не перевищувала граничних розмірів.
10. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції зазначив про помилкове застосування судом першої інстанції наказу Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року №1004 у зв`язку з втратою ним чинності на момент виникнення спірних правовідносин.
12. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовий режим гуртожитків, у тому числі студентських, встановлено в главі 4 розділу III "Користування гуртожитками" Житлового кодексу Української PCP, відповідно до якого студентські гуртожитки є структурними підрозділами навчальних закладів і діють на підставі Положення про гуртожиток, яке розробляється на основі Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу.
13. Посилаючись на пункт 15 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що плата за проживання у гуртожитку включає, серед іншого, витрати на оплату житлово-комунальних послуг інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання та організації побуту.
14. З урахуванням викладеного, суд апеляційної погодився з висновками перевірки про те, що сума плати за користування гуртожитку та за оплату комунальних та інших послуг, необхідних для забезпечення належних умов проживання, перевищує встановлений у законодавстві граничний розмір плати за проживання в гуртожитку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Як на підставу для касаційного оскарження позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
17. Позивач зазначає, що на момент звернення до суду касаційної інстанції був відсутній висновок щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498. На думку позивача, положення вказаної постанови в частині того, що житлово-комунальні послуги включаються до плати за проживання в гуртожитку, суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, - Житловому кодексу Української РСР (далі - Житловий кодекс) та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
18. Посилаючись на статті 61, 67 Житлового кодексу, статтю 5 Закону "Про житлово-комунальні послуги", позивач доводить, що житлові та комунальні послуги є окремими (самостійними) категоріями, що не дає підстав для включення вартості комунальних послуг до плати за проживання в гуртожитку.
19. На думку позивача, на користь цього висновку свідчать також положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", відповідно до якої надання приміщень гуртожитків для проживання та комунальні послуги, послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень є самостійними видами послуг, що оплачуються окремо.
20. Позивач також наголошує, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував постанову Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498, яка набрала чинності 26 червня 2018 року, до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням плати за проживання в гуртожитку за період з 01 травня 2018 року по 25 червня 2018 року.
21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 зазначив, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
22. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
23. Відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення врегульовано Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року №5007-VI (далі - Закон №5007-VI).
24. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5007-VІ суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.
25. Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 5007-VІ державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
26. Частиною першою статті 13 Закону № 5007-VІ встановлено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
27. Пунктом 1 наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28 березня 2011 року №284/423/173, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2011 року за №520/19258 (далі - Наказ №284/423/173), установлено, що граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту та МОЗ (далі - гуртожитки), з урахуванням ПДВ, встановленого згідно із законом, виходячи з нормативу 6 кв.м житлової площі (для новозбудованих гуртожитків - 8 кв.м житлової площі), для студентів, абітурієнтів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації не може перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації.
28. Правовий статус об`єктів житлового фонду визначено у Житловому кодексі Української РСР від 30 червня 1983 року №5464-X.
29. У статті 127 Житлового кодексу визначеного, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
30. Згідно зі статтею 130 Житлового кодексу порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
31. Статтею 131 Житлового кодексу, у редакції від 01 січня 2017 року, передбачено, що відповідно до законодавства Союзу РСР Примірне положення про гуртожитки затверджується Радою Міністрів Української РСР, міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР за погодженням з відповідними профспілковими і комсомольськими органами.
32. 04 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 05 квітня 2017 року № 1999-VIII (далі - Закон № 1999-VIII), яким статтю 131 Житлового кодексу викладено в новій редакції.
33. Відповідно до статті 131 Житлового кодексу, у редакції Закону № 1999-VIII, Примірне положення про користування гуртожитками затверджується Кабінетом Міністрів України після консультацій з громадськістю, що проводяться відповідно до законодавства.
34. Відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками органи державної влади, органи місцевого самоврядування, власники гуртожитків після консультацій з громадськістю (громадськими організаціями, створеними з метою захисту інтересів мешканців гуртожитків) за погодженням з профспілками (за наявності) затверджують положення про користування гуртожитками, що перебувають у їхній власності, управлінні, розпорядженні, користуванні.
35. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року №84, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за №778/27223, затверджено Положення про гуртожитки (далі - Положення про гуртожитки №84).
36. Згідно з пунктом 3 Положення про гуртожитки №84 дія цього положення поширюється на гуртожитки для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, інших громадян у період роботи або навчання.
37. Відповідно до пункту 4 Положення про гуртожитки №84 особи, які проживають у гуртожитку, зобов`язані: своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.
38. Пунктом 7 Положення про гуртожитки №84 передбачено, що особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку.
39. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку.
40. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.
41. 26 червня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498, якою затверджено Примірне положення про користування гуртожитками (далі - Примірне положення №498).
42. Відповідно до пункту 15 Примірного положення №498 особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.
43. Плата за проживання у гуртожитку включає: 1) витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); 2) інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їхньої видачі).