ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/6410/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Загинайко Т.В.)
від 30.11.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Кощеєва І.М.; судді: Кузнецова І.Л., Чус О.В.)
від 19.01.2021
за заявою Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
про забезпечення позову
у справі №904/6410/20
за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
про зобов`язання надавати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов договору від 01.01.2016 № 0942005APSBP016 розподілу природного газу та згідно з тарифом, встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 425,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про зобов`язання надавати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов договору від 01.01.2016 №0942005APSBP016 розподілу природного газу та згідно з тарифом, встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 №425.
1.2. Разом із позовом Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд заборонити Акціонерному товариству "Оператор Газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат".
1.3. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" є містоутворюючим підприємством міста Покров та Нікопольського району Дніпропетровської області і здійснює видобування корисних копалин загальнодержавного значення - марганцевої руди відкритим способом. Припинення (обмеження) газопостачання призведе до істотного ускладнення в частині виробничого процесу підприємства, що тягне за собою зупинення гірничо-збагачувального комбінату, зокрема: 1. Є ризик зупинення виробництва залізорудного агломерату на Богданівській збагачувальній агломераційній фабриці (БЗАФ), де в технологічному процесі виготовлення продукції з сировини (марганцева руда, кокс, вапняк) використовується у вигляді розпалювання шихти природний газ, який істотно знижує викиди шкідливих речовин в атмосферу. Припинення подачі природного газу призведе до тривалої зупинки фабрики, зриву контрактів на поставку продукції для металургійних підприємств, і як наслідок зупинки металургійних печей. 2. З метою зменшення викидів в атмосферне повітря природний газ використовується в пилогазоочистці БЗАФ, для зменшення утворення пилу. Відсутність газу може привести і до порушення санітарно-гігієнічних вимог на фабриці, адже внаслідок відключення газу не працюватимуть душові для працівників фабрики, пральня, для спецодягу, що призведе до порушення правил охорони праці в цеху. 3. Зупинення поставки газу призведе до припинення опалення, як наслідок до зупинки роботи всіх цехів комбінату, адже без обігріву, проведення санітарно-гігієнічних заходів для працівників (прання спецодягу, миття працівників після змін тощо) унеможливить їх роботу. 4. Від роботи АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", як постачальника сировини для феросплавів, залежить робота споживачів, великих підприємств - платників податків регіону - Нікопольського та Запорізького феросплавних заводів, на які постачається вироблена цехами комбінату продукція. 5. Може зупинити роботу і соціальний об`єкт - санаторій-профілакторій, який здійснює оздоровлення як працівників, так і пенсіонерів АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", працівників інших підприємств регіону. Санаторій-профілакторій проводить медичні процедури, оздоровчі заходи. Приміщення санаторію-профілакторію, де мешкають і проходять лікувально-оздоровчі процедури відвідувачі, опалюється котельнею шляхом спалення природного газу.
Крім того, колективним договором від 28.02.2007, укладеним між Правлінням АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" та трудовим колективом встановлені зобов`язання гірничо-збагачувального комбінату щодо соціального розвитку колективу та передбачені зобов`язання Правління з утримання Санаторію-профілакторію, а також зобов`язання виділяти кошти на поліпшення лікування та харчування (п. 6.6. Колективного договору ). В результаті припинення постачання природного газу внаслідок дій відповідача відбудеться зупинення виробництва, припинення опалення, що може призвести до зупинки всього підприємства, що призведе до завдання матеріальної шкоди й до спричинення негативних наслідків не тільки для самого підприємства, а й для місцевої громади Нікопольського району та м. Покров та для всієї Держави, оскільки роботу втратить близько 5-ти тисяч жителів Дніпропетровської області, бюджети всіх рівнів недоотримають податкові платежі, а металургійні підприємства будуть позбавлені сировини, яку видобуває та поставляє АТ "Покровський ГЗК", що може призвести до колапсу всієї металургійної галузі України.
2. Зміст рішення судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021, заяву Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову задоволено.
Суд заборонив Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат".
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що заявником доведено, що існує реальна загроза ефективного захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника у разі задоволення заявленого позову. При цьому суди попередніх інстанцій врахували доводи та застереження позивача щодо негативних наслідків, які можуть бути спричинені навколишньому природному середовищу, екології, громадянам України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову в повному обсязі.
3.2. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: частини 2 статті 13, частини 1 статті 73, частини 2 статті 136, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник посилається, зокрема на те, що позивачем не надано доказів, що Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" є містоутворюючим підприємством, а отже, що припинення або обмеження газопостачання негативно вплине на місто Покров. Також в матеріалах справи немає доказів, що припинення або обмеження газопостачання призведе до істотного ускладнення в частині виробничого процесу підприємства, що тягне за собою зупинення Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", унеможливить роботу інших підприємств, порушить права працівників на лікування в санаторії-профілакторії, призведе до забруднення навколишнього середовища.
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18, як наслідок, надали оцінку обставинам справи, які мають бути досліджені під час розгляду справи по суті.
Скаржник зазначає про те, що заходи забезпечення позову, вжиті судом першої інстанції, є неспівмірними із позовними вимогами. Так, пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено 12 підстав для застосування обмеження/припинення постачання природного газу, проте, вживши заходи забезпечення позову в цій справі, суди попередніх інстанцій позбавили Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" можливості виконувати, покладені на нього обов`язки.
Суди попередніх інстанцій порушили пункт 2 глави 7 розділу ІХ Кодексу ГРС та частину 1 статті 6 Господарського кодексу України, оскільки не врахували, що обставина відсутності підтвердженої номінації виключає обов`язок з надання послуг з розподілу природного газу не залежно від чинності договору розподілу, однак вжиті заходи забезпечення позову фактично зобов`язують відповідача надавати позивачеві послуги з розподілу за будь-яких умов.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" вважає, що виходячи з приписів п. 6.2. договору, з 20.10.2020 до моменту встановлення для Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" нового тарифу на послуги з розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта Споживача відповідно до Кодексу ГРМ, товариство має здійснювати оплату з розподілу природного газу за тарифом, встановленим згідно з постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, та у строк до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг, тобто за фактичний розподіл газу у розрахунковому періоді, і з урахуванням раніше перерахованих (переплачених внаслідок скасування постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 ) у 2020 коштів.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" направило на адресу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" рахунок № 60029669 від 03.11.2020 на оплату послуг за грудень 2020, сформований на суму 210 329, 99 грн на підставі тарифу, визначеного скасованою постановою НКРЕКП від 24.12.2020 № 3018, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта Споживача відповідно до Кодексу ГРМ; повідомлення від 25.11.2020 про припинення (обмеження) газопостачання, відповідно до якого у зв`язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу було запропоновано у термін з 07.00 год. 01.12.2020 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання на об`єктах: БЗАФ (Богданівська збагачувальна агломераційна фабрика); котельня плавбасейну; котельня профілакторію; цех переробки шламів, а в іншому випадку транспортування газу буде припинено в примусовому порядку.
Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов`язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надавати послуги з розподілу природного газу відповідно до умов договору від 01.01.2016 № 0942005APSBP016 розподілу природного газу та згідно з тарифом, встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 425.
Крім того, разом із позовом Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" подало заяву про забезпечення позову.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін судом апеляційної інстанції, про задоволення заяви про забезпечення позову.
5.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги - зобов`язання відповідача надавати позивачу послуги з розподілу природного газу відповідно до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №0942005APSBP016 та відповідно до тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 425 від 24.03.2016, згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано досліджували в цьому випадку питання чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.
5.4. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в тому числі, надавши оцінку повідомленню від 25.11.2020, в якому відповідач запропонував позивачу самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати газоспоживне обладнання до опломбування та попереджав, що у разі невиконання цієї вимоги, транспортування газу установам позивача буде припинено у примусовому порядку), встановивши, що існує реальна загроза відключення позивача від газопостачання, наслідком чого може бути припинення газопостачання, яке призведе до фактичного зупинення виробництв Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", що у свою чергу може спричинити негативні наслідки як для позивача, так і для третіх осіб, а також для довкілля; у разі невжиття заходів забезпечення позову (за умови виконання відповідачем надісланого на адресу позивача повідомлення про припинення газопостачання) це може як призвести до неможливості виконання рішення суду (зокрема за період, коли послуги відповідачем не будуть надаватися) так і суттєво ускладнити ефективний захист прав позивача, зважаючи на те, що припинення газопостачання буде фактично свідчити про призупинення виконання відповідачем договору, який укладено між сторонами, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив заяву позивача та заборонив Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат".
При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до негативних наслідків для відповідача. Адже вжиття заходів забезпечення не завдає шкоди майновому стану Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" і не створює ризиків завдання збитків відповідачеві. Крім того, заявлений захід забезпечення позову, виходячи зі змісту заявлених вимог не є тотожним самим заявленим позовним вимогам.
В силу положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує аналогічні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 904/7013/20 та від 30.04.2021 у справі № 904/7011/20.
Крім того, у постанові від 30.04.2021 у справі № 904/7011/20 Верховний Суд дійшов висновку, що повідомлення з пропозицією про самостійне відключення, зважаючи на положення Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу, Закону України "Про ринок природного газу", є обов`язковим для виконання позивачем. Водночас, таке повідомлення відповідача, у контексті спірних правовідносин, фактично позбавляє споживача правової визначеності з питань наявності у нього законного права передбаченого, зокрема, пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" своєчасно отримувати природний газ належної якості та кількості, відповідно до умов укладених договорів на постачання та транспортування газу.
Колегія суддів також враховує, що обраний захід забезпечення позову має тимчасовий характер.
5.5. З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: частини 2 статті 13, частини 1 статті 73, частини 2 статті 136, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарськими судами було прийнято судові рішення з дотриманням норм процесуального права, які підлягали застосуванню при вирішенні питання щодо забезпечення позову, що відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) та принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та пункту 1 статті 6 Конвенції і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність чи недостатність доказів необхідності вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення, колегія суддів зазначає, що процесуальним законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати подані заінтересованою особою докази на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності (статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України).
Посилання відповідача на порушення судами пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 2 глави 7 розділу ІХ Кодексу ГРС колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що судами вказані норми матеріального права не застосовувались і спір по суті справи не вирішувався, а судами надавалась оцінка можливості забезпечення позову з огляду на вимоги статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з предмета та підстав позову.
Доводи касаційної скарги про те, що забезпечення позову шляхом заборони АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним та відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" є втручанням суду у господарську діяльність Акціонерному товариству "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" є безпідставними, зводяться до нічим не підтверджених відповідачем припущень.
Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18, то суд касаційної інстанції скасував оскаржувані судові рішення і відмовив у задоволенні заяви Лисичанського спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на порушення судами при прийнятті рішень частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. На відміну від цієї справи, у справі, яка переглядається, судами було дотримано вимог процесуального права, зокрема, і статтю 137 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, справа № 913/257/18 та ця справа, що переглядаються, відрізняються, зокрема за предметами позову.