ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа №341/30/16-а
адміністративне провадження №К/9901/63165/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17.05.2018р. ( суддя - Максимчин Ю.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. (судді - Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачука А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду суд з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з нього податку на доходи фізичних осіб та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому незаконно стягнених 1613,16 грн за 2015 рік і моральної шкоди в розмірі 20000 грн, всього 21 613,16 грн.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2016р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016р. в задоволенні позову відмовлено.
27.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду Івано - Франківської області з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2016р.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17.05.2018р. заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови задоволено. Ухвалено у справі нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Галицького об`єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо стягнення з ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Зобов`язано Галицьке об`єднане управління пенсійного фонду України Івано - Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми стягненого податку з доходів податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період з 13.07.2015р. по 12.01.2016р.
В частині вимог про зобов`язання Галицьке об`єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми стягненого податку з доходів податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015р. по 12.07.2016р. залишено без розгляду.
В частині вимог про стягнення 20 000 (двадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17.05.2018р. скасовано, в задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2016р. відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час ухвалення постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК були чинними, підлягали застосуванню управлінням Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області та втратили чинність лише з прийняттям 27.02.2018р. рішення Конституційного Суду України у справі № 1-6/2018 яким визнано неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК.
Оскільки, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (стаття 91 Закону України "Про Конституційний Суд України"), тому заява позивача про перегляд рішення за виключними обставинами не підлягає задоволенню.
З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 (справа № 808/1628/18, розглянута у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду) сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми КАС України.
Так, Суд зазначив: