ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/504/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - не з`явились,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 (головуючий суддя - Куксов В.В., судді: Яковлєв М. Л., Шаптала Є.Ю.) та рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 (суддя Резніченко О.Ю.)
у справі №920/504/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"
про стягнення 11616853,14 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" (далі - ТОВ "Сумигаз Збут") про стягнення 5346980,86 грн - пені, 1663545,49 грн - 3% річних, 4606326,49 грн - інфляційних нарахувань.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 №16-445-Н (далі - договір) щодо своєчасної оплати товару.
1.3.Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що на момент пред`явлення позову відповідач повністю розрахувався із позивачем за поставлений природний газ за договором. Державою було фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Невірне та безпідставне нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року тягне за собою невідповідність та безпідставність всіх подальших здійснених позивачем розрахунків спірних сум, а тому позивачем не доведено, що оплата за природний газ, яка здійснювалась відповідачем, була проведена невчасно.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Судами встановлено, що 28.10.2016 між сторонами у справі було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався передати відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
2.2.Позивач зазначає, що передав у власність відповідача природний газ обсягом 674600 м куб. на суму 2040410035,41 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, складеними відповідно до пунктів 3.2-3.4 договору, а також актами звіряння розрахунків.
2.3.Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% повної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абз. 3 цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
2.4.Згідно з пунктом 6.2 оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
2.5.Відповідно до абз. 3 пункту 6.1 договору остаточний розрахунок з оплати вартості природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (надалі - Порядок №20) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують 5 денний строк.
2.6.У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
2.7.Факт повної оплати газу відповідачем позивач підтверджує операціями по договору з відповідачем.
2.8.Стверджуючи, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені, яка нарахована відповідно до пункту 7.2 договору, інлфляційних втрат і 3% річних, які нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Сумської області рішенням від 30.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, у справі №920/504/18 в задоволенні позову відмовив повністю.
3.2.Судові рішення про відмову в позові мотивовані тим, що: (1) проводячи розрахунки за поставлений природний газ у спосіб, визначений Порядком №20 та Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256 (зі змінами, введеними в дію з 01.01.2018) (далі - Порядок №256), сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які зазначені у договорі, і порушення цих строків судами не встановлено. Суди також вказали, що обставина наявності прострочки здійснених відповідачем платежів за договором, на яку посилається позивач, не є доведеною, оскільки позивач не надав суду доказів, із яких суди мали би можливість встановити дату сплати боргу у кожному місяці та зробити висновки про наявність або відсутність прострочки виконання зобов`язань відповідачем. Крім того суди вказали, що позивач безпідставно не зараховував кошти, отримані за спільними протокольними рішеннями, із визначенням підстави платежів, у поточні місяці, а на власний розсуд зараховував у наступні місяці, внаслідок вказаних дій позивачем безпідставно збільшувався розмір боргу за природний газ, який відповідач був зобов`язаний сплатити з рахунку із спеціальним режимом використання, у зв`язку із чим суди дійшли висновку, що відповідачем не порушено строк виконання грошового зобов`язання перед позивачем, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені, а також 3% річних та інфляційних втрат.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи. Заяви/клопотання з процесуальних питань
4.1.ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі №920/504/18, в якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову.
4.2.Зі змісту касаційної скарги (нової редакції) вбачається, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 26.06.2020 у справі №904/1210/18, від 16.10.2020 у справі №903/918/19, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18, від 28.11.2019 у справі №925/74/19 стосовно застосування статті 625 ЦК України, норм Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 (далі - Порядок №792), Порядку №20, Порядку №256.
4.3.ТОВ "Сумигаз Збут" подало відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечує викладені в ній доводи та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
4.4.Верховний Суд ухвалою від 01.06.2021, враховуючи неявку в призначене судове засідання представників сторін вперше, з метою забезпечення дотримання принципу пропорційності і реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, особливості конкретних обставин справи, відклав розгляд ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2020 у справі №920/504/18 до 15.06.2021.
4.5.14.06.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Сумигаз Збут" про відкладення розгляду справи у зв`язку неможливістю представника відповідача з`явитися у судове Верховного Суду 15.06.2021 через його участь цієї ж дати в судовому засіданні у Господарському суді Сумської області у справі №920/1036/20 та відсутністю у ТОВ "Сумигаз Збут" інших фахівців у галузі права.
4.6.Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, представник відповідача вдруге не з`явився в судове засідання суду касаційної інстанції, явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, відповідач на власний розсуд визначив пріоритетною участь свого представника - фахівця у галузі права в судовому засіданні Господарського суду Сумської області у справі №920/1036/20, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України, за відсутні підстав для відкладення розгляду справи у клопотанні відмовлено. Отже, Верховний Суд здійснив розгляд касаційної скарги за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Відповідно до статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.2.За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, за яким, згідно статті 655 ЦК України, продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а той зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
5.3.Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
5.4.Таким чином, особа, яка придбала товар за договором постачання, зобов`язана сплатити його вартість продавцеві в момент отримання товару або в обумовлений строк.
5.5.Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.6.У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.7.За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
5.8.Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
5.9.Спірні правовідносини у справі (після зменшення позовних вимог) виникли щодо права позивача як кредитора на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих ним на суми, що були сплачені не у зв`язку з укладанням спільних протокольних рішень на підставі Порядку №20.
5.10.Постановами Об`єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 26.06.2020 у справі №904/1210/18, від 16.10.2020 у справі №903/918/19 було сформовано правовий висновок щодо можливості нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми, які були сплачені несвоєчасно та поза межами спільних протокольних рішень.
5.11.Так, Верховним Судом у справі №924/296/18 було зазначено: "Як убачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 №20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 №20. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови." (пункт 4.6 постанови). "Ураховуючи положення чинного законодавства та установлені судами обставини справи щодо своєчасної оплати ТОВ "Хмельницькгаз збут" спожитого природного газу за рахунок власних коштів та підписання спільних протокольних рішень, що свідчить про погодження сторонами іншого порядку розрахунків, ніж передбачено у договорі, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Хмельницькгаз збут" пені, 3 % річних та інфляційних втрат" (пункт 5.2. постанови).
5.12.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 зазначено: "Таким чином, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядками № 20, 256, 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету" (пункт 8.22 постанови). "Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків." (пункт 8.25 постанови). "Аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою №792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою №792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови №792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями. Отже, приписи Постанови №792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції." (пункти 8.47, 8.48 постанови)
5.13.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19 зазначено: "Отже, у разі здійснення теплопостачальною організацією розрахунків за отриманий у гарантованого постачальника природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень, підписаних між постачальником, споживачем природного газу та іншими учасниками розрахунків з боку держави, нарахування відповідачу-споживачу пені на підставі пункту 8.2. договору постачання, а також застосування до нього відповідальності за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого газу в порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є можливим у випадку, якщо відповідач здійснив оплату отриманих ним з державного бюджету коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Підставою для стягнення з відповідача нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та застосування до нього штрафних санкцій (пені) у погодженому у договорі поставки розмірі за порушення грошового зобов`язання, може бути наявність у відповідача, як споживача природного газу, суми основного боргу за розрахунками за отриманий від позивача природний газ, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів." (абз. 3, 4 пункту 25 постанови).
5.14.Таким чином, Об`єднана палата Верховного Суду у вказаних постановах дійшла висновків про необхідність виокремлення коштів, сплачених за спільними протокольними рішеннями, від коштів, сплачених з рахунків зі спеціальним режимом використання та про можливість здійснення нарахувань штрафний санкцій на суми, сплачені не за спільними протокольними рішеннями, з рахунків зі спеціальним режимом використання у випадку порушення встановлених договором строків оплати.
5.15.Зменшивши позовні вимоги, позивач доводив обставини, відповідно до яких ним здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат виключно на ті суми, які були отримані НАК "Нафтогаз України" поза межами спільних протокольних рішень, які укладалися на підставі Порядку №20.
5.16.При цьому, позивач стверджував про правомірне нарахування ним пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму 55000000 грн, оскільки за його доводами сплата вказаної суми відбулася після втрати чинності Порядком №20 та не на підставі спільного протокольного рішення, яке не було профінансоване у 2017 році.
5.17.Оцінюючи зазначені доводи, попередні судові інстанції вказали, що спільне протокольне рішення №2257 від 19.04.2017 підтверджує той факт, що його учасники - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, ТОВ "Сумигаз Збут" та НАК "Нафтогаз України", погодили проведення взаєморозрахунку та послідовність дій учасників у виконанні вказаного рішення на суму 55000000,00 грн із призначенням платежу - за березень 2017 року. Вказані кошти у вигляді субвенцій державного бюджету були перераховані 30.01.2018, за платіжним дорученням №3, призначення платежу - згідно договору від 28.10.2016 №16-445-Н.
5.18.Однак, без будь-якої оцінки залишились доводи позивача про те, що спільне протокольне рішення №2257 від 19.04.2017 не було профінансоване, а відтак, в силу пункту 5.3 цього рішення, не набуло чинності. Суди не спростували посилання ПАТ НАК "Нафтогаз України" на те, що платіжне доручення від 30.01.2018 №3 про сплату останньому 55000000 грн за природний газ 2017 року не може підтверджувати перерахування вказаних коштів саме в порядку здійснення фінансування спільного протокольного рішення №2257 від 19.04.2017 відповідно до Порядку №20, оскільки в ньому в якості призначення платежу міститься посилання на Постанову КМУ від 04.03.2002 №256, та що у зв`язку із вказаними обставинами, на цю суму можуть нараховуватись штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати.
5.19.Поряд з цим, попередні судові інстанції зазначили, що вказані кошти у вигляді субвенцій державного бюджету, сплачені за платіжним дорученням №3, перераховувались згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256. Суди вказали, що (1) виходячи зі змісту положення Порядку №20 та Порядку №256, проводячи розрахунки за поставлений природний газ у визначений Порядком спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які зазначені у договорі; (2) сторонами в договорі погоджено, що при оплаті покупцем за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету, - строки та процедура розрахунків між сторонами урегульовується відповідним нормативно-правовим актом, зокрема Порядком №20, а після втрати ним чинності таким відповідним нормативно-правовим актом є Порядок №256 (з урахуванням внесених до нього змін).
5.20.За змістом пункту 1 Порядку №256 (у редакції, чинній з 01.01.2018), про необхідність застосування положень якого до спірних правовідносин дійшли висновку суди попередніх інстанцій, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України цей Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.
5.21.За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5.22.Наведена норма визначає, що місцевим бюджетам на здійснення соціальних програм надається субвенція для фінансування видатків, перелік яких наведено у статті 89 Бюджетного кодексу України, тобто тих, що стосуються реалізації державних програм у галузі соціального захисту та соціального забезпечення. Саме на ці види цільових субвенцій припадає більша частина державних коштів, що надаються місцевим бюджетам у виді субвенцій. Серед субвенцій на соціальні видатки кошти місцевим бюджетам виділялися: на відшкодування витрат на надання населенню житлових субсидій; державну допомогу сім`ям з дітьми; державну цільову допомогу малозабезпеченим сім`ям; державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; утримання притулків для неповнолітніх; допомогу по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; виплату компенсацій реабілітованим та ін.
5.23.Згідно з пунктом 2 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених в обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
5.24.Відповідно до абзаців 1-3 пункту 8-1 Порядку №256 кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу, отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з розподілу та транспортування природного газу операторам газорозподільної системи та оператору газотранспортної системи. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами 2 та 7 цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов`язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.
5.25.Згідно з абзацами 18, 21-26 пункту 8-1 Порядку №256 Порядок проведення розрахунків органами Казначейства встановлюється Мінфіном. Для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім енергопостачальників, оптового постачальника електричної енергії, які проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Енергопостачальники та Державне підприємство "Енергоринок" проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України "Про електроенергетику". Уповноважений банк перераховує кошти в обсягах, що повинні бути перераховані енергопостачальником до державного бюджету, із зазначеного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, відкритий в органі Казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п`яти банківських днів. Учасники розрахунків щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, подають інформацію про проведені розрахунки органам Казначейства за формою, встановленою Мінфіном, для її узагальнення та надання до 20 числа Казначейству. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Порядок відкриття (закриття) рахунків в органах Казначейства учасникам розрахунків, які проводяться згідно із цим пунктом, а також відображення здійснених операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності про виконання державного та місцевих бюджетів установлюється Казначейством.
5.26.Отже, Порядок №256 унормовує механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5-7 Порядку).
5.27.Водночас за змістом статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, і за такими, зокрема, принципами: забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; вільного вибору постачальника природного газу; невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
5.28.Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
5.29.Споживач зобов`язаний, зокрема укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (стаття 13 Закону України "Про ринок природного газу").
5.30.Верховний Суд неодноразово розглядав питання щодо впливу положень Порядку №256 на подібні правовідносини.
Так, у справі №910/3657/18 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"В порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами попередніх інстанцій помилково залишено поза увагою та не відхилено доводи скаржника про те, що хоча визначений Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) правовий механізм передбачає можливість Товариства у 2018 році розрахуватися з Компанією за заборгованість, існуючу станом на 01.01.2018 за пільгами та житловими субсидіями населенню за попередній період, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб`єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018, і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, порядок №256 не містить. При цьому сума простроченої заборгованості за договором №16-087-ВТВ, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджувалося з цим у передбачений законом спосіб, а саме шляхом укладення у 2017 році (до 01.01.2018) обов`язкового у таких випадках спільного протокольного рішення на заборгованість у сумі 5397869,76 грн.
Крім того, судами не надано належної правової оцінки твердженням позивача про те, що використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), з метою погашення боргу перед Постачальником, свідчить про власне волевиявлення Споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє Товариство обов`язку відшкодування втрат кредитора, пов`язаних з простроченням грошового зобов`язання;
Також судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не спростовано доводи позивача про те, що положення Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання нею чинності, оскільки цей Порядок не містить вказівки про розповсюдження його дії на правовідносини, що існували до 01.01.2018 та які відмінні від боргових зобов`язань по пільгам і субсидіям населення. Колегія з цього приводу зауважує, що наведене випливає з принципу незворотності дії закону в часі, визначеного частиною 2 статті 5 ЦК України.
Разом з тим оскаржувані судові рішення не містять належного обґрунтування того, яким чином та з яких підстав з огляду на втрату чинності з 01.01.2018 спеціального нормативного механізму оформлення спільними протокольними рішеннями розрахунків між сторонами, якими (рішеннями) раніше змінювалися порядок та строки цих розрахунків, суди дійшли передчасного висновку про зміну порядку та строку розрахунків щодо заборгованості у сумі 5397869,76 грн. за договором №16-087-ВТВ згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), який в дійсності відповідних положень не містить.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не спростовано аргументи скаржника про те, що, встановлений постановою КМУ №256 порядок не передбачає зміну порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, тому порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов`язань."
5.31.У справі №916/2286/18 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"Суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 №256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору від 20.10.2017 у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи.
Суди попередніх інстанцій не спростували доводів АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що положення Порядку від 04.03.2002 №256 у наведеному випадку не застосовуються, цей Порядок не передбачає механізму автоматичного перерахування коштів підприємствам-учасникам постачання природного газу тепловим організаціям, а також стосовно того, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не має прямого відношення до відносин між КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та державою, зокрема щодо фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг і житлових субсидій населенню. Суди також не надали оцінки доводам АТ "НАК "Нафтогаз України", що положення Порядку від 04.03.2002 №256 (у редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до 01.01.2018.
5.32.У постанові від 28.11.2019 у справі № 925/74/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"Проте суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 №256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" про невиконання відповідачем зобов`язання протягом тривалого періоду, що потягло порушення, безпосередньо пов`язано з необхідністю дослідження судами питання щодо дотримання виконання Порядку від 04.03.2002 №256, який визначає механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5-7 Порядку).
Суди попередніх інстанцій також не спростували доводів АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що положення Порядку від 04.03.2002 №256 у наведеному випадку не застосовуються.
Суди також не надали оцінки доводам АТ "НАК "Нафтогаз України", що положення Порядку від 04.03.2002 №256 (у редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до 01.01.2018."
5.33.Вирішуючи спір у справі №920/504/18 суди першої та апеляційної інстанції зазначених правових висновків Верховного Суду не врахували, оскільки як і суди у вказаних вище справах №910/3657/18, 916/2286/18, 925/74/19, обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку №256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи. Крім того, у справі №920/504/18 суди також не встановили чи регулюють положення Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) господарські правовідносини між сторонами, що існували до 01.01.2018.
5.34.Таким чином, при вирішенні спору в частині, що стосується нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму 55000000,00 грн, сплачену згідно платіжного доручення №3 від 30.01.2018, суди не врахували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, не спростували доводи позивача про те, що спірна сума сплачена не на підставі спільного протокольного рішення, а отже на неї можуть нараховуватися штрафні санкції і, що положення Порядку №256 вказаних доводів не спростовують, отже не встановили обставини які мають значення для правильного вирішення справи в цій частині.
5.35.Крім того, після подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог доказуванню підлягали обставини прострочення відповідачем сплати заборгованості за рахунок коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання та за рахунок власних коштів відповідача за кожний місяць окремо.
5.36.На підтвердження факту наявності прострочення платежів відповідачем позивач надав до суду відповідний розрахунок, а також додав до позовної заяви виписку операцій по договору від 28.10.2016 № 16-445-Н. В свою чергу відповідач надав контррозрахунок, в якому зазначив про відсутність факту прострочення грошового зобов`язання та вважав, що платежі за природний газ з рахунку із спеціальним режимом використання здійснювалися до 25 числа місяця, що настав за місяцем купівлі-продажу газу в повному обсязі та відповідно до умов договору.
5.37.Проаналізувавши розрахунки, які подані сторонами, суди пославшись на норму статті 74 ГПК України, дійшли висновків, що обставина наявності прострочки здійснених відповідачем платежів за договором, на яку посилається позивач, не є доведеною позивачем, так як ним не надано доказів (платіжних доручень про сплату боргу), із яких суди мали би можливість встановити дату сплати боргу у кожному місяці та зробити висновки про наявність або відсутність прострочки виконання зобов`язань відповідачем.
5.38.Однак, колегія суддів зазначає, що попередні судові інстанції не надали будь-якої оцінки доданій позивачем до позовної заяви копії роздруківки операцій по договору від 28.10.2016 № 16-445-Н (т.1 а.с.31-32), з якої вбачаються дати сплати боргу, а також не зазначено на підставі яких доказів суд взяв до уваги контррозрахунок відповідача, до якого останнім також не було додано платіжних доручень про сплату боргу.
5.39.Тобто судами не надано належної правової оцінки всім доказам у справі, що, у свою чергу, призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.