ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17643/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Лісовський А.А., Жук Ю.М.,
відповідача - Писаренко М.О.,
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.
від 09.02.2021
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2 306 368,21 грн.
Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.06.2021 № 29.3-02/1528, у зв`язку з відпусткою судді Кондратової І.Д., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/17643/19.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.06.2021 та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.06.2021 для розгляду справи № 910/17643/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" про: розірвання договору купівлі-продажу від 10.04.2019 № 1104НО, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Полісся" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"; стягнення 1 992 672,50 грн здійсненої оплати за товар та 313 695,71 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу від 10.04.2019 № 1104НО, а саме: відповідачем порушено умови вказаного договору щодо надання устаткування, визначеного таким договором, в розпорядження позивача; зміст та порядок підписання акта приймання - передачі устаткування від 14.05.2019 не відповідають умовам договору купівлі-продажу від 10.04.2019 № 1104НО; відповідачем порушено умови вказаного договору щодо поставки покупцю устаткування, яке б відповідало комплектності та технічним характеристикам, зазначених у специфікаціях та у самому договорі.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
10 квітня 2019 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Полісся" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" (надалі - Постачальник) укладеного договір купівлі-продажу № 1104НО (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався передати у власність (поставити) покупцю пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску (надалі - Устаткування). Колісна формула: 4x4, об`єм міксера 5 куб. м - 1 шт. Конструкція Устаткування складається з шасі та робочого обладнання, спеціально підігнані один до одного, що в сукупності утворюють єдиний механічний агрегат.
Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування, кількість, ціна і технічні характеристики Устаткування визначаються у специфікації № 1 до Договору (додаток № 1), що узгоджена та підписана сторонами і становить у такому вигляді невід`ємну частину Договору.
Відповідно до пункту 1.4 Договору Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки Устаткування, в момент вручення/передачі Устаткування Покупцеві та підписання сторонами видаткової накладної, акта приймання-передачі товару. Видаткова накладна та акт приймання - передачі Устаткування підписується повноважними представниками Постачальника та Покупця.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка Устаткування згідно зі специфікацією відбувається протягом 15 робочих днів з моменту надходження до Постачальника коштів внаслідок здійснення Покупцем оплати, передбаченої пунктом 3.5.1 Договору.
Відповідно до пункту 2.4 Договору передача по якості Устаткування сторонами здійснюється шляхом підписання ними акта приймання-передачі Устаткування на складі Постачальника.
У пункті 2.6 Договору сторони погодили, що ризик випадкової втрати або пошкодження Устаткування переходить до Покупця в момент виконання обов`язку Постачальником передачі Устаткування Покупцеві відповідно до умов Договору та підписання сторонами видаткової накладної.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що вартість (ціна) Устаткування становить 2 018 275,00 грн. На дату укладення Договору ціна у перерахунку на Євро з урахуванням ПДВ становить 66 500 Євро згідно з безготівковим курсом продажу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що склався на дату підписання Договору, а саме 3 035 гривень за 100 Євро. Вартість (ціна) є попередньою і може змінюватися Постачальником у випадку зміни курсу гривні до Євро (безготівковий курс продажу), що зафіксований на момент оплати за даними ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" згідно із сайтом. У такому випадку вартість товару перераховуюється і така зміна ціни не передбачає внесення змін до Договору, але передбачає підписання сторонами нової специфікації на партію продукції.
Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата за Устаткування здійснюється Покупцем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі по реквізитах, вказаних в розділі 9 Договору за курсом та умовах, що вказана в пункті 3.2 Договору, відповідно до рахунку, що надається Постачальником.
Пунктом 3.5.1 Договору передбачено, що в термін 1 банківський день з дати підписання Договору Покупець сплачує Постачальнику 30% від загальної вартості (ціни) Устаткування платежем в гривні (еквівалент Євро) відповідно до умов Договору та рахунку, що надається Постачальником.
Згідно з пунктом 3.5.2 Договору друга частина (залишок вартості) - 70% від загальної вартості (ціни) Устаткування сплачується Покупцем платежем в гривні (еквівалент Євро) за рахунок кредитних коштів, наданих АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" протягом 15 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі Устаткування, надання АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" реєстраційних документів на Устаткування (у випадку, якщо Устаткування підлягає реєстрації) відповідно до умов Договору та рахунку, що надається Постачальником.
Відповідно до пункту 5.2 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та діючим законодавством України.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що в разі порушення Постачальником строків поставки Устаткування, він сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості Устаткування за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 8.3 Договору цей Договір може бути розірваний за згодою сторін, оформленій у встановленому чинним законодавством України порядку.
10 квітня 2019 року Постачальник виставив Покупцю рахунок № 40 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 605 482,50 грн, у тому числі ПДВ - 100 913,75 грн, який Покупцем одразу оплачено, що підтверджується платіжним дорученням від 10.04.2019 № 555 та банківською випискою від 27.11.2019.
14 травня 2019 року сторонами підписано специфікацію № 2 до Договору, в якій вартість (ціна) Устаткування була визначена у розмірі 1 983 362,50 грн, у тому числі ПДВ 330 560,42 грн.
10 квітня 2019 року Постачальник виставив Покупцю рахунок № 40 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 605 482,50 грн, у тому числі ПДВ 100 913,75 грн, який Покупцем одразу оплачено, що підтверджується платіжним дорученням від 10.04.2019 № 555 та банківською випискою від 27.11.2019.
На виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець прийняв Устаткування, що підтверджується актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 до Договору, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін у місті Київ.
Вказаним актом підтверджується: факт передачі Постачальником та прийняття Покупцем устаткування відповідно до умов Договору, а саме, пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску; належний стан Устаткування в момент передачі та придатність його до експлуатації.
24 травня 2019 року Постачальник виставив Покупцю рахунок № 57 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 1 387 190,00 грн, у тому числі ПДВ - 231 198,33 грн, який Покупцем одразу оплачено, що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2019 № 660 та банківською випискою.
Всього Покупцем сплачено Постачальнику загальну вартість (ціну) Устаткування у розмірі 1 992 672,50 грн.
05 червня 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" звернулося листом № 52 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" з вимогою про направлення представника для спільної перевірки Бетонозмішувача на території Фермерського господарства "Швед Микола Дмитрович" та складання акту про недоліки.
23 липня 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" додатково претензію № 57, в якій вимагало доукомплектувати Устаткування системою самозавантаження, усунути виявлені недоліки та забезпечити проведення процедури приймання-передачі Устаткування або повернути сплачені грошові кошти.
12 листопада 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" досудову претензію-вимогу № 1752, у якій повідомлено про відмову Покупця від Договору, необхідність повернення сплачених за Устаткування грошових коштів та компенсацію всіх понесених витрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" не виконало та у відповіді на претензію від 22.11.2019 зазначило про наміри мирно врегулювати спірні правовідносини.
На підтвердження відсутності комплектності Устаткування позивач надав наступні письмові докази: відповідь відповідача на претензії за вих. № 1906 від 19.06.2019 та вих. № 1906 від 09.07.2019; акт від 28.11.2019, наданий відповідачем; акт огляду Бетонозмішувача Died F7000 REMIXER від 29.10.2020; акт дефектовки від 15.10.2019, складений офіційним дилером компанії "Dieci" в Україні Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Темп"; експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-658 від 10.12.2019.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 910/17643/19 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- відповідачем було належним чином виконано свій обов`язок з передачі Приватному сільськогосподарському підприємству "Полісся" Бетонозмішувача згідно з актом приймання-передачі, а позивачем, прийнято вказане устаткування без будь-яких зауважень щодо його комплектації та характеристик;
- позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем як постачальником умов спірного договору, наявність якого виходячи з системною аналізу статті 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для розірвання спірного правочину в судовому порядку;
- у зв`язку з відсутністю підстав для розірвання спірного договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених за товар коштів та пені задоволенню не підлягають.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 910/17643/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- відповідачем не було належним чином виконано обов`язок з передачі Покупцю Бетонозмішувача згідно з актом приймання-передачі, зміст та порядок підписання якого не відповідають умовам Договору, а сам акт не засвідчує дійсність викладених у ньому обставин;
- відповідач, порушивши умови Договору, фактично позбавив позивача того, на що останній розраховував при укладенні Договору, що є істотним порушенням відповідачем умов такого договору, тому вимога позивача про розірвання спірного договору є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню;
- на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідач свої зобов`язання з поставки товару відповідно до Договору належним чином не виконав, грошові кошти, сплачені позивачем за товар не повернув, тому враховуючи, що сплата коштів позивачем доведена, то вимога позивача про повернення суми оплати товару у розмірі 1 992 672,50 грн та вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 313 695,71 грн, відповідно до наданого позивачем розрахунку, який є арифметично правильним, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у даній справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- застосування судом апеляційної інстанції статті 651 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 08.11.2019 у справі № 910/16750/18;
- застосування судом апеляційної інстанції пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 237/142/16-ц, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 22.05.2019 у справі № 234/3341/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 522/16323/16-ц, від 17.07.2019 у справі № 626/2681/18, від 07.08.2019 у справі № 496/1561/16-ц, від 18.09.2019 у справі № 626/2490/18, від 07.08.2019 у справі № 496/1561/16-ц, від 18.09.2019 у справі № 626/2490/18, від 02.10.2019 у справі № 365/349/16-ц, від 09.10.2019 у справі № 204/1646/16-ц, від 09.10.2019 у справі № 761/19764/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 686/22924/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 705/6141/14-ц, від 04.12.2019 у справі № 535/674/15-ц, від 11.12.2019 у справі № 2-407/11, від 19.12.2019 у справі № 337/4707/17, від 27.12.2019 у справі № 573/595/17, від 09.01.2020 у справі № 645/33/17, від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.09.2019 у справі № 917/803/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 04.07.2019 у справі № 904/3315/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
6. Доводи інших учасників справи
Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
При цьому, у відзиві на касаційну скаргу Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" виклало клопотання про поновлення строку, встановленого судом для подання відзиву, яке мотивовано тим, що з 05.04.2021 по 27.04.2021 керівник адвокатського об`єднання перебував на лікуванні, а інші адвокати Адвокатського об`єднання "Фіделіум" перебували на самоізоляції, тому представники позивача не мали об`єктивної можливості підготувати та подати відзив на касаційну скаргу
Колегія суддів, розглянувши наведене клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся", з урахуванням викладених у ньому доводів та доданих до нього доказів, дійшла висновку про наявність підстав для продовження Приватному сільськогосподарському підприємству "Полісся" строку для подання відзиву, оскільки статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що поновлюється пропущений процесуальний строк, встановлений законом, в той час як встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений.
7. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом даного спору є вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" про: розірвання договору купівлі-продажу від 10.04.2019 № 1104НО, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Полісся" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"; стягнення 1 992 672,50 грн здійсненої оплати за товар та 313 695,71 грн пені.
Приймаючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції виходив з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором та недоведеністю позивачем зворотнього.
Натомість, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі з тих мотивів, що відповідач свої зобов`язання з поставки товару відповідно до умов Договору належним чином не виконав та не повернув грошові кошти, сплачені позивачем за товар.
Здійснюючи перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при постановленні судових рішень у даній справі, Суд зазначає таке.
За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, що кореспондується з приписами статті 188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотного порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19 після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, та які Суд вважає за необхідне врахувати.
Суд зазначає, що розглядаючи дану справу № 910/17643/19 та застосовуючи частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України підлягали встановленню судом та доказуванню позивачем (враховуючи принцип змагальності в господарському процесі) обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача, зокрема, щодо існування саме істотного порушення договору та якими доказами таке істотне порушення підтверджується; суду належало перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Натомість, судом апеляційної інстанції не встановлено, що позивачу завдана будь-яка шкода, розмір якої не дозволяє йому отримати очікуване при укладенні Договору, а також те, що позивач не може використати та не використовує результати Договору.
Крім того у зазначеній постанові від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки, які також Суд вважає за необхідне врахувати.
Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).
Положеннями частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що за загальним правилом, частина 4 статті 653 Цивільного кодексу України не передбачає для сторони договору права, у разі зміни або розірвання договору, вимагати від свого контрагента повернення виконаного за зобов`язанням. На відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому, на відміну від визнання судом недійсним оспорюваного договору, розірвання судом договору створює правові наслідки лише на майбутнє, зокрема за певних умов і можливість вимагати повернення того, що було виконано під час дії договору.
Отже частину 4 статті 653 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє. Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 Цивільного кодексу України).
Вищезазначеного судом апеляційної інстанції враховано не було.
При цьому, у даній справі № 910/17643/19 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Покупцем сплачено Постачальнику загальну вартість (ціну) Устаткування у розмірі 1 992 672,50 грн (605 482,50 грн передоплати та 1 387 190,00 грн іншої частини вартості Устаткування). Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини виконання відповідачем умов Договору (судом першої інстанції встановлено належне виконання, а судом апеляційної інстанції - неналежне виконання), що свідчить про відсутність обставин невиконання відповідачем умов Договору, а про виконання, проте не у повній відповідності до умов Договору.
Крім того Суд зазначає, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 337/4707/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Як встановлено судами, на виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець прийняв Устаткування, що підтверджується актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 до Договору, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін.
У подальшому, а саме, 24.05.2019, тобто через 10 днів, Покупцем оплачено виставлений Постачальником рахунок № 57 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 1 387 190,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2019 № 660 та банківською випискою.
Крім того, відповідач, під час розгляду даної справи, як у першій інстанції, так і в апеляційній інстанції, зазначав про те, що передане на виконання умов Договору Устаткування було набуте позивачем у власність та передано у заставу банку.
Усупереч наведеному, судом апеляційної інстанції не було надано таким доводам відповідача будь якої оцінки та не перевірено чи заявлена у цій справі поведінка позивача суперечить принципу добросовісності, чи його дії свідчать про суперечливу поведінку та чи відповідають його попередній позиції щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.
Також відповідач, під час розгляду даної справи в апеляційній інстанції зазначав про те, що належне виконання ним умов Договору підтверджується актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін, у якому (пункт 2) зазначено, що сторони за взаємною угодою підтверджують, що Устаткування на момент його приймання-передачі відповідає характеристикам, зазначеним в специфікації до Договору.
Судом апеляційної інстанції не було надано таким доводам відповідача будь якої оцінки.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зміст та порядок підписання вказаного акта приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 не відповідають умовам Договору.
Проте судом апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо заборони умовами Договору у "акті приймання-передачі Устаткування до Договору купівлі-продажу № 1104НО від 10 квітня 2019 р." (дослівна назва) передавати та приймати Устаткування і по комплектності, а не тільки по якості, враховуючи, що по своїй суті акт приймання-передачі товару є лише фіксацією приймання і передачі предмету договору купівлі-продажу, та враховуючи доводи відповідача про те, що у пункті 1 вказаного акта сторонами зазначено про приймання-передачу Устаткування по якості, а у пункті 2 зазначеного акта сторонами визначено про приймання-передачу Устаткування, яке відповідає характеристикам, зазначеним в специфікації до Договору (тобто, по комплектності).
Також судом апеляційної інстанції залишено поза увагою умови пункту 2.5 Договору, яким визначено, що право власності на Устаткування переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі Устаткування на складі Постачальника.
Крім того, Суд зазначає про те, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що акт приймання-передачі Устаткування від 14.05.2019 підписано в приміщенні Базового відділення (м. Чернігів) Акціонерного товариства "РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", зроблені на підставі листа Акціонерного товариства "РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" вих. № Д1-В73/61/403-1 від 07.11.2019, здійснені судом апеляційної інстанції з порушенням приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджувалось чи є лист Акціонерного товариства "РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" вих. № Д1-В73/61/403-1 від 07.11.2019 належним, допустимим, достовірним та вірогідним доказом на спростування обставин, викладених у акті приймання-передачі Устаткування від 14.05.2019, погодженого сторонами без зауважень.
Таким чином, судом апеляційної інстанції порушено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Однак, суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення доречних доводів відповідача. Відсутність мотивів відхилення даних доводів суперечить положенням статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.