Постанова
іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 303/6267/19
провадження № 51-2310км20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Мотолич М.Р.,
захисника (в режимі відеоконференції) Дренкалюка І.І.,
представника потерпілої -адвоката
(в режимі відеоконференції) Мельника П.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дренкалюка І.І. на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 листопада 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070040001495, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2
ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання стосовно долі речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 липня 2019 року приблизно об 11:00, перебуваючи у спальній кімнаті кв.
АДРЕСА_2, на ґрунті ревнощів вчинив сварку зі співмешканкою ОСОБА_2, в ході якої умисно завдав ОСОБА_2 множинні удари кулаками в різні частини тіла, у тому числі п`ять ударів в голову, не менше двох ударів в грудну клітку, не менше як по одному удару на рівні гребеня здухвинної кістки з обох сторін і на рівні 1-го поперекового хребця. У результаті вказаних умисних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких вона померла.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу захисника Боднар Н. П. залишив без задоволення, а оскаржуваний вирок місцевого суду від 22 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. На думку захисника, місцевий суд необґрунтовано визнав неналежним доказом протокол огляду мобільного телефону потерпілої від 16 липня 2019 року. Також захисник вважає, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону через те, що не скасував вирок місцевого суду з наведених вище підстав. Зазначає, що усупереч ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд відмовив стороні захисту в повторному дослідженні доказів. Вказує, що ухвала апеляційного суду є невмотивованою.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор та представник потерпілої заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник в касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував показаннями свідка ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що бачив, як ОСОБА_1 бив потерпілу, яка лежала на дивані, руками по різним частинам тіла. Зокрема, бачив, як він бив її по голові. Показання свідка підтверджуються даними, які містяться у протоколі слідчого експерименту від 11 липня 2019 року за його участю та понятих, де свідок ОСОБА_3 відтворив обставини, при яких він став очевидцем нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 .
Обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду, не встановлено.
Окрім того, як обґрунтовано зазначив місцевий суд, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними протоколів слідчих дій, висновками судово-медичних експертиз та іншими письмовими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.
Відповідно до висновків експерта № 219/2019 від 1 серпня 2019 року та комісійної експертизи № 49 від 18 вересня 2019 року, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок важкої закритої тупої травми черева, яка супроводжувалася крововиливами у товщу великого сальника, товщу шлунково-поперечноободової зв`язки та брижу поперечноободової кишки, розривами вказаної зв`язки та брижи з пошкодженням кровоносних судин, що супроводжувалося внутрішньочеревною кровотечею, розвитком травматичного та гіповолемічного шоку, що і явилося безпосередньою причиною її смерті. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і з безпосередньою причиною настання смерті знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку. Враховуючи характер ушкоджень органів черевної порожнини, смерть ОСОБА_2 настала через певний проміжок часу після їх спричинення (у межах кількох годин). Виявлені тілесні ушкодження могли виникнути від ударів долонями та руками, зжатими в кулак, сторонньої особи та взуті ноги сторонньої людини, незадовго до настання смерті. Після спричинення тупої травми черева, ОСОБА_2 могла здійснювати самостійні обдумані дії, в тому числі самостійно рухатися. Спричинення тяжких тілесних ушкоджень від падіння на неї важкого твердого предмету, а саме телевізора, є малоймовірним. Також експертами виключена була можливість впливу на тяжкість наслідків та розвиток ускладнень після завдання тілесних ушкоджень стан сп`яніння ОСОБА_2, а також наявна у ОСОБА_2 хвороба - цироз печінки.
Дані висновки були підтверджені допитаними судом першої інстанції, експертами Ремета І.В. і Попович І.М., при цьому вони зазначили, що тілесні ушкодження, які призвели до смерті ОСОБА_2, могли виникнути як від одного удару в область черева, так і від декількох, вони не характерні для падіння на потерпілу телевізора, внаслідок цього були б зовсім інші ушкодження, тому експерти повністю виключають їх виникнення за таких обставин. Також зазначали, що в даному випадку цироз печінки на причину смерті не впливав, оскільки при смерті від такого має місце крововилив у стравохід, а не в черевну порожнину. Крім того, не впливав на причину смерті ОСОБА_2 і важкий стан її сп`яніння.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК.
Суди навели переконливі доводи на обґрунтування такого висновку, тому суд касаційної інстанції визнає його правильним.
Твердження сторони захисту про відсутність будь - яких доказів у кримінальному провадженні, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, які призвели до її смерті, є необґрунтованими, і спростовуються вищезазначеними даними висновків судово-медичних експертиз та поясненнями експертів в суді, згідно яких спричинення тілесних ушкоджень потерпілій внаслідок падіння на неї телевізора є малоймовірним.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином, відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, визнав її безпідставною, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу засудженого визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що апеляційним судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів, є безпідставними, оскільки як убачається з матеріалів провадження, а саме з журналу судового засідання та технічного запису судового засідання (т. 2, а.к.п. 210) вказане клопотання було вирішено судом відповідно до вимог закону та відмовлено в його задоволенні.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а тому судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд