ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 640/24491/20
адміністративне провадження № К/9901/33879/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/24491/20
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
за касаційною скаргою адвоката Леськова Валерія Петровича, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року, прийняту в складі головуючого судді Кармазіна О.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, прийняту в складі головуючого судді: Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчука М.В. від 29.09.2020 у виконавчому проваджені № 62878133 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200,00 грн за невиконання вимоги державного виконавця від 28.08.2020.
ІІ. Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.
3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні відносини підлягають розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства як судом, який видав виконавчий документ та здійснює контроль за виконанням судового рішення.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, адвокат Леськов В.П., який діє в інтересах Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо непідсудності адміністративному суду справи про оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу в процесі виконання рішення Печерського районного суду м. Києва є помилковими. Посилається на те, що частина друга статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" відносить до виключної компетенції адміністративного суду розгляд справ про оскарження постанов виконавця про накладення штрафу. Зазначає, що судами застосовано норми процесуального права не у відповідності до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 березня 2020 року по справі № 682/3112/18, від 28 листопада 2018 року по справі № 2-01575/11.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
6. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Леськова Валерія Петровича, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року.
7. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 24 червня 2021 року.
VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
8. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
9. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оскаржувану постанову державний виконавець виніс у межах виконавчого провадження № 62878133, відкритого з виконання виконавчого листа, виданого Печерським районним судом міста Києва за результатами розгляду цивільної справи № 757/22382/19-ц, а тому на підставі частини першої № 1404-VIII цей позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
11. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
12. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
14. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
15. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
16. При цьому, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного частиною першої статті 287 КАС України, відповідні спеціальні норми встановлені також Законом №1404-VIII, згідно з частиною другою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
17. Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону №1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
18. Зазначений правовий висновок був неодноразово викладений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 29.05.2019 у справі № 758/8095/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 639/6868/17, від 15.01.2020 у справі № 1.380.2019.001073 та від 19.02.2020 у справі № 382/389/17, від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19).
19. З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
20. Враховуючи викладене, позов Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення на нього штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися адміністративним судом.
21. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли необґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
22. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що положення частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII не поширюють юрисдикцію адміністративних судів на оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаних норм.
23. Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
24. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, то касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду