ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 520/11131/19
адміністративне провадження № К/9901/9826/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року (головуючий суддя Горшкова О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року (головуючий суддя Кононенко З.О., судді Калиновський В.А., Сіоенко О.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроліга" (далі - ТОВ "Агроліга") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 9 вересня 2019 року: №00000050511 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1637316,25 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1308685 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 328 631,25 грн); №00000060511, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 332733 грн.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав, що реальність господарських операцій між ним та ТОВ "АГРО ФОРМ ГРУПП", ТОВ "ЗБУТ СЕРВІС", ТОВ "Д-ОЙЛ" підтверджується первинною документацією (договори зберігання, договори на поставку товарів, договори на транспортно-експедиційне обслуговування, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку про перерахування коштів, акти здачі-приймання робіт, акти прийому-передачі матеріальних цінностей), яка в повній мірі відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". За позицією позивача, висновки відповідача фактично ґрунтуються на податковій інформації, отриманій від інших контролюючих органів та носять характер припущень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року, позов задоволено. Скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2019 року №№00000050511, №№00000060511. Стягнуто на користь ТОВ "Агроліга" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області, сплачену суму судового збору у розмірі 19210 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги скаржник, зокрема, вказує на дефектність первинної документації, що залишили поза увагою суди попередніх інстанцій, а саме зазначив, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) не містять інформації стосовно пунктів навантаження та розвантаження товару.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", Наказу Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), проведено заміну відповідача, а саме Головне управління ДПС у Харківській області замінено на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС.
ТОВ "Агроліга" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області у період з 30 липня 2019 року по 5 серпня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агроліга" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 cічня 2016 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої 12 серпня 2019 року складено Акт №2752/20-40-14-11-10/31369010 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем вимог:
пунктів 198.1 - 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 209.2, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 345 780 грн, завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 325970 грн, занижено податок на додану вартість по скороченій декларації на загальну суму 1850 грн, завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 6 763 грн;
пункту 209.2 статті 209 ПК України, пунктів 3 та 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках", в результаті чого застосовано пільгу з податку на додану вартість всього у сумі 1460 грн, у тому числі за вересень 2016 року у сумі 1460 грн.
На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області 9 вересня 2019 року, прийнято податкові повідомлення-рішення:
№00000050511, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1699252,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1358234 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 328 631,25 грн);
№00000060511, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 341018,50 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Харківській області 9 вересня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ "АГРО ФОРМ ГРУПП", ТОВ "ЗБУТ СЕРВІС", ТОВ "Д-ОЙЛ" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Зазначена позиція підтримана Другим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів погоджується із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Згідно положень пунктів 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану п